Кульова дипломатія Байдена: провокація Китаю чи безглузда випадковість?

Історія збитого в прямому ефірі китайського аеростата нагадує голлівудський фільм про нашестя інопланетян: у соцмережах множилися повідомлення про НЛО, уряд розводив руками, військові брязкали зброєю. Але стався ефект доміно: наказ Байдена знищити апарат призвів до зближення Росії та Китаю. Чому американський президент не мав іншого вибору?

НЛО над Америкою

Наприкінці січня до Білого дому надійшло тривожне повідомлення з Пентагону. Військові виявили біля західного узбережжя США аеростат, що наближався до державного кордону. Президент США Джо Байден зібрав військових та радників, щоб вирішити, як діяти далі. У результаті вирішили не збивати апарат над територією країни та зачекати. Кілька днів усі спостерігали, як куля летіла над територією Штатів із північного заходу на південний схід. 2 лютого аеростат виявили вже в Монтані, де знаходяться американські пускові установки міжконтинентальних балістичних ракет.

Жителі Монтани ділилися фотографіями кулі та називали її НЛО. У соцмережах почали писати про нашестя інопланетян. Джо Байден не витримав і наказав збити апарат. Але військові вирішили зачекати ще трохи. До 5 лютого апарат долетів до Південної Кароліни. Винищувачі Північного командування американських Збройних сил випустили ракету аеростатом, він затонув над територіальними водами США. Про всяк випадок перед початком операції у штаті призупинили роботу трьох аеропортів. Збитий аеростат виявився китайським.

Навала НЛО на цьому не припинилася. 11 лютого американські військові збили невідомий літальний апарат над Аляскою. Пристрій був розміром із «невелику машину» і летів на висоті близько 12 кілометрів. Цього разу Байден був найспритнішим і також наказав його збити. Але влада так і не сказала, чи був збитий апарат черговим аеростатом. «Ми називаємо його об’єктом, тому що це найкращий опис, який ми маємо на даний момент», — пояснив координатор стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки США Джон Кірбі.

Але це не кінець історії. 11 лютого канадський прем’єр-міністр Джастін Трюдо заявив, що об’єднані аерокосмічні сили Північної Америки збили ще один невідомий літальний апарат у Канаді. У цей же час Держдепартамент США розповів про китайський аеростат: нібито той був напханий обладнанням для радіоелектронної розвідки та був частиною розвідувальної програми КНР.На апараті помітили антени та сонячні батареї, але які саме дані збирав аеростат, так і залишилося незрозумілим. Також Держдепартамент не розкрив назву компанії-виробника апарату.

Не просто куля

Що це було? Експерти вважають, що аеростат прилетів до США не просто так — Китай подає сигнал, тільки який? Усі звернули увагу на час появи апаратів якраз перед оголошеним візитом держсекретаря Ентоні Блінкена до Китаю. Візит поспішно скасували, влада Байдена демонстративно не коментувала інциденти. До того ж шпигунство за допомогою аеростатів схоже на сюжет старомодного голлівудського фільму — Китай має безліч інших, більш ефективних засобів для збору розвідданих.

Експерт із Ради Карнегі з етики у міжнародних відносинах Артур Холланд Майкл припустив, що жодної таємниці тут немає. «Цілком можливо, що виявлення і було метою. Китай міг використати кулю, щоб без ризику серйозної ескалації продемонструвати свої технологічні можливості для проникнення повітряного простору США», — зауважив він. Пентагон звітував про реальну загрозу національній безпеці: військові помітили, що аеростат у Монтані діє наполегливіше і довго зависає над деякими об’єктами.

Такий незвичайний вибір інструменту розвідки навів аналітиків на думку, що аеростат збирав дані, які неможливо отримати з відносно великої відстані. Наприклад, науковий співробітник австралійського Інституту Гріффіта припустив, що апарат збирав дані про системи зв’язку та радари: такі відомості можна отримати лише з близької відстані. Військовий аналітик CNN Седрік Лейтон взагалі заявив, що аеростат міг стежити за трафіком стільникових телефонів у США. Але майже ніхто не намагався пояснити нашестя аеростатів випадковістю — всі впевнені, що Китай мав певну мету.

Втім, не всі об’єкти, що прилетіли до США, могли бути китайськими. The New York Times логічно зауважує, що після появи наприкінці січня першого аеростату американські та канадські військові стали більш пильними. Вони почали фіксувати об’єкти, які раніше могли пропускати. Наприклад, після китайського вторгнення Командування повітряно-космічної оборони Північної Америки (NORAD) переналаштовували свою систему радіолокації, щоб зробити її більш чутливою. Очікується, що в результаті цього кількість виявлених об’єктів різко збільшилася.

