Росія йде з Сирії, і дуже скоро

Повалення режиму Асада поставило Москву в уразливе становище: нова сирійська влада не має наміру продовжувати співробітництво і вимагає компенсацій. Росія не може нічого запропонувати натомість.

Незабаром після перемоги повстанців у Дамаску главу адміністрації Сирії Ахмеда аш-Шараа (Абу Мухаммеда аль-Джулані) оголосили президентом країни на перехідний період. Нова влада заявила про припинення дії колишньої конституції і розпуск парламенту. Також були розпущені всі служби безпеки і збройні формування. Це рішення стосується і будь-яких повстанських угруповань на території країни, які боролися з режимом Башара Асада.

Новий президент розгорнув бурхливу міжнародну діяльність: незабаром після призначення він встиг зустрітися зі своїм турецьким колегою Реджепом Ердоганом, еміром Катару і європейськими дипломатами. Наприкінці січня в Дамаск прибула російська делегація на чолі із заступником міністра закордонних справ Михайлом Богдановим. У російських дипломатів було непросте завдання: переконати нове керівництво Сирії в необхідності продовжити співпрацю.

За даними Reuters, переговори фактично зайшли в глухий кут. Сирійська сторона зажадала від Росії видати колишнього президента країни Башара Асада. Раніше Путін надав Асаду політичний притулок. Також нова сирійська адміністрація під час переговорів зажадала виплати компенсацій. За підсумками дискусій російська сторона була скупа на коментарі. Богданов лише заявив, що «змін у російській присутності в Сирії немає, а сторони домовилися продовжити консультації».

Неясний статус і двох російських військових баз у Сирії: авіабази Хмеймім і військово-морської бази в Тартусі. Після падіння режиму Асада Путін заявив, що збереження цих об’єктів під контролем Росії залежатиме від того, чи співпадуть інтереси Москви з Дамаском. Судячи з агресивної позиції останніх, бази можуть стати проблемою – і в разі невдачі переговорів сирійська адміністрація розірве контракти з російськими військовими. За повідомленнями ЗМІ, Росія вже почала вивозити військову техніку з Тартуса.

Відсутність реакції росіян свідчить про те, що Москва вирішила не видавати Асада. У цього рішення суто прагматичний сенс. Ймовірно, на колишнього сирійського президента очікує швидкий суд на батьківщині і показова страта. Але перед цим Асад може розповісти новій владі про те, що робили російські військові в Сирії та на Близькому Сході, зокрема які військові злочини скоювали. Видача Асада остаточно закріпить дипломатичну поразку Москви.

Також не варто забувати, що Асад встиг переправити до Росії свої значні статки.

Точний розмір його капіталу невідомий, проте може йтися про дуже великі суми. Говорячи про компенсацію, сирійська сторона має на увазі і гроші Асада. Російська авіація за старого режиму завдавала ударів по інфраструктурі регіонів, де перебували повстанці. На відновлення цих руйнувань потрібні мільярди доларів.

Ще одним чинником стала позиція Євросоюзу. Єврокомісія випустила комюніке щодо нормалізації відносин із Сирією. Одна з принципових умов, за якої Європа погодиться допомагати відновлювати країну, – це вигнання російських баз. Якщо Брюссель може запропонувати Дамаску мільярдні інвестиції, то Москва не може відповісти тим самим: військова допомога перестала бути актуальною, а економічну підтримку Росія запропонувати не в змозі.

Після повалення режиму Асада ситуація змінилася на прямо протилежну. Якщо раніше сирійська влада цілком залежала від російської та іранської допомоги, то тепер її позиції в регіоні залежать від рішень нової адміністрації. Військові бази в Хмеймімі і Тартусі давали змогу приймати важкі вантажі і були перевалочним пунктом на шляху до африканських країн. Без такого потужного близькосхідного хаба зв’язки з іншими регіонами, де є російська військова присутність, будуть ускладнені.

На думку аналітиків, сирійська влада не погодиться продовжувати присутність росіян у країні. Один із виходів для Кремля – це переорієнтація на Лівію. За даними ЗМІ, зараз Москва веде переговори про створення військової бази в лівійському місті Бенгазі і через це місто вже почали регулярно літати російські літаки. Однак цей варіант дислокації набагато менш вигідний через далеке розташування, триваючу громадянську війну в регіоні та відсутність зручної інфраструктури.

Водночас Ахмед аш-Шараа веде переговори з Ердоганом про укладення угоди про спільну оборону. Вона може включати створення турецьких військових баз на території арабської республіки. Раніше турецькі ЗМІ повідомляли про плани Анкари побудувати дві військові бази в Сирії і розмістити там винищувачі F-16. Для Туреччини відхід Росії з країни і конфронтація Дамаска з Тегераном – чудова можливість розширити свій вплив, зокрема для вирішення курдської проблеми.