Розслідування: корупційна схема з експортом “сірої” неврахованої сільгосппродукції з України і виведення валютної виручки в офшори

Автор NewsPrice – Михайло Фрадкін продовжує розповідати про результати розслідування Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, розкриває корупційні дії посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Окремим напрямком розслідування, крім тих, що ми вже описували в першій і другій частині цього матеріалу, стала корупційна схема виведення виручки від експорту так званої «сірої» – неврахованої сільськогосподарської продукції в офшорні зони. Голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради Іван Крулько в ексклюзивному коментарі нашому виданню заявив, що втрати бюджету від реалізації такої схеми у 2019 і частині 2020 року склали близько 10 млрд гривень.

Детально цей напрямок розслідування в ТСК парламенту керувався головою підкомітету з питань податків і зборів Комітету Верховної Ради фінансової, податкової та митної політики, народним депутатом Мар’яном Заблоцьким:

«Аналіз баз даних операцій компаній, які купують зерно на готівкові долари в Україні, а після перепродають їх за кордон за безготівковим розрахунком, показує, що операції які проводяться, за своїм характером, є нічим іншим як відмиванням грошей: готівкова валюта в країні, а безготівкова виручка за кордоном.

Необхідно перевіряти чи належним чином продавалося зерно. Однак не всі трейдери проводять таку перевірку. Є й ті, хто свідомо цього не робить. Але ж мова йде про кілька мільярдів доларів США щорічно. За нашими оцінками в тіні перебуває близько 50% ринку зерна та сільськогосподарської продукції.»

На одному із заключних засідань ТСК парламенту на прохання Заблоцького демонструвався досить показовий слайд, що містить інформацію про загальний обсяг продажів с / г продукції компаніями-експортерами та про те, яку частину цього експорту кожного трейдера можна назвати сумнівною, грунтуючись на висновках комісії і підозрілості наданих документів.

«Подібний аналіз провести досить нескладно: в базах даних знаходиться компанія, яка експортує с / г продукцію, у якої не було здійснено повернення виручки в країну і встановлюється судно, на яке здійснювалася відвантаження. Такі операції концентруються низкою міжнародних трейдерів. І фактично, те що відбувається – пряме відмивання грошей, заборонене міжнародними стандартами.»

І тут, для нетямущих, слід відзначити той факт, що за новими положеннями закону про валютні операції, що діє з початку 2019 року, валютна виручка за виконання будь-якого експортно-імпортного контракту повинна бути повернена в країну не пізніше, ніж через 365 днів. Інакше, компанія штрафується за порушення законодавства і нараховується пеня. Але повернемося до засідання ТСК і депутату Заблоцькому:

 «Увага на слайд: чому у американської компанії« ADM », що має представництво в Україні, тіньовий експорт зерна становить всього 0,05%, а у того ж« Cargill »- 13,5? І це не помилка, це показник «порядності» підприємства. Відповідь на це питання проста: тому що в 2013- му році «ADM» довелося виплатити понад 80 млн доларів штрафів уряду США за те, що вона відшкодовувала ПДВ в Україні за допомогою хабарів. Тобто, покарання подіяло, а значить потрібно звернутися і в центральні офіси інших трейдерів, щоб вони звернули увагу на те, як діють їх представники в Україні.»

Заступник міністра фінансів України Світлана Воробей, на тому ж засіданні, відзначала, що постанова Національного банку, про який вже говорилося вище, в частині збільшення терміну повернення валютної виручки грає на руку тим, хто не гидує сірими схемами експорту:

«На жаль, лібералізація валютного законодавства, внаслідок чого були прибрані вимоги 37-ї статті – скасування акредитації компанії в разі неповернення валютної виручки, тільки спростила життя експортерам, які промишляють незаконним експортом. Але «зниклі вимоги» – лише частина проблеми. Змінено і терміни повернення прибутку – з 90 до 365, що дозволяє замішаним в аферах людям просто безслідно зникати.

Крім того, прибрана і норма закону, що відповідає за те, щоб компанія, котра один раз не повернула виручку, в подальшому мала проблеми з експортом і фінансовими операціями на зовнішньому ринку. До речі, все це стосується повноважень Національного банку України.

