Нетаньяху йде ва-банк: чому ізраїльський прем’єр звільнив міністра оборони?

Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху несподівано звільнив міністра оборони Йоава Галанта, тим самим спровокувавши нову політичну кризу в країні.

«У розпал війни як ніколи потрібна повна довіра між прем’єр-міністром і міністром оборони. На жаль, хоча в перші місяці кампанії така довіра була і велася дуже плідна робота, останніми місяцями ця довіра між мною і міністром оборони дала тріщину», – заявив Нетаньяху. За його словами, таку думку поділяють й інші члени уряду.

Це не перший випадок, коли незадоволений своїм міністром прем’єр намагається відправити його у відставку. Після призначення у грудні 2022 року Галант неодноразово викликав нарікання у Нетаньяху. Головним конфліктом політиків стала судова реформа: 2023 року прем’єр-міністр уже планував звільнити главу Міноборони, оскільки той підтримав протестувальників. Однак тоді заяви Нетаньяху викликали ще більше невдоволення, і Галант зумів зберегти свою посаду. Тепер ізраїльський прем’єр домігся свого.

Галант, колишній генерал із репутацією прямолінійного і досвідченого військового лідера, користувався широкою підтримкою серед ізраїльтян і мав тісні зв’язки з військовим керівництвом і міжнародними партнерами, включно зі Сполученими Штатами. На місце Галанта прем’єр-міністр вирішив призначити главу ізраїльського МЗС Ісраеля Каца. Новим главою Міністерства закордонних справ стане міністр без портфеля Гідеон Саар.

Рішення про звільнення відбулося на тлі дедалі більших розбіжностей між Галантом і Нетаньяху з низки ключових питань. По-перше, вони розходилися в думках щодо тактики ведення війни в Газі. Галант виступав за більш прагматичний підхід, пропонуючи використовувати військові успіхи для досягнення дипломатичної угоди з ХАМАСом і звільнення ізраїльських заручників. Нетаньяху, навпаки, наполягав на продовженні військового тиску і досягненні «повної перемоги» над ХАМАСом.

По-друге, питання мобілізації ультраортодоксальних євреїв стало серйозним каменем спотикання. Галант наполягав на необхідності призову всіх громадян, включно з ультраортодоксами, що суперечило позиції коаліційних партнерів Нетаньяху з числа консервативних партій. Лідери цих партій виступали проти призову своїх прихильників і погрожували виходом із коаліції в разі ухвалення відповідного закону.

Третім важливим аспектом стала вимога Галанта про проведення незалежної державної комісії з розслідування подій 7 жовтня 2023 року, коли сталася атака ХАМАСу на Ізраїль. Він вважав, що необхідно розібратися в причинах провалу системи безпеки, щоб запобігти подібним інцидентам у майбутньому. Нетаньяху ж вважав за краще відкласти розслідування до закінчення війни, побоюючись можливих політичних наслідків для себе і свого уряду.

Вторгнення в Ліван у жовтні цього року лише посилило конфлікт між політиками. Сухопутна операція суперечила уявленням Галанта про тактику війни, що триває: Нетаньяху виступав за максимально жорсткі підходи до ведення бойових дій і не зважав на втрати. Обережні підходи поділяв і глава Генерального штабу Герці Халеві. Але консервативні партнери Нетаньяху по коаліції продавили це рішення.

Звільнення Галанта викликало хвилю протестів по всій країні. Тисячі ізраїльтян вийшли на вулиці Тель-Авіва, Єрусалима та інших міст, висловлюючи невдоволення рішенням прем’єр-міністра. Багато хто вбачає в цьому кроці спробу Нетаньяху усунути політичного суперника і зміцнити свою владу на шкоду національній безпеці. Опозиційні лідери, включно з лідером опозиції в кнесеті Яїром Лапідом, різко засудили звільнення, називаючи його «актом божевілля» і звинувачуючи прем’єр-міністра в тому, що він ставить свої політичні інтереси вище за безпеку країни. Сім’ї заручників також висловили обурення, стверджуючи, що відставка Галанта зменшує шанси на швидке повернення їхніх близьких.

Наслідки для війни в Газі можуть бути суттєвими. Звільнення Галанта може ускладнити переговори зі звільнення заручників, оскільки він був ключовим прихильником дипломатичного вирішення цього питання. Новий міністр оборони Ісраель Кац, відомий своєю лояльністю до Нетаньягу і відсутністю значного військового досвіду, імовірно, буде підтримувати більш жорстку стратегію прем’єр-міністра, що може призвести до ескалації конфлікту. Крім того, моральний дух армії може постраждати через звільнення популярного міністра оборони, особливо в умовах триваючих бойових дій на кількох фронтах.

Внутрішньополітична ситуація в Ізраїлі ускладнилася, оскільки дії Нетаньяху посилюють розкол в ізраїльському суспільстві і можуть призвести до політичної нестабільності. Усунення Галанта і поступки ультраортодоксальним партіям у питанні призову вже викликають сильне невдоволення в суспільстві та опозиції. Прем’єр перевіряє коаліцію на міцність – і попереду вже маячить необхідність дострокових виборів, що в умовах війни створює додаткові ризики для країни.

У той час як прем’єр-міністр Нетаньягу прагне зміцнити свою владу і продовжити жорстку політику щодо ХАМАСу, зростають побоювання, що ці дії можуть призвести до посилення внутрішнього розколу і ускладнити ситуацію з міжнародною підтримкою. Армія завмерла в нерішучості: серед претендентів на втрату посад місцеві видання називають главу Генштабу Герці Халеві та керівника Загальної служби безпеки (ШАБАК) Ронена Бара.

Якою б не була стратегія Нетаньягу, звільнення Галанта з посади міністра оборони ускладнить ведення війни: генералу нерідко доводилося виступати посередником у суперечках між адміністрацією президента Байдена й урядом пана Нетаньягу з питань постачання й тактики. Після обрання Трампа новим президентом США Нетаньяху вирішив підпорядкувати собі непокірне Міністерство оборони і домогтися свого і в Газі, і в Лівані.