І нашим, і вашим: чи зможе новий уряд Франції втриматися при владі?

На початку вересня 2024 року президент Франції Еммануель Макрон після кількох місяців консультацій із партіями та політичними діячами призначив новим прем’єр-міністром консерватора Мішеля Барньє. Але чи зможе Барньє сформувати уряд, який догодить основним політичним силам? Чи зможе нова рада міністрів утриматися при владі в умовах, коли її не підтримують ліві, які виграли на минулих парламентських виборах? І як поведуть себе ультраправі, які зараз фактично визначають долю уряду?

5 вересня президент Франції Еммануель Макрон призначив новим прем’єр-міністром країни ветерана консервативного руху Мішеля Барньє. Член правоцентристської партії «Республіканці», він обіймав міністерські посади в різних консервативних урядах, а в 2016-2021 був головним переговірником Євросоюзу щодо Брексіту. 73-річний Барньє став найстаршим прем’єр-міністром в історії П’ятої Французької республіки, змінивши на цій посаді наймолодшого – Габріеля Атталя, якому на момент вступу на посаду було 34 роки.

Призначаючи Барньє на посаду глави уряду, Макрон сподівався, що досвідчений політик зможе спрацюватися з парламентом, який після минулих виборів опинився розділеним між трьома основними блоками – лівими з «Нового народного фронту», пропрезидентськими центристами з «Разом за Республіку» і ультраправими з «Національного об’єднання», і в жодного з них немає абсолютної більшості місць. Однак, враховуючи, що призначення Барньє не влаштувало основні політичні сили, йому буде доволі важко вивести країну з політичного глухого кута.

На позачергових парламентських виборах, проведених за рішенням президента в червні, більшість місць у законодавчому органі отримав «Новий народний фронт» (193 місця), і можна було очікувати, що саме ліві відповідатимуть за формування уряду. Однак Макрон відкинув запропоновану ними кандидатуру на посаду прем’єра Люсі Кастетс, аргументувавши тим, що вона не зможе подолати вотум довіри в Національних зборах.

Друге місце на виборах посіли ліберальні центристи з «Разом за Республіку», які підтримують політику президента (166 місць). Однак у найбільш виграшному становищі опинилися ультраправі з «Національних зборів», які посіли третє місце (142 місця), оскільки тепер вони своїми голосами фактично можуть вирішити долю будь-якого уряду. При цьому партія самого Барньє – «Республіканці», отримала на виборах лише 47 місць, посівши четверте місце.

Саме з цієї причини, за словами політолога з Інституту політичних дослідження в Ренні Крістіана Ле Барта, новий прем’єр опинився «в глухому куті». «Якщо він повторно призначить в уряд значну кількість [центристських] міністрів, виборці справедливо скаржитимуться, що виконавча влада не почула їхнього послання. А якщо він занадто далеко хитнеться в бік республіканців, усі розкритикують те, що занадто багато міністрів будуть від політичної партії, у якої всього 47 депутатів», – сказав він.

Для того щоб подолати вотум довіри в парламенті, уряду Барньє необхідно буде набрати 289 голосів (абсолютна більшість) із 577 у нижній палаті. Однак зараз він може розраховувати на підтримку лише близько 200 депутатів із пропрезидентської «Разом за Республіку» і «Республіканців». За цих обставин Барньє необхідно буде включити в уряд представників усіх основних політичних сил, щоб отримати голоси якомога більшої кількості законодавців.

Судячи з усього, він це цілком розуміє, оскільки після вступу на посаду прем’єр пообіцяв сформувати раду міністрів, «вислухавши всіх». Крім того, Барньє заявив в інтерв’ю, що готовий обрати міністрів з усіх боків політичного спектра, включно з «політиками зліва».

Однак уже тут починаються проблеми. «Новий народний фронт» розкритикував призначення Барньє прем’єром, назвавши його «запереченням демократії», організував масові протести в країні, а також пообіцяв підтримати вотум недовіри уряду в Національних зборах. Лідер ультралівиці партії «Нескорена Франція» Жан-Люк Меланшон заявив, що Макрон «вкрав вибори у французького народу» (з чим згодні 55% респондентів, згідно з опитуванням соціологічної організації Elabe).

Навіть помірковані ліві дали зрозуміти, що не хочуть працювати з урядом Барньє. У цих умовах він може звернутися до менш відомих політиків – наприклад, до кандидата від Соціалістичної партії на президентських виборах 2007 року Сеголен Руаяль. Колишній міністр екології, сталого розвитку та енергетики в різних соціалістичних урядах, Руаяль, як і Барньє, є досвідченим політиком і вже давала зрозуміти, що готова працювати з новою радою міністрів. Взявши її в уряд, Барньє показав би, що хоче розв’язати свій конфлікт із лівими і готовий співпрацювати з ними. Щоправда, невідомо, наскільки цей крок справді допоможе йому примиритися з «Новим народним фронтом» і домогтися того, щоб ліві не підтримали вотум недовіри новому уряду.

Що стосується центристів із «Разом за Республіку», то тут у Барньє не повинно виникнути особливих проблем. Його попередник на посаді прем’єра Ґабріель Атталь уже заявив, що «Разом за Республіку» готова долучитися до широкої коаліції з правими та лівими республіканцями, «не бажаючи заважати або пропонувати свою беззастережну підтримку».

