Маск насувається: у Європі розгублені через зростаючий вплив мільярдера

У кількох європейських країн несподівано з’явився спільний противник – найбагатша людина у світі. Ілон Маск за останні кілька місяців активно втручається у внутрішню політику Великої Британії та Німеччини, скориставшись партійними кризами в Європі. Вплив мільярдера поступово зростає, але Лондон і Берлін нічого не можуть цьому протиставити.

Весь 2024 рік Ілон Маск дедалі активніше займався політичними справами, а його платформа X стала трибуною для прихильників Дональда Трампа. У своєму акаунті мільярдер постійно постив дописи на підтримку кандидата і люто нападав на його противників. Щедрі пожертвування у виборчий фонд Трампа окупилися: після його перемоги було оголошено, що Маск очолить новий «Департамент ефективності уряду», який займатиметься скороченням бюджетних витрат.

Однак Маск не зупинився – і тепер у його акаунті регулярно з’являються пости про внутрішню політику європейських країн. Наприкінці минулого року бізнесмен почав активно підтримувати ультраправі партії у Великій Британії, Німеччині та інших країнах. Для європейських політиків це тривожний знак: Маск фактично говорить від імені нової адміністрації Білого дому і водночас не пов’язаний жодними повноваженнями.

Ці побоювання висловив президент Франції Еммануель Макрон. Не називаючи конкретних імен, він натякнув, що поведінка Маска не подобається європейським лідерам: «Хто б міг подумати десять років тому, що власник однієї з найбільших соціальних мереж у світі підтримає новий міжнародний реакційний рух і буде безпосередньо втручатися у вибори, зокрема в Німеччині».

Зростання політичної активності Маска збіглося з політичною кризою в Німеччині. Наприкінці 2024 року було розпущено бундестаг і призначено дострокові парламентські вибори. У них братиме участь ультраправа «Альтернатива для Німеччини» (АдН), популярність якої помітно зросла за останні роки. У газеті Welt am Sonntag вийшла хвалебна стаття на адресу ультраправих за авторством Маска.

Мільярдер назвав АдН «останньою іскрою надії» для країни і заявив, що повністю підтримує її програму, яка охоплює, зокрема, жорстку міграційну політику і закриття кордонів. Це було не єдине висловлювання Маска на підтримку партії: в X він ділиться публікаціями праворадикальних активістів і всіляко симпатизує прихильникам німецьких ультраправих.

Канцлер Олаф Шольц різко розкритикував Маска у своєму новорічному зверненні до нації, заявивши, що майбутнє Німеччини мають визначати її громадяни, а не «власники соціальних мереж». Також в одному з інтерв’ю канцлер порадив співгромадянам не реагувати на провокаційні висловлювання мільярдера і «не годувати троля». У подібному дусі висловився і головний опонент Шольца – Фрідріх Мерц, якого називають найвірогіднішим кандидатом на посаду глави майбутнього кабінету.

На початку січня Маск провів публічну бесіду з лідером АдН Аліс Вайдель у соцмережі X. Під час півторагодинного інтерв’ю вони обговорили ядерну енергетику, міграцію та внутрішню безпеку Німеччини. Вайдель заявила, що не поділяє поганого ставлення німців до Трампа і всіляко висловлювала симпатії новій адміністрації у Вашингтоні. Мільярдер відкрито радив глядачам у Німеччині голосувати за АдН.

Більше німецьких політиків турбують чутки про фінансову підтримку Маском ультраправих. У разі виявлення таких зв’язків це буде злочином, оскільки особам, які не мають громадянства ЄС, заборонено підтримувати європейські партії. Поки що про це нічого не відомо, але слова Маска вже мали ефект: його підтримка благотворно впливає на рейтинги АДГ.

Інший скандал викликали пости Маска про ситуацію у Великій Британії. Після приходу до влади лейбористів їхній рейтинг став стрімко падати, оскільки команда Стармера не виправдала очікування виборців. На тлі низької популярності і лейбористів, і консерваторів значно підвищили рейтинги ультраправі. Особливо на ситуацію вплинули масові заворушення в Саутпорті на півночі Англії, які застали уряд зненацька.

Маск відреагував на заворушення твітом: «Громадянська війна неминуча», що викликало шквал емоцій у британських ЗМІ. Для мільярдера це був привід почати нападки на лейбористський уряд і особисто Кіра Стармера. Уже в листопаді він поділився петицією британця, який закликав провести в країні нові вибори. Твіт Маска набрав понад 30 мільйонів переглядів.

Після перемоги Трампа мільярдер почав зближуватися з правоцентристською партією Reform UK, яка виступає за жорстку міграційну політику. За даними британських ЗМІ, бізнесмен планує зробити щедру пожертву партії в розмірі 100 мільйонів доларів. Однак пізніше лідер партії Найджел Фарадж спростував це твердження. Сам Маск не прокоментував цю заяву.

Хоча Маск симпатизує британським правим, проте його не влаштовує сам Фарадж. На початку січня мільярдер написав у X, що «партії Reform UK потрібен новий лідер. Фарадж на це не годиться». Розбіжності викликав арешт ультраправого активіста Томмі Робінсона, якого затримали під час літніх заворушень. Маск зажадав звільнити активіста, Фарадж заявив, що не стане підтримувати радикала.

Джерела Financial Times повідомляють, що Маск має намір дестабілізувати лейбористський уряд і домогтися відставки Стармера до виборів 2029 року. Для цього бізнесмен активно підтримує Reform UK та інші праві рухи в країні. Ці тривожні чутки змусили депутатів Європарламенту вимагати від Єврокомісії рішучих дій. Однак апарат Урсули фон дер Ляєн відповів, що зараз Брюссель не втручається в скандал, «щоб не підігрівати цю суперечку далі».

Для європейських політиків союзницькі відносини зі Штатами – один зі стовпів міжнародної стабільності, і провокаційні висловлювання Маска підривають упевненість у міцних зв’язках із Вашингтоном. Необмежені можливості Маска вселяють страх: його статки набагато перевищують бюджети різних відомств і навіть країн. При цьому у Брюсселя, Лондона або Берліна немає ефективних важелів тиску на мільярдера.

Найлогічніший інструмент протидії – юридичний, якщо європейські країни звинуватять Маска у втручанні у внутрішні справи. Однак цей шлях також загрожує непередбачуваними наслідками: відкриття офіційних розглядів може негативно позначитися на відносинах із новою адміністрацією Білого дому. Європейські політики займають вичікувальну позицію, яка може змінитися, коли справа дійде до парламентських виборів.