Кульова дипломатія

Китай заявив, що апарат цивільний – його використовували з метеорологічною метою. «Аеростат <…> увійшов до [повітряного простору] США через форс-мажор, це була абсолютно непередбачена ситуація», — повідомили в китайському МЗС. У традиційному стилі замміністра закордонних справ країни Се Фен «зробив серйозну виставу» співробітнику посольства США. «Сполучені Штати подібними діями завдали серйозного удару по зусиллям, націленим на стабілізацію китайсько-американських відносин після зустрічі [Джо Байдена та Сі Цзіньпіна] на Балі, — обурювалося МЗС.

Білий дім зіткнувся із критикою і всередині країни. Пентагон заявив, що це не перший китайський аеростат над США: як мінімум три польоти було зафіксовано ще за Трампа, але тоді кулі літали над прикордонними територіями. Представники Трампа поспішили заявити, що колишньому президентові ні про що таке не повідомляли. Республіканці вхопилися за інцидент і звинуватив Байдена в повільності: той надто довго думав, чи збивати повітряну кулю.Ситуація розпалювалася: візит держсекретаря Блінкена до Китаю було скасовано, всі чекали на виступ Байдена.

Під час довгоочікуваної прес-конференції американський президент кілька разів наголосив, що жодних вибачень не буде. “Я сподіваюся, що ми з цим розберемося, але вибачатися за те, що ми збили цю кулю, я не збираюся”, – сказав він під час виступу. Байден пообіцяв обговорити інцидент із китайським лідером Сі Цзіньпіном. «Нам потрібний з Китаєм не конфлікт, а конкуренція. Ми не хочемо нової Холодної війни. Але я не вибачаюсь», — додав американський президент, щоб усі точно запам’ятали його відмову від вибачень.

Слова Байдена не прояснили ситуацію: він так і не розповів, що це був за аеростат і як його виявили, чим він займався і чому низка інцидентів раптово припинилася. Надії журналістів не виправдалися, а питань побільшало. Більш інтригуючими у його виступі були слова про інші збиті об’єкти — президент США повідомив, що теж не знає, яка їхня природа. «Ми поки що точно не знаємо, що це були за об’єкти. Наразі нічого не вказує, що вони були пов’язані з програмою шпигунських аеростатів Китаю чи… з інструментами стеження інших країн», – зізнався Байден.

Блінкен та Ван І

Паралельно з прес-конференціями Білий дім проводив закриті брифінги для конгресменів, які можна було не засекречувати, іронізують опоненти Байдена. Лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконнелл заявив, що “ніколи не був на брифінгах, де дізнався б так мало”. Невдоволення конгресменів так стривожило Білий дім, що після прес-конференції Байден дав інтерв’ю NBC News, у якому наголосив, що не вірить у бажання Китаю зіпсувати стосунки через інцидент. “Я думаю, останнє, чого хоче Сі, – це докорінно розірвати відносини зі Штатами і зі мною”, – запевняв президент.

Такий миролюбний настрій Байдена не пов’язувався з іншими подіями: Блінкен скасував поїздку до Пекіна, а міністр оборони США Ллойд Остін намагався зв’язатися зі своїм китайським колегою, проте ніяк не міг додзвонитися — з ним не захотіли розмовляти. Але попереду була Мюнхенська конференція з безпеки, на якій мали бути присутніми за статусом і Блінкен, і голова канцелярії Комісії із закордонних справ Компартії Китаю Ван І. Це була перша дипломатична зустріч на верхах після інциденту з аеростатом, і вона не обіцяла нічого доброго. Так і сталося.

Блінкен пішов в атаку і заявив своєму китайському колегі, що польоти шпигунських куль більше ніколи не повинні повторюватися. Також держсекретар США застеріг Пекін від планів «матеріальної підтримки» Росії в українському конфлікті, які, як припускає Блінкен, Китай «рішуче» розглядає. Ван І за словом у кишеню не поліз і відповів, що США повинні усунути збитки, які завдали «невиборчим застосуванням сили», ще раз нагадавши, що це лише метеозонд, що заблукав. Розмови не вийшло, кожна сторона залишилася на своїй думці.

Журналісти зауважили, що дипломати перейшли ту межу, до якої китайсько-американські відносини рідко опускалися — з часів Ніксона, який першим із президентів прилетів до Китаю та налагодив канал зв’язку між Вашингтоном та Пекіном. Блінкен повідомив, що так і не дочекався від пана Вана вибачень, що ще більше обурило китайську пресу: хто перед ким має вибачатися. Ван І зібрав у Мюнхені журналістів та назвав реакцію Штатів на китайський зонд «істеричною». Блінкен пообіцяв показати всьому світу докази планів Китаю допомагати Росії зброєю.

