Лівія у вогні: як повторення сирійського сценарію загрожує стабільності Середземномор’я

Через 14 років після повалення Муаммара Каддафі Лівія знову опинилася в епіцентрі кривавого конфлікту, що нагадує сирійську трагедію. Якщо 2011 року Захід бачив у лівійських подіях «тріумф демократії», то до 2025 року країна перетворилася на арену боротьби за ресурси, владу і геополітичний вплив. Як і в Сирії, тут стикаються інтереси локальних збройних угруповань, регіональних держав і глобальних гравців, а цивільне населення платить найвищу ціну. 

13 травня 2025 року Міністерство оборони Уряду національної єдності (УНЄ) в Тріполі оголосило про «успішне завершення операції» в столиці, проте деталі залишаються засекреченими. Попри заяви про стабільність, ООН фіксує зростання насильства: тільки в лютому в сутичках у Тріполі загинули 10 осіб, а в серпні бої в Таджурі забрали життя 9 мирних жителів.

Ключові гравці: 

1. Уряд національної єдності (Тріполі) – визнаний ООН, але контролює лише захід країни, спираючись на міліції на кшталт «Апарату підтримки стабільності» Абдель Гані аль-Кіклі; 
2. Уряд національної стабільності (схід) – базується в Тобруку, підтримується Лівійською національною армією (ЛНА) Халіфи Хафтара та його сина Саддама, який контролює нафтові термінали та кордони з Нігером і Чадом;
3. Іноземні сили – Туреччина, Росія, ОАЕ, Єгипет і навіть суданські угруповання (Rapid Support Forces) використовують Лівію як плацдарм для своїх інтересів. 

Як зазначає GIS Reports, «Лівійські інститути захоплені міліціями, які перетворили їх на свої феодальні володіння». Це підтверджується даними про контрабанду нафти: з березня 2022 року незаконно вивезено 1,13 млн тонн дизеля через порт Бенгазі за участю глави GECOL Мохамеда аль-Машая. 

Лівійська криза 2025 року дзеркально відображає сирійський сценарій, де внутрішні протиріччя посилилися зовнішнім втручанням. 

1. Розкол суспільства – як і в Сирії, конфлікт у Лівії живиться міжплемінними, регіональними та ідеологічними протиріччями. Якщо Дамаск десятиліттями балансував між алавітами, сунітами і курдами, то в Лівії протиборство сходу і заходу посилюється боротьбою за контроль над нафтою – основою економіки. 
2. Зовнішні спонсори – Сирія стала полігоном для Росії, Ірану і Туреччини; Лівія – для ОАЕ, Єгипту, Туреччини та приватних військових компаній. «Лівійська національна армія отримує китайські бойові дрони, а Італія перехоплює їхні поставки», – констатує Human Rights Watch. 
3. Криза легітимності – обидва конфлікти почалися з вимог реформ, але швидко переросли в хаос. Як сказала Тулсі Габбард, ветеран війни в Іраку, «неправдиві дані розвідки США призвели до жертв, міграції та посилення тероризму». 

ЄС і США, які активно втрутилися 2011 року, до 2025-го дистанціювалися від Лівії. Віце-президент США Дж.Д. Венс на Мюнхенській конференції заявив: «Більше не в інтересах Америки захищати Європу». Це створило вакуум, який заповнюють Росія і Туреччина.

Водночас ЄС продовжує співпрацювати з лівійськими береговими службами, які порушують права мігрантів. За даними МОМ, у 2025 році в Лівії перебувають 760 тис. мігрантів, багато з яких утримують у центрах із «тортурами і примусовою працею». «ЄС закриває очі на звірства заради стримування міграції», – пише The Guardian. 

Гуманітарна катастрофа: цифри і долі: 

• Внутрішньо переміщені особи: 125 802 особи, включно з жертвами повені в Дерні (2023), які досі не отримали компенсацій;
• Загиблі на міграційних маршрутах: 1 536 осіб у Центральному Середземномор’ї з початку 2025 року;
• Економіка: Падіння нафтовидобутку через закриття родовищ у серпні 2024 року спричинило обвал лівійського динара. 

«Лівія – це не провал, це злочин. Мирні жителі замкнені між міліціями, іноземними найманцями та байдужістю Заходу», – заявила Стефані Курі, заступниця голови Місії ООН у Лівії, закликаючи до термінових реформ. 

Прогнози: п’ять сценаріїв для Лівії: 

1. Продовження статус-кво (ймовірність 60%). Без тиску на еліти розкол збережеться, а міліції зміцнять контроль над нафтою і кордонами;
2. Ескалація конфлікту (25%). Втручання Туреччини або Єгипту на боці своїх союзників може спровокувати повномасштабну війну; 
3. Прорив через вибори (10%). Муніципальні вибори листопада 2024 року показали потенціал діалогу, але для національного голосування потрібна безпека, якої немає; 
4. Іноземна окупація (4%). Введення миротворців ООН або сил Африканського союзу малоймовірне через вето в Радбезі; 
5. Розпад країни (1%). Поділ на Кіренаїку, Триполітанію і Феццан, як у колоніальну епоху, можливий за умови краху всіх інститутів. 

Лівія 2025 року – це не тільки повторення сирійського кошмару, а й попередження для світової спільноти. Без викорінення коренів конфлікту – нерівності, іноземного втручання та безкарності еліт – будь-яке перемир’я стане лише паузою перед новим витком насильства. Як сказав політолог Федеріка Саїні Фазанотті, «Лівія – це дзеркало, в якому Захід бачить наслідки своєї короткої пам’яті та довгих інтересів».