У держорганів практично не залишилося важелів впливу на тих, хто користується подібними схемами. І добре було б прислухатися до пропозиції Заблоцького про звернення до головних офісів міжнародних компаній. Але що робити з нашими, «доморощеними» ділками? Нехай вони набагато менше, ніж міжнародні трейдери, але в майже 7 млрд доларів виведених коштів є і їх частина.»

Турбує ця проблема і Державну податкову службу країни, перший заступник голови якої Наталя Рубан заявила, що їх відомство постійно намагається налагодити взаємодію з іншими структурами для відпрацювання алгоритмів виявлення сірих схем експорту і неповернення валютної виручки в країну:

«На сьогоднішній день масштаб проблеми оцінюється в 6,8 млрд доларів США. Звичайно, нам дозволили проводити контрольні перевірки, але це не поверне гроші в бюджет. Нараховані штрафні санкції, в більшості випадків, просто нікому буде оплачувати – не буде суб’єктів.

На спільному засіданні в Генеральній прокуратурі, яке ми ініціювали, був присутній глава комітету парламенту з питань фінансової і митної політики Данило Гетьманцев, який погодився з тезою, що головним інструментом в боротьбі з сірим експортом с / г продукції може стати тільки повноцінний контроль за її виробництвом і простеження всієї логістики товару, аж до продажу. Тому що в даний момент знайти валютну виручку практично неможливо. Поки продукція знаходиться на кораблі, власник може змінитися до десятка разів, використовуючи фірми-прокладки.

І якщо раніше існувала форма контролю обороту зерна – 4СГ і спеціальні інспекції, то сьогодні ці функції передані на відкуп обласним і районним адміністраціям. Необхідно вносити зміни до чинного законодавства, які дозволять посилити контроль за виробником.»

NewsPrice вдалося отримати ексклюзивний коментар екс-депутата Верховної Ради VIIІ скликання від політичної партії «Самопоміч», колишнього члена комітету парламенту з питань аграрної політики та земельних відносин Івана Мірошниченко, в якому він розкриває особливості зародження схем сірого експорту ще на етапі неоформлених земельних ділянок:

«Коли ми говоримо про агросектор не можна не враховувати того фактору, що значна частина с / г земель, що беруть участь в процесі виробництва, банально не декларуються. Чи не враховуватися може до 40% відсотків ріллі, а це ще десятки мільярдів доларів, «зникаючих» за зовсім іншими схемами.

За нашими підрахунками різниця всього лише на одному гектарі між тими, хто повністю декларує землю і тими, хто це робить частково варіюється від 80 до 200 доларів. І в 90% випадків такі махінації проводяться компаніями навіть не національного, а регіонального масштабу, власники яких прекрасно орієнтуються «на місці» і можуть «вирішити» всі виникаючі питання в своєму регіоні. Цей обсяг необхідно локалізувати і обрахувати, причому рахувати не безнал, а готівку.

Ще раз: такі схеми відпрацьовуються на рівні компаній середнього розміру, локальних. І це все на тлі постійних конфліктів сильніших гравців з Податковою службою, таких як «Кернел» і «Cargill», що виникають, тому що вони повноцінно перевіряють своїх контрагентів. У мене є особистий досвід роботи в цій сфері, і я прекрасно знаю як перевіряються всі етапи реалізації, правда не дивлячись на всі перевірки немає ніякої гарантії того, що на якомусь з них НЕ буде підключена сіра схема.»

Крім того, Мірошниченко зазначає, компанії що вирощують с / г продукцію можуть банально завищити показники свого виробництва:

«Нічого не заважає фермеру, виростивши на гектарі 5 тонн пшениці, задекларувати 6-7, отримавши в підсумку великі суми і більший ПДВ, при цьому частково легалізувавши сіру частину продукції. Для таких «діячів» працюють цілі майданчики, які виготовляють підроблені документи для легітимізації зерна і його продажу за кордон, тим самим роздуваючи загальну кількість експорту.»

За словами Мірошниченка існує й інший варіант афери, коли документи оформляються від компаній-прокладок, які після закриваються. Однак, до закриття така фірма формує документальну базу, декларує обсяги, укладає угоди про постачання і вивозить продукцію на експорт, «прокручуючи» гроші. При цьому найбільш делікатна робота в такій схемі відбувається в той момент, коли до неї підключаються офшорні компанії:

«У процесі експорту між українською компанією-резидентом і кінцевим покупцем ставиться прокладка-нерезидент, з якої і здійснюється підсумковий продаж. Причому, кінцевим споживачем можуть бути як першокласні світові компанії-переробники с / г продукції, так і трейдери, котрі перепродують продукцію далі. І незважаючи на те, що всі фінансові зобов’язання виконуються в повному обсязі, з прокладки-нерезидента гроші в країну не повертаються.

