НАТО Азії: чи створять азіатські країни свій військово-політичний союз

Нещодавно прем’єр-міністр Японії Сігеру Ісіба виступив з ініціативою створення в Азії системи колективної безпеки, аналогічної Північноатлантичному альянсу. А в правлячій Ліберально-демократичній партії країни було сформовано комітет для обговорення ідеї «Азіатського НАТО». Однак раніше США і низка країн Південно-Східної Азії вже виступили проти цієї ініціативи. Що заважає азіатським країнам створити свій військово-політичний союз, і які в нього є альтернативи?

Новий прем’єр-міністр Японії Сігеру Ісіба ще до свого приходу до влади в жовтні цього року виступав з ідеєю створення в Азії системи колективної безпеки, схожої з Організацією Північноатлантичного договору. І наприкінці листопада за його ініціативою в рамках правлячої Ліберально-демократичної партії країни було сформовано комітет з питань безпеки в Азії, який, зокрема, обговорить і ініціативу прем’єра щодо створення «Азіатського НАТО».

У минулому Ісіба неодноразово виступав за ухвалення основного закону у сфері безпеки в Японії і рівний статус Токіо в союзі з Вашингтоном, як і створення в Азії аналога Північноатлантичного альянсу. На його думку, для зміцнення стримування в регіоні необхідно інтегрувати наявні структури безпеки, включно з «Тихоокеанським пактом безпеки» (АНЗЮС) між США, Новою Зеландією та Австралією, союзом США і Токіо, і американо-корейським альянсом.

У вересні 2024 року майбутній прем’єр розкрив свою ініціативу в доповіді для Hudson Institute у Вашингтоні, стверджуючи, що такий військово-політичний союз утримав би Китай від застосування військової сили в Азії. «Відсутність системи колективної самооборони, схожої з НАТО, в Азії означає, що війни [в регіоні], найімовірніше, будуть спалахувати, оскільки [у країн] немає зобов’язань щодо взаємної оборони», – написав він.

Однак проти цієї амбітної ідеї одразу ж виступили як Китай, так і США, і самі азіатські країни. Так, представник міністерства оборони КНР У Цянь розкритикував ініціативу Ісіби, закликавши Токіо «припинити брати участь в особливих військових альянсах» і «проявляти обережність у словах і діях» у сфері безпеки.

У Вашингтоні ж заявили про те, що пропозиція японського прем’єра про створення «Азіатського НАТО» є передчасною. За словами помічника держсекретаря США зі Східної Азії та Тихоокеанського регіону Деніела Крітенбрінка, «надто рано говорити про колективну безпеку в такому контексті та [створення] більш формальних інститутів». Він також виступив за продовження зовнішньополітичного курсу чинного президента США Джо Байдена, спрямованого на вибудовування «сітки» американських альянсів в Азії.

Ідею Ісіби не підтримали і в Нью-Делі. За словами глави МЗС Індії Субраманьяма Джайшанкара, Індія не поділяє бачення «Азіатського НАТО», запропоноване японським прем’єром. За його словами, на відміну від Японії, Індія ніколи не вступала в офіційний союз з іншою країною в рамках будь-якого договору. «Ми не думали про подібну стратегічну архітектуру, – заявив Джайшанкар, – у нас… інша історія та інший підхід».

Індія, як і Японія, є учасником Чотиристороннього безпекового діалогу (QUAD) разом з Австралією та США. І хоча основною метою цього об’єднання фактично є стримування впливу Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні, Індії зовсім не до вподоби пропозиція японського прем’єра трансформувати QUAD у повноцінний військовий союз, оскільки вона не прагне вступати в подібні альянси.

Таким чином, ідея Сігеру Ісіби про створення «Азійського НАТО» особливої підтримки за кордоном не отримала. Чому так сталося, добре пояснив міністр національної оборони Філіппін, ще одного важливого союзника США в Азії, Гілберт Теодоро. Виступаючи в листопаді на безпековому форумі, він заявив, що складні «дихотомії та розбіжності інтересів країн» регіону заважають створенню єдиного військового союзу. Водночас Теодоро зазначив, що «у нас є оборонний альянс зі США, укладений ще до створення АСЕАН». «Ми продовжуємо будувати союзи з країнами-однодумцями», – додав він.

І справді, у країн Південно-Східної Азії занадто різні інтереси, щоб вступити в єдиний військово-політичний блок. Так, В’єтнам, Індонезія і Малайзія претендують на одні й ті самі острови в Південно-Китайському морі, що спричиняє конфлікти між ними. А Південна Корея і Японія не можуть домовитися один з одним через складну історію взаємин. У Сеулі не можуть забути японську окупацію країни до і під час Другої світової війни, а Токіо оскаржує корейський суверенітет над багатими на ресурси островами Ліанкур. У результаті Південна Корея фактично вважає Японію однією з головних загроз для своєї безпеки, поряд з Китаєм.

