Землетрус у Вестмінстері: як місцеві вибори у Британії перевернули політичну карту і відкрили шлях правим популістам

Політичний ландшафт Великої Британії пережив тектонічний зсув 1 травня 2025 року, коли правопопулістська партія Reform UK під керівництвом харизматичного Найджела Фараджа завдала нищівної поразки традиційним партіям влади на місцевих виборах. Результати голосування, що охопило 23 ради графств і тисячі мандатів, перевершили найсміливіші прогнози: Reform UK захопила 677 місць — на 648 більше, ніж раніше, — ставши найбільшою силою в місцевому самоврядуванні з тих, хто брав участь у виборах. Консерватори, зіткнувшись з історичною поразкою, втратили 635 мандатів (залишивши лише 319), а правлячі лейбористи несподівано здали 198 місць, опустившись на четверте місце з жалюгідними 98 представниками.

 «Ми глибоко проникли в ряди лейбористів і консерваторів, і після сьогоднішнього вечора немає ніяких сумнівів, що в більшій частині країни ми стали головною опозиційною партією до цього уряду», — заявив радісний Фарадж в ніч підрахунку голосів. Його риторика була далека від порожніх амбіцій: Reform UK не просто збільшила представництво — вона взяла під контроль 10 рад, включаючи цитаделі торі в Кенті, Ланкаширі та Ноттінгемширі, і навіть відібрала у лейбористів Донкастер, який та контролювала з 1974 року. У графстві Корнуолл колись могутні консерватори впали з 39 до 7 місць, поступившись лідерством Reform.

Успіх популістів не обмежився муніципальним рівнем. На парламентських довиборах в окрузі Ранкорн і Хелсбі (Чешир) кандидатка Reform Сара Почин здобула перемогу над консерватором з перевагою в 6 голосів, ставши п’ятим депутатом партії в Палаті громад. А екс-торі Андреа Дженкінс, яка переметнулася до Фараджа, стала мером Великого Лінкольншира, пообіцявши розміщувати прохачів притулку «в наметах, а не в готелях».

Консерватори зазнали найгіршої поразки за сучасну історію, втративши всі 15 рад, які вони захищали. У графствах на кшталт Кента, де торі контролювали 56 з 84 місць, у них залишилося лише 5 мандатів. Фарадж порівняв розгром із потопленням крейсера «Белграно» під час Фолклендської війни — жорстокий, але точний образ. Причини краху багатогранні:

• Міграція як каталізатор гніву. У містах на кшталт Грімсбі (Лінкольншир), де рибальська промисловість знищена, а вулиці заполонили «три турецьких барбершопи поспіль, вейп-шопи і румунські магазини», риторика Reform про «нульову терпимість до нелегалів» і створення «Міністерства депортацій» потрапила в нерв. Рекордні цифри тих, хто перетнув Ла-Манш у 2025 році (незважаючи на обіцянки лейбористів зупинити потік), стали паливом для популістів. «Я б проголосував за будь-кого, хто встане з кулеметом у Дуврі!» — кричав продавець овочів у Донкастері;
• Криза довіри до лейбористів. Правляча партія, яка перемогла на парламентських виборах у липні 2024 року, переживає найшвидше падіння популярності для нового уряду в історії. Підвищення податків і скасування універсальних зимових допомог для пенсіонерів вдарили по бідних регіонах. «Ми успадкували погану економіку. Я прийняв важкі, але правильні рішення», — виправдовувався прем’єр Кір Стармер. Але його міністр Пет Макфадден визнав: «Результати погані […] треба прийняти це як є».

Партія, створена в 2018 році як Brexit Party, після виходу з ЄС переформатувалася в рупор антиміграційної, антиподаткової та анти-«зеленої» повістки. Її програма «Наш контракт з вами» обіцяє:

• Повну заборону на в’їзд некваліфікованих мігрантів;
• Податкові пільги для малого бізнесу;
• Скасування субсидій на «нульові викиди»;
• Боротьбу з «трансгендерною ідеологією» в школах;
• Додаткові £17 млрд для NHS.

Але головна зброя Reform — розчарування в двопартійній системі. «Люди розуміють, що лейбористи і консерватори на практиці не сильно відрізняються», — зазначає експерт з британської політики Василь Єгоров. Соціологи фіксують феноменальне зростання: з липня 2024 року підтримка Reform UK зросла з 14% до 26%, тоді як лейбористи впали з 34% до 24%, а торі — з 24% до 21%.

Згідно з прогнозом BBC на основі місцевих виборів, на загальнонаціональному рівні Reform UK набрала б 30% голосів — на 10 пунктів більше за лейбористів. «Тридцяти відсотків достатньо для перемоги за мажоритарною системою з фрагментованим полем», — попереджає Irish Independent, додаючи, що «Фарадж може запросто стати прем’єр-міністром».

Однак скептики нагадують, що управління — це не мітинг. У Ворікширі лідер фракції Reform у раді Роб Говард пішов у відставку через 41 день, залишивши владу 18-річному заступнику. «Партії доведеться зіткнутися з завданнями реального управління: від вивезення сміття до нагляду за школами», — іронізує The Times.

Політолог Джон Кертіс резюмує: «Партія реформ кидає серйозний виклик консерваторам і лейбористам, які традиційно домінують у британській політиці». Місцеві вибори 2025 року — не просто протестний сплеск. Це сигнал: двопартійна система Великої Британії тріщить по швах, а Найджел Фарадж, який десятиліттями був маргіналом, раптово опинився біля керма політичного землетрусу. Як сказав рибалка з Грімсбі: «Нам потрібен Трамп». За відсутності Трампа британці знайшли свого шокуючого систему борця — і дали йому мандат на реформи.