Звісно, буває і так, що у подібних фірм ліквідується ліцензія, проте, як правило, це відбувається вже постфактум, коли підприємство закрите, а знайти бенефіціарів – неможливо. Звісно, що крім неповернення виручки в країну подібна схема роботи передбачає і несплату податків. Суми втрат з року в рік різні, так, кілька років тому я подавав запити до податкової служби країни з приводу неповернення виручки в сотні мільйонів доларів.»

Як саме відбувався неповернення коштів в країну, на прикладі існуючих кримінальних проваджень, показує Мар’ян Заблоцький: 5 березня 2018 року в Господарський суд Києва надійшла заява від ТОВ «Аграрна компанія Дніпро Інвест» (ЄДРПОУ 39810576), зареєстрованої в столиці України до британської компанії «Grant Invest LP» про стягнення 21 млн 951 тис доларів США, що становить 592 млн 934 тис гривень. Позивач пред’являє відповідачу претензію за невиконання зобов’язань по сплаті за поставлену продукцію. Згідно з судовими рішеннями, загальний обсяг неповернення валютної виручки в Україну, в період з 25.06.2016 по 31.01.2018 рр склав 39 мл 321 тис доларів США. Підсумок: ТОВ «Аграрна компанія Дніпро Інвест» ліквідована 05.02.2020 року.

У подібних же справах фігурували і чеські компанії: в 2019 році українська фірма ТОВ «Терра Агро Ресурс» (ЄДРПОУ 41975791), яка була зареєстрована в Києві, а тепер знаходиться в Запоріжжі, звернулася до Господарського суду Києва з позовом до чеської «INGRAIN sro» , зареєстрованої в Празі. Суть позову – стягнення заборгованості в розмірі 99 млн 195 тис доларів США, що за офіційним курсом Нацбанку України на 19.12.2019 р склало 2 млрд 322 млн 475 тис гривень. У 2018-2019 рр між позивачем та відповідачем було укладено контракти на поставку зерна і кукурудзи, по виконанню яких «INGRAIN s.r.o.» так і не повернула в Україну близько 100 млн доларів.

Ще одне чеське підприємство «Fort Myers s.r.o.» фігурує у вивезенні зерна з України з 24.02.2020 р. Кілька компаній за дорученнями від українців Анни і Наталії Литвин і через реєстратора-нотаріуса з Праги Сарку Зверзінову вивозили аграрну продукцію з країни. Про повернення виручки назад мова знову не йде. До речі,послугами цієї ж «Fort Myers s.r.o» користувалися і всесвітньо відомі трейдери «Cargill», «Sierentz», «Cofco», «Dreyfus», «Bunge» і «Olam».

Не обійшлися без подібних схем і контрагенти з Польщі: 31.01.2020 р між українською ТОВ «Вінагрогруп» (ЄДРПОУ 39652387), яка раніше перебувала у Вінницькій області, а тепер зареєстрована в Маріуполі, і польською компанією з Кракова «Binboro Sp. z.o.o. » був укладений контракт на продаж рапсової нерафінованої олії, виробленої в Україні за ціною 800 доларів США за 1 метричну тонну. Загальна сума контракту оцінюється в 1 млн 200 тис доларів. Однак, польська компанія поставку просто не оплатила, а постачальник звернувся до Господарського суду Одеської області за допомогою у відшкодуванні збитків.

Черговий кейс ТСК пов’язаний з компанією «ALPEX PROJECT LTD», зареєстрованої у Великобританії, на громадянина України Олега Єгорова з міста Дніпро: в період з червня 2018 року по липень 2020 фірма вивезла з України 168 тис тонн соняшникової олії і 80 тис тонн зернових на суму 135 мільйонів доларів США і не повернула валютну виручку в Україну. При пошуку компанії в інтернеті, зазначено, що з 22 червня 2021 року підприємство розпущено, дослівно «сompany status dissolved».

