Австрія чекає змін: ультраправі готуються очолити уряд

Затяжна політична криза в Австрії призвела до несподіваного результату. Ультраправим доручено сформувати уряд. У разі успіху це буде перший кабінет у повоєнній історії Австрії, куди увійдуть праві радикали.

Початок нового року виявився для австрійських політиків сповненим несподіваних новин. Нещодавно призначений канцлер Карл Нехаммер заявив, що залишає посаду глави уряду і керівника консервативної Народної партії. Причиною став провал коаліційних переговорів: за словами політика, дискусії точилися «довго й чесно», проте представники партій так і не змогли дійти згоди. За даними ЗМІ, найбільше розбіжностей викликала податкова політика.

«Народна партія дотримується своїх обіцянок: ми не погодимося на заходи, спрямовані проти пільг і бізнесу, а також на введення нових податків»,- сказав Нехаммер. Канцлер додав, що відновлювати переговори не має наміру. «Після припинення переговорів я зроблю так: найближчими днями я піду з постів федерального канцлера і глави НП, а також забезпечу впорядкований перехід (влади)»,- заявив він у відеозверненні.

Право створити нову коаліцію перейшло до фаворита перегонів – ультраправої Партії свободи (ПС), яка на виборах до національних рад у вересні минулого року набрала майже 29% голосів. Ультраправі паралельно з «народниками» також спробували сформувати коаліцію після виборів, проте всі великі партії відмовилися з нею працювати через занадто токсичні ініціативи. Лідер руху Герберт Кікль, наприклад, виступає проти підтримки України і вимагає масово депортувати іммігрантів.

Тепер зрив переговорів тільки зміцнив позиції Партії свободи, оскільки стримувати ультраправих більше нікому. «Пан Кікль хоче взяти на себе відповідальність у рамках переговорів з урядом. Цей крок дався мені нелегко, і я подбаю, щоб принципи і правила Конституції дотримувалися належним чином»,- сказав президент Австрії Александр Ван дер Беллен.

Партія свободи була створена в 1950-ті роки, її першим лідером був Антон Райнталлер – колишній нацист і офіцер СС. Водночас, партія тоді позиціонувала себе як центристська сила і не дотримувалася вкрай правої ідеології. Але з часом погляди її лідерів стрімко радикалізувалися, і до партії ставилися як до маргінальної організації.

Партія свободи стала значущою політичною силою в Австрії в середині 1990-х років, коли під керівництвом багаторічного лідера Йорга Гайдера ультраправі стали перемагати на місцевих виборах. Прихильники Гайдера вдавали із себе захисників простих людей і виглядали типовими популістами, що для консервативної австрійської політики того часу виглядало незвичним.

Партія свободи була створена в 1950-ті роки, її першим лідером був Антон Райнталлер – колишній нацист і офіцер СС. Водночас, партія тоді позиціонувала себе як центристська сила і не дотримувалася вкрай правої ідеології. Але з часом погляди її лідерів стрімко радикалізувалися.

Правий поворот стався 2017 року, коли посаду канцлера обійняв лідер Народної партії Себастьян Курц. Будучи популістом, Курц пішов далі Гайдера і почав боротися з традиційною політичною системою, об’єднавшись з ультаправими. У підсумку радикали переграли «народників»: преса називає ситуацію, що склалася у Відні, «моментом Кікля». Для лідера ультраправих отримання посади – тільки початок випробувань, оскільки формування коаліції потребуватиме великих компромісів.

Австрія перебуває в глибокій фінансовій кризі, і на ситуацію вплинуло одразу кілька чинників. Висока інфляція, енергетична криза та зростаюче безробіття призвели до зростання ультраправих настроїв і популярності антиіммігрантської риторики. Дефіцит австрійського бюджету становить 3,7% від ВВП, що перевищує встановлену ЄС межу в 3%. Економісти вважають, що майбутньому уряду доведеться скоротити витрати бюджету на 18-24 мільярди євро для стабілізації економіки.

Ситуація в Австрії ілюструє труднощі, з якими стикаються європейські центристські партії при формуванні альянсів. Останні вибори засвідчили, що консерватори і соціал-демократи не зуміли домовитися навіть із невеликою ліберальною партією про формування уряду, незважаючи на те, що самі десятиліттями керували країною в рамках великих коаліцій. Політична культура країни помітно змінилася – і сьогодні партії менш схильні йти на поступки, втрачаючи електорат.

Для Народної партії відхід Нехаммера фактично призвів до капітуляції. Після провалу переговорів із лівими і лібералами у лідерів партії було два варіанти: вимагати організації нових виборів або шукати альянсу з ультаправими. Однак, як пояснює Kronen Zeitung, «у партії немає достатніх фінансових ресурсів для початку виборчої компанії і немає особистості, здатної очолити цю кампанію».

Ці причини пояснюють, чому «антикіклівський фронт втратив вплив всередині партії» в останні тижні. Крістіан Стокер, який змінив Нехаммера, швидко погодився на дискусію з крайніми правими: у нового глави консерваторів не було іншого вибору. За іронією долі Стокер кілька місяців тому заявляв, що Партія свободи «нікому не потрібна в нашій республіці». Тепер же перед лідером консерваторів маячить пост заступника Кікля.

Опоненти Кікля побоюються, що той орієнтуватиметься у своїй політиці на угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана, який виступає за розвиток відносин із Росією. У Орбана і Кікля добрі стосунки, влітку минулого року вони разом із колишнім чеським прем’єром Бабішем заснували фракцію «Патріоти за Європу», яка стала третьою за чисельністю в Європарламенті.

Значна підтримка зарубіжних ультраправих важлива для Кікля: у вакуумі влади, що утворився, це додатковий важіль тиску на консерваторів, які вступають у переговори зі слабкою позицією. Австрійським політикам доведеться визнати, що правила гри змінилися: і тепер колись нерукопожатні ультраправі не тільки сидять за столом переговорів, а й також задають тон усій політиці в країні.