Спортивний бан для Білорусі та санкційний калькулятор.

Співучасть у так званій у спеціальній військовій операції на боці Росії відгукнулася Білорусі санкціями у різних сферах. Крім іншого, влада республіки підраховує втрати в спорті. А це питання болюче особисто для Олександра Лукашенка, який навіть має свою хокейну команду, понад 20 років керував Національним олімпійським комітетом і лише 2021 року залишив цю посаду своєму старшому синові Віктору. Тим часом втрати від спортивних санкцій, окрім проблем зі змагальною практикою та іміджем, ще й фінансові.

Наприкінці 2022 року Міжнародний олімпійський комітет ухвалив рішення про продовження санкцій щодо Росії та Білорусі, введених у лютому. Дві країни-союзниці не зможуть проводити турніри під егідою МОК, а їхні спортсмени – брати участь у міжнародних змаганнях за кордоном під державними прапорами. Втім, є можливість змагатись у нейтральному статусі.

Таким чином, на літній Олімпіаді-2024 у Франції повноцінних команд Білорусі та Росії не буде. Та й атлетів з нейтральним статусом приїде на Ігри, зважаючи на все, небагато, бо необхідно ще завоювати олімпійські ліцензії на тих же міжнародних відборах. Крім того, вже у січні цього року стало відомо, що Мінськ та Москва не отримають прав на трансляцію Олімпійських ігор аж до 2032 року.

До речі, перші спортивні санкції щодо Білорусі були ухвалені Міжнародним олімпійським комітетом ще до війни – після брутального придушення масових протестів 2020 року.Тоді через переслідування спортсменів за їхню політичну позицію Національний олімпійський комітет Білорусі втратив фінансування лінією МОКу.

За словами колишнього генсекретаря НОКу Білорусі та співробітника Адміністрації Лукашенка Анатолія Котова, який подав у відставку у 2020 році, йдеться про гроші, які йшли на різні проекти – від олімпійської освіти до фінансування підготовки окремих команд, курсів для тренерів, медичного персоналу з числа спортивної медицини:

«Суми рік у рік різняться – все залежить від активності МОКу, але Білоруський національний олімпійський комітет за всіма програмами, якщо дуже постаратися, міг отримувати мільйони доларів на рік».

Втім, після запровадження нових санкцій за військову співагресію проти України частково відпала потреба вишукувати втрачені кошти. Хоча особливої ​​проблеми для влади Білорусі тут немає — це робилося і робиться добровільно-примусово за рахунок бізнес-спонсорів.

Яскравий і свіжий приклад: осуд минулого року голови правління одного з банків за ухилення від сплати податків. Інсайдери кажуть, що у цій справі замішана навколоспортивна політика. Банкіра заарештували і порушили справу після того, як він відмовився спонсорувати хокейне мінське «Динамо» у Континентальній хокейній лізі – турнірі, який можна назвати російським аналогом НХЛ. Після оголошення вироку банк з’явився серед партнерів команди.

Тим часом, міністр спорту Білорусі Сергій Ковальчук стверджує, що від санкцій білоруський спорт у змагальному плані не втратив, а в економічному – взагалі став суттєво економити. У недавньому інтерв’ю журналу НОКу «TEAM BY» він заявив ні більше ні менше про позитив завдяки санкціям. Логіка у міністра така:

«Росія – чудовий змагальний плацдарм, по своїй території вона в рази більша за Європу. Так, там 50 держав, але у Росії 86 регіонів! Що ми втрачаємо? Нічого. У РФ всі види спорту перебувають на рівні вище за середньосвітові, і постійні виступи, конкуренція з російськими атлетами, проведення спільних тренувальних зборів — це отримання величезної практики і неймовірна користь.

Якщо у 2021 році у змаганнях у Білорусі брали участь 1803 представники Росії, а наших у Російській Федерації — 595, то за неповний 2022 ці цифри зросли багаторазово: 3797 наших учасників у Росії та 5214 російських атлетів у нас. Це говорить, у тому числі й про те, що всі бази завантажені, об’єкти інфраструктури використовуються, змагання відбуваються.

Щодо економічної сторони, то «дорогих перельотів до Європи, витрат на проживання, збори та харчування там не стало, всього цього у статті видатків більше немає. Своїми спортсменами ми постійно завантажували закордонні бази та спортивні об’єкти, везли їм прибуток, тоді як нам проводити престижні та прибуткові змагання не давали».

Білоруська влада вже підраховує деякі втрати від заборони на проведення міжнародних змагань на території країни. Деякі цифри були озвучені наприкінці 2022 року на заочному суді щодо виконавчого директора Білоруського фонду спортивної солідарності Олександра Опейкіна та однієї з його засновників, триразової олімпійської медалістки у плаванні Олександри Герасімені. Саме ця організація домагалася запровадження спортивних санкцій.

На думку слідства, своїми діями засновники фонду завдали шкоди національній безпеці республіки в політичній та соціальній сферах, завдали шкоди репутації спортивного керівництва республіки, а також зірвали проведення в Білорусі чемпіонату Європи з велосипедного спорту на треку, чемпіонату світу з хокею з шайбою 2021 року та чемпіонату світу з сучасного п’ятиборства 2021 року.

Загальна матеріальна шкода, завдана Герасименем і Опейкіним, була оцінена в 853 тисячі білоруських рублів (це близько 325 тисяч доларів). Однак це калькуляція прямих втрат згідно зі скаргами низки позивачів. Наприклад, установи «Бєлспортзабезпечення». Їм було сплачено внесок у розмірі 200 тисяч євро у зв’язку з намірами Білорусі провести чемпіонат Європи з велосипедного спорту. Однак від європейських структур було отримано листа з інформацією про відміну змагань, а внесок при цьому не повертався.

Щодо втрачених вигод, наприклад, через скасування чемпіонату світу з хокею позаминулого року. Судити про них можна за сумою, яку Білорусь заробила, провівши аналогічний турнір 2014 року. Тоді йшлося про більш ніж 14 мільйонів євро.

Опейкін та Герасименя були засуджені заочно на 12 років колонії кожен.Крім того, суд конфіскував майно колишньої плавчині у рахунок погашення цивільного позову, включаючи кошти на банківських рахунках, квартиру, автомобіль, машиномісце та побутову техніку. Зазначимо, що це був взагалі перший заочний вирок у рамках нововведеної практики спецвиробництва проти противників режиму Олександра Лукашенка, які перебувають за кордоном.

До речі, незабаром санкції можуть торкнутися персонально тих спортсменів та спортивних функціонерів, які підтримують вторгнення Росії до України. Представники Фонду спортивної солідарності увійшли до складу робочої групи з питань модернізації спортивних санкцій при Верховній Раді України. Вона, зокрема, займається створенням списку санкцій.

У ньому фігурують такі білоруські чиновники від спорту, як згаданий міністр спорту, члени НОКу, голови низки федерацій окремих видів спорту, а також спортсмени, які могли б здобути медалі на майбутній літній Олімпіаді-2024. Але не зможуть цього зробити навіть у нейтральному статусі. Оскільки можливі санкції припускають, як мінімум, візовий бан.

Проте Міністерство спорту Білорусі зможе відрапортувати про чергову економію на призових виплатах держави за олімпійські медалі. А якщо серйозно, то з огляду на довгострокові наміри МОКу щодо білоруського та російського спорту санкційний калькулятор продовжить працювати.