З «ALPEX PROJECT LTD» цілих два роки співпрацювали такі відомі міжнародні трейдери як «Cargill», «Sierentz», «Cofco», «Dreyfus», «Bunge» і «Olam» – цілком розуміючи, що отримують продукцію від нечистої компанії.

Одним з факторів, що сприяють реалізації сірих схем експорту, за словами заступника голови громадської організації «Аграрна Рада України» Михайла Соколова, залишається тіньове виробництво великого обсягу технічних зернових і олійних культур:

«Зерно, кукурудза, масло соняшнику в країні, часто вирощуються і виробляються без сплати податків, а й реалізуються за готівку практично без оформлення документів. Після чого продукція перепродується компанії неплатнику ПДВ звідки потім і йде на експорт. І так як повернення ПДВ в такій схемі не передбачений, то зерно йде за кордон і без повернення валютної виручки.

При перевірці фіскальні органи доходять до кинутих фірм, які оформлені на підставних осіб. І ніякої можливості відстежити транзакції таких компаній у регулятора немає просто тому, що вся документація ведеться в паперовому вигляді.

«У народі» ця схема називається «обірваний експорт». І щоб розкрити таку махінацію податківцям необхідно якимось чином здогадатися про наявність «компанії-зберігача», а такої інформації в базах немає. Вона могла б з’явитися в тому випадку, якщо б «зберігач» виплачував ПДВ – реєстрував електронні податкові накладні, за якими можна було б відстежити продукцію.»

Також Михайло Соколов відзначає, що схема з експортом сільгосппродукції з України взаємопов’язана з іншим видом афер:

«Махінації із зерном існують не ізольовано, вони включені в ширшу схему, яка корелюється з ввезенням контрабанди в країну. І працює це приблизно так: якась продукція купується за кордоном за безготівковий розрахунок, після чого ввозиться в країну контрабандним способом і реалізується за готівку, на яку без документально купується зерно для подальшого продажу за кордоном по безналу, який дозволяє повторити операцію стільки разів, скільки буде потрібно зі всезростаючим прибутком.

Однак, якщо говорити про «обірваний експорт», то це швидше схема для невеликих компаній. Більші чинять інакше, купуючи частину продукції офіційно, а частину по сірій схемі, після чого змішують їх, тим самим остаточно «вбиваючи» можливість розібратися яке зерно як придбано.»

Про практику змішування легальної та нелегальної партій продукції говорить і експерт з антикорупційної політики Ігор Рейтерович:

«Умовний продаж зерна відбувається прямо в порту, після чого «сірий» продукт змішується з офіційно придбаним і вивозиться. Залежно від врожаю, обсяг «сірої» маси в загальному потоці експорту може досягати 30%.

Фіктивні покупці можуть придбати частину продукції за готівку, так само, і на стадії закупівлі від фермера. А коли необхідно пройти податкову або митну перевірки заявляють , що зерно ще не описано і перебуває на комісії, тому перевірити його неможливо. Таким чином можна уникнути штрафів.

Питання в тому, чи знають про такі схеми керівники великих трейдерів? По-моєму переконанню – звичайно здогадуються. Але раз це не припиняється, значить їм це вигідно. Ні для кого не секрет, що кошти від продажу «сірого» зерна проводяться через Англію, Шотландію і країни Балтії. А компанії що переправляють продукцію за кордон, реєструються на громадян Донбасу, які є підставним керівництвом. У тому числі «трапляються» директора і з непідконтрольних територій, коли в принципі неможливо встановити жива ця людина чи ні.»

І як же боротися з тим, що обсяг продукції декларується невірно? За словами президента центру аграрної логістики та інфраструктури Владислава Белаха, Міністерство розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України планувало встановити на сільськоприбиральну техніку  лічильники для реєстрації зібраного врожаю, поклавши закупівлю цього обладнання на аграріїв. Але фермери, раптово, відмовилися:

«Проект був некоректно представлений держорганами, які прийняли рішення, що забезпечити техніку обладнанням повинні самі аграрії. Однак, це завдання Міністерства, і Верховна Рада повинна внести зміни в законодавство, які дозволять безперешкодно існувати цьому механізму контролю. Земельна реформа вже почала процес легалізації ділянок і кадастрів, додавши прозорості в процес. Логічно, що наступним кроком необхідно налагодити облік сільськогосподарських земель, які реально обробляються.»