За словами військового експерта з тайванського Університету Тамкан Ін-Ю Ліня, через свої розбіжності азіатські союзники ніколи не об’єднаються в рамках спільного оборонного альянсу. «Вони скоріше поділяться розвідданими зі США, ніж один з одним», – сказав він. Другу причину, через яку ініціатива Сігеру Ісіба не отримала підтримки за кордоном, також назвав міністр оборони Філіппін Гілберт Теодоро: «інші країни-учасники АСЕАН вибудовують альянси з Китаєм».

Справді, азійські країни зацікавлені в торгівлі з КНР, яка є найбільшим торговельним партнером для них, і тому не хочуть вступати у військово-політичний союз, щоб не загострювати стосунки з нею. «Корея і Японія, можливо, побоюються майбутнього нападу Китаю – можливо. Але зараз у них є ділове співробітництво з Пекіном, яке вони не хочуть ставити під загрозу», – зазначив Ін-Ю Лінь. Він додав, що Індія, яка є ключовою державою-противагою Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні, виступає категорично проти «групових оборонних альянсів». А оскільки вона не хоче вступати до таких об’єднань, то й інші азійські країни наслідують її приклад.

Однак «Азійське НАТО», запропоноване прем’єром Японії, – далеко не єдиний варіант військово-політичного співробітництва для держав Азії. Як згадав помічник держсекретаря США Деніел Крітенбрінк, чинний президент США Джо Байден, усвідомлюючи роз’єднаність азійських країн, зробив ставку на створення «сітки» невеликих альянсів у регіоні для стримування Китаю. Так, він відродив Чотиристоронній безпековий діалог за участю Індії, Японії та Австралії. Потім, розуміючи, що Індія не хоче, щоб її сприймали як учасника антикитайського союзу, Байден створив регіональну групу з неформальною назвою SQUAD, до якої замість Індії увійшли Філіппіни.

У рамках цієї групи країни-учасники, наприклад, займалися спільним морським патрулюванням у виключній економічній зоні Філіппін на тлі продовження напруженості між Манілою і Пекіном через територіальні претензії в Південно-Китайському морі. Крім того, США за Байдена заохочували зміцнення зв’язків між Японією і Південною Кореєю, підтримали вкладення Токіо у свою оборону, а також обрали нові бази для спільного використання на території Філіппін. І подальший розвиток цього курсу за Трампа сприятиме зміцненню безпеки азійських країн без необхідності для них вступати у військово-політичний союз.

Ще одна можлива альтернатива «Азійському НАТО» – це формування такого собі «розвідувального альянсу», в рамках якого держави Азії могли б обмінюватися розвідданими для зміцнення своєї безпеки. І тут також уже існують структури, що дають змогу ефективно займатися цим, – наприклад, уже згаданий QUAD, у рамках якого країни-учасники обмінюються інформацією у сфері кібербезпеки, а також результатами моніторингу морського простору.

Крім того, між Японією і Південною Кореєю існує «Угода про загальну безпеку військової інформації», завдяки якій дві країни обмінюються конфіденційними військовими даними. Щоправда, Токіо і Сеул багато в чому роблять це під тиском Вашингтона, зацікавленого в зміцненні зв’язків між своїми союзниками в регіоні. Це показує, що для розвитку альянсів між країнами Азії, принаймні, на цьому етапі, необхідна участь США.

Нарешті, посол США в Японії Рам Емануель нещодавно запропонував створити в регіоні торгово-оборонний союз для протидії економічному тиску з боку Китаю. За його словами, для того, щоб такий альянс був ефективним, в його основу має бути покладено якийсь економічний аналог статті 5 Північноатлантичного договору: «напад на одного з учасників є нападом на всіх із них».

Посол навів як приклад Австралію, проти якої Китай ввів підвищені мита після її заклику до незалежного розслідування причин спалаху COVID-19 у 2020 році. Однак Австралія змогла знизити свою економічну залежність від Пекіна, розширивши експорт на ринки інших країн завдяки підтримці з боку своїх союзників, і в підсумку змусила його піти на поступки.

Створення «Азіатського НАТО», як того пропонує прем’єр Японії Сігеру Ісіба, призведе до загострення відносин держав Азії з Китаєм, а в разі втягнення в конфлікт США і зовсім може спричинити глобальну війну. Тому більш реалістичним варіантом є розвиток двосторонніх відносин і невеликих альянсів між країнами за посередництва Вашингтона, а також подальший обмін розвідданими між ними і створення економічного об’єднання, здатного стримати розширення впливу Китаю. І тоді азіатські країни, можливо, зможуть виграти в протистоянні з Піднебесною без єдиного пострілу.