Хитрий хід Китаю

Незважаючи на давнє знайомство з Ван І, Блінкен висловився вкрай жорстко щодо дій Китаю. «Цілком ясно, що є те, що Китай не може робити і що йому не слід робити. Під цим ми маємо на увазі надання Росії військової техніки або систематичний обхід санкцій, які покликані чинити тиск на Росію, щоб покласти край цій агресії», – заявив держсекретар США.

Після дипломатичної суперечки, на невдоволення Блінкена, Ван І, прямо вирушив до Москви. Білий дім не випадково став підозрювати Китай у спробах допомогти Росії: джерело The Wall Street Journal повідомляє, що Сі Цзіньпін збирається найближчими місяцями відвідати Москву. На зустрічі з Путіним Ван І повідомив, що Китай до кінця лютого представить мирний план врегулювання українського конфлікту. Bloomberg повідомляло, що план включає заклик до припинення постачання зброї ЗСУ. Що б не казав Ван І, у Білому домі пильно стежать за контактами між Пекіном та Москвою.

Не вірять китайському чиновнику та американські аналітики. Наприклад, китаєзнавець, співробітник Rhodium Group Ноа Баркін заявив, що Ван І намагається звинуватити США «у всіх бідах». «Мета полягала в тому, щоб зобразити зусилля США щодо введення обмежень на торгівлю з Китаєм та мобілізації військової підтримки оборони України як втягування Європи до нової Холодної війни», – вважає Баркін. Прохолодні відносини між Росією та Пекіном — лише риторичний прийом, говорячи гучні слова про якнайшвидший світ, Китай намагається перехопити ініціативу у США на будь-яких можливих майданчиках.

Тоді інцидент з аеростатом виглядає як легкий дипломатичний укол, який має глибокий сенс. В адміністрації Байдена вважають, що Китай не просто так вирішив показати, на що здатні його кулі-шпигуни. КНР почувається все більш ізольовано після різних подій за останні місяці. Японія – традиційний опонент Китаю в регіоні – зобов’язалася збільшити свої військові витрати. Американці отримали більше прав на філіппінські бази, встигли укласти нову військово-технологічну угоду з Індією, обмежили продаж чіпів до Китаю та створюють тихоокеанський альянс з Австралією, Новою Зеландією та Великобританією.

Байден між двома вогнями

Найбільше втратив від ситуації зі шпигунськими кулями Байден. Інцидент стався у той момент, коли США та Китай намагалися вибудувати діалог та розпочати боязку нормалізацію відносин. За останні роки США та КНР неодноразово «брязкали зброєю», включаючи напруженість у Тайванській протоці. Наростало економічне протистояння: Штати планомірно запроваджують санкції проти китайських компаній, яких підозрюють у зв’язках з урядом КНР та військово-промисловим комплексом країни. У листопаді 2022 року на саміті G20 Байден та Сі Цзіньпін спробували одуматися і все виправити.

Але інцидент із кулею буквально вразив США. Вторгнення апарату в повітряний простір країни, численні ролики в соцмережах, знищення аеростата в прямому ефірі — все це представило китайську загрозу реальній, і про нормалізацію стосунків уже не могло бути й мови. Напевно, тому Байден так зволікав із наказом збити аеростат — його адміністрація розуміла, що після цього рішення до попередньої спроби діалогу вже не буде. Але й відмовлятися вразити мету — зіграти на руку опонентам-республіканцям, які так і чекають на черговий провал політики Байдена.

Пік ворожості під час його президентства — візит спікера Палати представників США Ненсі Пелосі на Тайвань. Зрозуміло, що її політ під прицілом китайських ракет — найнижчий рівень відносин між країнами, та риса, яку переходити не можна. У разі нових провокацій Китай знайде повне порозуміння у головного міжнародного антиамериканіста Росії. Так і сталося: тепер неважливо, чи був політ аеростата спланованим, чи це все-таки прикра випадковість — одразу після його знищення контакти між Москвою та Пекіном активізувалися.

Байден входить у третій рік свого президентства над кращої формі: із січня Палата представників перейшла до рук республіканців. Це означає, що опоненти американського президента використовуватимуть будь-яку нагоду, щоб дорікнути Білий дім у слабкості та нерішучості. Це змушує Байдена демонструвати напускну жорсткість щодо і Росії, і Китаю, хоч би як насправді йому не хотілося. Попереду на нього чекають передвиборні перегони — і китайський чинник стане ще більш значущим. Залишається питання, чи виборцям сподобаються міркування про нову глобальну війну, коли ми ще стару не закінчили.