Незавершеність розслідування ТСК і відсутність його логічного завершення Владислав бачить в корупційних зв’язках – кришуванні сірих схем податковими і митними органами країни:

«На даний момент третина від усього обсягу експорту с / г продукції – є неврахованим. Але ж весь експорт моніториться митною службою, яка разом з податковою цілком може побачити весь список компаній, які вивозять продукт. Чимала частина з них буде підозрілою і слід виключати великий експорт від фірм з невеликим статутним капіталом. Питання про те, що щось не так повинно виникати природним чином, коли підприємство зі статутним капіталом в 100 тис гривень «обертає» зерна на десятки мільйонів.»

Також Владислав Белах описав і як виписуються накладні на невраховану сільгосппродукцію в портах:

«Сіре зерно в’їжджає в порт з усіма накладними, які робляться по ходу транспортування. І воно такої ж якості, як і офіційне. Весь обсяг на митниці оформляється одними документами, але від різних компаній і як тільки вантаж потрапив на судно – він вже легалізований через компанії-прокладки.

Виникає питання: а чому «ADM» практично не має в своїх операціях «сірого» обсягу, в той час як в іншої компанії є у ​​великій кількості? Тому що «ADM» висуває обмеження з точки зору акредитації своїх постачальників і вимагає щоб була жорстка фінансова звітність, щоб компанія в разі поставки неякісного товару могла відшкодувати збитки, що унеможливлює співпрацю з короткостроковими фірмами- прокладками.»

Редактор сайту розслідувань «Наші гроші» Олексій Шалайський, раніше коментував для нас схеми «скруток» ПДВ, розповідає про те, що знає кілька аграрних господарств, що вивозять за кордон в кілька разів більший обсяг, ніж їм дозволяють технічні можливості виробництва:

«Проблема ж не тільки у валюті, а в неоплачених податках при продажах в цілому. Продаючи тонну зерна за 200 доларів США і показуючи ціну продажу в 50, нечесний аграрій не платить податків, що є не меншою проблемою, ніж неповернення валютної виручки. І саме від несплати податків країна і втрачає мільярди доларів на рік.»

Ще кілька місяців тому, після одного із засідань ТСК по «скруткам» і недоотриманню коштів бюджетом країни, народний депутат Мар’ян Заблоцький заявив, що з метою зменшення корупційних схем в аграрному секторі, президент України Володимир Зеленський 22 лютого підписав закон №1115- IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції», який був прийнятий Верховною Радою ще 17.12.2020 р.

Документ передбачав зниження ставки ПДВ з 20% до 14% за операціями з постачання та ввезення на територію країни деяких видів с / г продукції, зокрема: великої рогатої худоби, свиней, молока незбираного, пшениці і жита, ячменю, вівса, кукурудзи, соєвих бобів, цукрових буряків, насіння льону, суріпиці або ріпаку, соняшнику та інших олійних культур.

На думку Заблоцького прийняття такого закону повинно мотивувати фермерів скоротити податковий кредит і «скручування» ПДВ. Однак, на цьому законотворча діяльність не повинна була зупинятися і агросектор, за словами народного депутата чекали нові зміни:

«У цьому році парламент планує розглянути законопроект про мінімальний податок на гектар, який так само буде мотивацією для аграріїв вийти з тіні – легально орендувати землі. Але справа в тому, що велика кількість фермерів не платять діючі податки, накопичуючи борги.»

Однак, через кілька місяців, 29.07.2021 р, президент підписав закон про повернення ставки ПДВ до 20% при ввезенні на територію України і постачання великої рогатої худоби, свиней та овець, молока, жита, вівса, насіння льону, олійних культур, цукрових буряків, тобто повернув ті норми оподаткування для аграрного сектора, які діяли до 22.02.2021 р Правда, ставка в 14% залишилася при операціях з поставки пшениці. жита, ячменю, кукурудзи, соєвих бобів, суріпиці або ріпаку, соняшнику.

Що це, як не лобіювання інтересів великих гравців галузі – задається питанням експерт в фермерської діяльності Ігор Москалевич:

«Зменшили ставку ПДВ з 20% до 14% в лютому спеціально під Андрія Веревського, який очолює ради директорів великої продовольчої компанії «Кернел» і під його партнера по бізнесу Віталія Хомутинника, колишнього народного депутата і власника агрохолдингу «Каскад-Інвест». І зроблено це було спеціально «під урожай», щоб Веревський і Хомутинник заробили більше. Подивіться, в світі збільшилася ціна зерна в два рази: з 120 доларів США за тонну, до 250-ти. На кукурудзу ціна виросла до 120 доларів США за тонну. Ростуть ціни і на олійні культури – вартість сої підвищилися протягом року на 200 доларів США за тонну.»