І тут радше важливим є питання, кого саме Барньє готовий залишити на посаді міністра. Хоча він і говорив, що збирається керувати не так, як президент Макрон в останні сім років, політик не виключив, що деякі з членів попереднього уряду збережуть свої посади. Наприклад, призначена в січні цього року міністр культури Рашида Даті вже заявила, що хоче залишитися в уряді. «Якщо ви можете бути корисні Франції, ви не відповісте «ні», – сказала вона.

Також в уряді може залишитися міністр внутрішніх справ Жеральд Дарманен. Хоча він збирається піти з цієї посади, політик може отримати посаду міністра закордонних справ або міністра юстиції. Щоправда, проти цього виступають ультраправі.

Так, президент «Національного об’єднання» Жордан Барделла попередив Барньє, щоб він не продовжував політичний курс Макрона. Він також пригрозив вотумом недовіри будь-якому новому уряду, в якому знову обіймуть свої посади Дарманен або міністр юстиції Ерік Дюпон-Моретті. «Якщо Мішель Барньє продовжить курс, який проводив Емманюель Макрон протягом семи років і який зазнав серйозної поразки на виборах до Європарламенту та Національних зборів… тоді уряд впаде, – заявив він, – якщо Барньє підтримає надії, які висловлюють мільйони французів, тоді ми голосуватимемо за законопроєкти в кожному конкретному випадку».

Своєю чергою, «Національне об’єднання», яке усвідомлює, що саме від його голосів багато в чому залежить доля уряду Барньє, висунуло низку умов, за яких вони згодні підтримати його: заходи з підвищення купівельної спроможності громадян, з безпеки та боротьби з імміграцією, а також запровадження пропорційного представництва в парламенті та «повага» до ультраправих депутатів.

І хоча лідери «Національного об’єднання» Жордан Барделла і Марін Ле Пен вже заявили, що не збираються брати участь в уряді Барньє, прем’єр цілком може піти їм назустріч у питанні імміграції. Згідно з FranceInfo, він розглядає можливість відновити міністерство імміграції, яке існувало за консервативного президента Ніколя Саркозі в 2007-2012 роках.

Однак, якщо Барньє занадто сильно хитнеться в бік ультраправих, то проти цього виступлять уже центристи з «Разом за Республіку». «Коли ми зустрілися з ним, Мішель Барньє підтвердив, що не збирається створювати міністерство імміграції», – заявив депутат із пропрезидентської партії «Демократичний рух», що входить до складу Ensemble, Фредерік Петі. За його словами, «демократи» підтримають уряд Барньє, якщо він буде «збалансованим» як з погляду політичної приналежності міністрів, так і з погляду їхніх ролей. І ні про що, що навіть віддалено нагадує міністерство імміграції, не може йти й мови.

І знову прем’єру необхідно буде вибудувати певний баланс, дистанціювавшись від ультраправих, щоб не втратити голоси центристів, але при цьому домогтися, щоб «Національне об’єднання» підтримало його. Поки що ультраправі заявляють, що готові йти на контакт із новим урядом. «Барньє, судячи з усього, відповідає принаймні одному з критеріїв, які ми вимагали, а саме, є людиною, яка поважає різні політичні сили і може говорити з «Національним об’єднанням», – сказала Ле Пен, – це буде корисно, оскільки для розв’язання ситуації з бюджетом будуть потрібні компроміси».

З іншого боку, вона також заявила лідерам «Національного об’єднання», що термін перебування Барньє на посаді прем’єра буде «якомога коротшим». «Ми опинилися в ситуації, коли партія, яка набрала найменшу кількість голосів, формує уряд. Так не може довго тривати», – сказала Ле Пен.

Тож поки що Барньє не вдалося заручитися підтримкою ультраправих. Утім, поки що вони активно й не виступали проти нього, ймовірно, сподіваючись на певні поступки з боку нового уряду.

Після вступу на посаду Барньє заявив, що сформує уряд уже цього тижня. Однак джерела, близькі до прем’єра, кажуть, що з огляду на тиск з боку ультралівих і вкрай правих, він навряд чи назве імена нових міністрів до початку наступного тижня. Представник «Республіканців» Вінсент Жанбрен сказав, що Барньє потрібно «вирішити складне питання», і він не очікує новин про склад нового уряду до цього періоду.

Щоб утриматися при владі, раді міністрів Барньє необхідно буде подолати вотум довіри в Національних зборах, отримавши голоси 289 депутатів нижньої палати парламенту. Щоб заручитися підтримкою якомога більшої кількості законодавців, прем’єр повинен буде взяти в уряд представників найрізноманітніших політичних сил, які повинні будуть працювати один з одним, що знову ж таки ніхто не може гарантувати. І оскільки ліві не виявляють бажання співпрацювати з новою радою міністрів, Барньє доведеться балансувати між інтересами пропрезидентських центристів і ультраправих, домігшись, щоб вони своїми голосами зберегли уряд при владі. Це складне завдання навіть у більш спокійні часи, а зараз французький парламент розділений між трьома протиборчими блоками, які неохоче йдуть на компроміс. Водночас, згідно з опитуванням Elabe, 52% респондентів вважають, що Барньє здатний досягти компромісу з іншими політичними силами. Як ветеран французької політики, він безумовно має політичний досвід, щоб зробити це.

А чи вдасться Барньє практично неможливе – покаже наступна сесія парламенту, яка розпочнеться 1 жовтня. На ній уряд повинен буде скласти і представити бюджет 2025 року. Ось тут і розгорнуться справжні баталії між лівими і правими, і новому прем’єру знадобиться весь його політичний досвід, щоб переконати сторони дійти компромісу.