Москалевич стверджує, що в сусідній Польщі ПДВ на продукти становить всього 5%, а це значно менше, ніж в Україні. І така різниця, на його думку, саме тому що така ставка вигідна гравцям – відшкодування 20% вартості товару це непогані гроші. Крім того, на думку експерта махінації проводяться і з мінеральними добривами:

«Найбільший податковий кредит в Україні на метали і мінеральні добрива. Ніхто навіть не рахує, скільки добрив наносять на те чи інше поле. Нанесли шар і на ньому росте пшениця. Мінеральні добрива продають за готівку, і «схлопують» податковий кредит. »

Антикорупційний експерт Ігор Рейтерович згоден з Москалевичем і вважає цілком звичними для представників української влади кулуарні домовленості з впливовими аграріями:

 «Державні органи закривають очі на причетність до цих схем компаній, пов’язаних з великими гравцями ринку, такими як Андрій Веревський і Віталій Хомутинник, тому що у нас в країні деолігархалізація лише на папері, а в дійсності держава знаходиться з ними в хороших відносинах, а великі бізнесмени лояльні до влади. Частина грошей від цих афер йде на підтримку проектів, ініціатором яких виступає все та ж влада.»

Проаналізувавши структуру і особливості корупційних схем з експортом «сірої» с / г продукції, виведенням валютних надходжень і причетності до цих афер, як великих гравців українського агросектора, так і міжнародних транснаціональних компаній, виникає цілком логічне запитання: які дії повинні вжити фіскальні, правоохоронні, законодавчі та виконавчі органи країни для боротьби з цими економічними злочинами, через які бюджет втрачає мільярди гривень?

Заступник міністра фінансів України Світлана Воробей пропонує створити проблеми таким компаніям за рахунок спеціального органу – експортно-кредитного агентства:

«У нас ще в 2016 році було створено експортно-кредитне агентство. Але воно не працює так як не було грошей на його фінансування. Планується докапіталізувати його в розмірі 2 мільярдів гривень. Це агентство може страхувати ризики неповернення валютної виручки, але не самостійно, а перестраховувати їх в міжнародних компаніях, які теж беруть участь в контролі експорту. Правда, сьогодні таке страхування не є обов’язковим для експортних операцій.

У нас є три категорії експортерів, які працюють на ринку. Перша група це ті, що продають не тільки зерно, а й інші товари, отримуючи попередню оплату. Друга група – що не повертають валютну виручку. Третя група – мають позитивну експортну історію. І ми думаємо, як розробити механізм сепарації таких платників, щоб створити різні умови проходження експорту продукції.

Якщо експортуєш товар за попередньою оплатою, немає проблем. Якщо у фірми позитивна експортна історія, вона може експортувати в зеленому коридорі. Якщо компанія має негативну історію – вона обов’язково повинна застрахувати ризик неповернення валютної виручки в експортно-кредитному агентстві або в державному, або в приватному. Але без внесення змін до законодавства реалізувати це не вийде.»

Представлений рані екс-депутат Іван Мірошниченко зазначає, що державним органам в першу чергу потрібно детінізувати земельні ділянки, на яких вирощується сільгосппродукція:

«Одне з рішень введення мінімального податкового навантаження на гектар, показуєш ти урожай або не показуєш, ти зобов’язаний платити цей податок. І тоді фермер буде прагнути працювати офіційно. »

У свою чергу Михайло Соколов – заступник голови громадської організації «Аграрна Рада України» вважає важливим відрегулювати взаємодію фіскальних органів з Держгеокадастром:

«Виявляється, у нас податкова служба не бачить, є на підприємстві земля чи ні. А якщо податківці не бачать цього, то, як вони можуть зрозуміти нормальний це сільгоспвиробник чи ні? Чи не налагоджено технічну взаємодію з Держгеокадастром і реєстром майнових прав, щоб вони могли в онлайн режимі відслідковувати та перевіряти призначення земельних ділянок.

В країні щогодини реєструються тисячі податкових накладних, і без автоматизації процесу такий потік просто неможливо контролювати. Інформація повинна розглядатись не вручну, а автоматично. А що у нас? А у нас навіть люди не завжди можуть отримати до неї доступ, що вже говорити про автоматичну системну обробку? Доходить до того, що дані передаються Держгеокадастром навіть за форматом не відповідаючи тій програмі, яка повинна їх обробляти.»

Також Соколов вважає, що потрібно боротися і з тіньовою орендою землі:

«Є два законопроекти, які ці проблему повинні вирішити: №3131 – «про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції» та №3131-1 – «про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо удосконалення системи оподаткування в сфері земельних відносин та сільського господарства».

Думаю, що один з цих законопроектів має бути прийнятий. І якщо тіньові фермери зіткнуться з тим, що вони не можуть більше ухилятися від сплати податків, то для багатьох з них не буде сенсу нечесної роботи.»

Проекти є, ми перевірили. Однак на відповідних інтернет-сторінках можна побачити, що останній раз вони розглядалися 04.02.2021 р, та з тих пір народні депутати до їх вивчення не поверталися.

Антикорупціонер Ігор Рейтерович пропонує внести в законодавство такі зміни, щоб компанія зобов’язана була вказувати конкретного фермера, у якого була закуплена продукція. Крім того, необхідно зобов’язати трейдера виплачувати податки за доставку с / г продукції до елеватору, або безпосередньо при доставці в порт, а потім окремо оплачувати оформлення та вивезення за кордон:

«Проблема в тому, що за міжнародною класифікацією подібні схеми складно доказові як порушення закону. Тому необхідно починати боротися з ними «знизу», безпосередньо від товаровиробника. І якщо встановити бар’єр там, то вивезти з порту «сіре» зерно буде практично неможливо.»

Також на думку Рейтерович необхідні і зміни в роботі фіскальних органів:

«Коли податкові органи виявляють фіктивні фірми, то відбувається або ліквідація цих компаній, або виписуються невеликі штрафи. У нас немає кримінальних справ, що могли б стати прецедентом і застереженням для інших. Чому трейдери йдуть за такою спрощеною процедурою, тому що вони про ці схеми знають, і є певні домовленості, що вони ломатися не будуть.

Необхідно змінити весь склад податкової, вивести ці механізми в публічну площину, і провести законодавчі зміни, щоб зупинити ці афери. Потрібно переглянути термін повернення валютної виручки, щоб компанії не могли цілий рік працювати спокійно, а потім змінити «вивіску» і продовжувати займатися тим же самим.

Сам факт збільшення терміну повернення з 90 до 365ті днів – це кулуарний лобізм зацікавлених груп, які створили собі максимально комфортні умови. І питання «як це стало можливим» необхідно задати представникам міністерства фінансів і Нацбанку.

Треба офіційно звернутися до країн-партнерів, які вивозять «сіре» зерно з України. Встановити додаткові засоби контролю в портах, і звертатися до колег в правоохоронних органах в цих країнах, щоб вони перевіряли транснаціональні компанії, які здійснюють «сірий експорт». Їх поки ніхто не чіпає в Україні і ніхто не чіпає в їх країнах.»

Вже у вересні стартує новий політичний сезон в Україні. Верховна Рада повернеться до роботи і в тому числі до розгляду законопроектів щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції.

Розслідування Тимчасової слідчої комісії парламенту по недоотримання мільярдів гривень бюджетом України показали різні види корупційних схем по «скруткам» ПДВ, прямим крадіжкам з бюджету, експорту аграрної продукції і неповернення валютної виручки і зв’язок з цими аферами державних фіскальних органів.

Головне підсумкове питання: наскільки ефективно вдасться нинішній українській владі в доступному для огляду майбутньому хоча б частково викорінити ці корупційні схеми і повернути кошти до держбюджету і притягнути до суду держчиновників, причетних до цих економічних злочинів?

Або журналісти – розслідувачі, антикорупційні експерти, громадські активісти знову побачать «договірняк» влади, правоохоронних органів і топ корупціонерів, коли гучні справи з часом спускаються на гальма. NEWSPRICE буде стежити за розвитком цього гучного корупційного скандалу і через кілька місяців ми ознайомимо читачів, з тим як далі проходить це резонансне розслідування…