Суд та справа: чи скасує Нетаньяху судову реформу в Ізраїлі?

В Ізраїлі тривають протести проти судової реформи, яку просуває правляча коаліція на чолі з прем’єр-міністром Біньяміном Нетаньяху. Масштабні мітинги призвели до паралічу життя всієї країни — і зупинення реформи. Уряд пішов на поступки суспільству, але чи це означає перемогу протестувальників? Реформа виявилася реваншем радикальних консерваторів, які надто довго зазнавали влади центристів.

Загальний вотум недовіри

Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху відклав до наступної сесії парламенту законопроект щодо реформи судової системи. «Намагаючись запобігти розколу нації, я вирішив відкласти друге і третє читання, щоб досягти широкого консенсусу», — сказав політик у телезверненні. Документ викликав масове незадоволення серед ізраїльтян, які третій місяць протестують проти планів уряду обмежити повноваження Верховного суду. Для сучасної історії ізраїльської держави ці протести стали одними з наймасовіших.

Протести продовжуються з початку року, і за останні тижні вони сильно розрослися. У країні було оголошено загальний страйк, до нього приєдналися працівники транспорту, медики, держслужбовці, банкіри та працівники приватних компаній. У Тель-Авіві протестувальники палили шини та перекривали головну магістраль, яка проходить через все місто. Демонстранти скандували «Бібі, геть!», вимагаючи відставки Нетаньяху. Спонтанні мітинги проходили перед резиденцією прем’єр-міністра в Єрусалимі, а також інших містах країни, таких як Хайфа на півночі і Беер-Шева на півдні.

Внаслідок страйків фактично було паралізовано роботу всіх установ. Наприклад, було скасовано рейси головного міжнародного аеропорту країни Бен-Гуріон. Криза досягла піку, коли закрилися всі дипломатичні представництва за кордоном, а Джо Байден — президент США, головного союзника Ізраїлю — прямо заявив, що не схвалює дій Нетаньяху. Заява Нетаньяху знизила градус напруженості — і федерація профспілок «Гістадрут» оголосила про припинення загального страйку.

Суть реформи

Наразі ізраїльський Верховний суд може скасовувати закони, які він вважає неконституційними. Однак у цьому механізмі є вада — в Ізраїлю з моменту його заснування у 1948 році так і не з’явилося своєї конституції, хоча про намір її прийняти сказано у Декларації незалежності країни. З того часу конституцію замінюють Основні закони, на які може посилатися суд, але механізм їх ухвалення нічим не відрізняється від інших законопроектів.

Суть реформи Нетаньяху у тому, щоб позбавити судову владу можливості проводити рішення законодавчих і виконавчих органів. Документ передбачає урізання прав Суду — будь-яке його рішення можна подолати простою парламентською більшістю. Ізраїльський парламент – Кнесет – однопалатний і складається зі 120 депутатів. Щоб не озиратися на думку суддів, правлячій коаліції необхідно заручитися підтримкою 61 депутата в Кнесеті, щоб ухвалювати та скасовувати будь-які закони.

Не забули прихильники Нетаньяху про уряд. Згідно із законопроектом, він зможе впливати на призначення суддів Верховного суду. Наразі судді обираються колегами з числа суддівського корпусу. Також документ пропонує зняти з міністрів обов’язок дотримуватись рекомендацій юридичних радників, які підпорядковуються незалежному від уряду генеральному прокурору.

Головна претензія протестувальників – це бажання правлячої коаліції усунути незалежність суду. Критики закону зазначають, що судова реформа призведе до знищення механізму стримувань та противаг, і влада уряду не буде нічим обмежена. Нетаньяху вважає всю нинішню судову систему антидемократичною, оскільки суд може обмежувати діяльність парламенту, обраного народом.

Непотоплюваний прем’єр

Нетаньягу звинувачують у авторитарних замашках та бажанні згорнути ізраїльську демократію. Спокою не додає правляча коаліція — найправіша та найрелігійніше-консервативна в історії Ізраїлю. Критики прем’єра кажуть, що план реформи передасть неконтрольовану владу до рук нинішнього уряду, а також позбавить захисту окремих осіб та меншості, поглибить розбіжності в ізраїльському суспільстві.

Кнесет вже ухвалив перший закон із запропонованого плану Нетаньяху, який обмежує можливості для усунення прем’єр-міністра. Згідно з документом, головний прокурор країни не може сам усунути прем’єра від влади, визнавши його нездатним керувати країною. Для цього потрібна згода двох третин членів кабінету міністрів. Раніше головний прокурор Ізраїлю Галі Бахарав-Міара заявила, що Нетаньяху не може брати участь у реформуванні судової системи, оскільки сам перебуває під слідством із 2017 року.

В Ізраїлі Нетаньяху називають «тефлоновим» прем’єром, бо він — найжвавіший із усіх політиків, які очолювали країну. З 2017 року в судах розглядаються звинувачення проти Нетаньяху у хабарництві, шахрайстві та зловживанні довірою. У разі визнання його винним Нетаньях сумарно загрожує до 13 років в’язниці. Політик заперечує будь-які звинувачення та називає справу проти себе «полюванням на відьом». Він стверджує, що звинувачення — підступи його політичних опонентів. Скандали не завадили його партії перемогти на виборах, а йому знову очолити уряд.

Чому саме зараз Нетаньяху так завзято взявся за реформування Верховного суду? Одне з переконливих пояснень такої наполегливості — неясність його політичного майбутнього. Прем’єр намагається не допустити, щоб суд міг позбавити його посади, і хоче відібрати у нього якнайбільше повноважень. До того ж, суд часто виступав проти певних привілеїв і субсидій для ультраортодоксів — тепер прихильників Нетаньяху.Наприклад, суд відхилив положення, яке дозволяє ультраортодоксальним євреям не служити в армії, а вивчати релігію, що розлютило релігійних лідерів.

Неважлива коаліція

Законопроект мало не розколов коаліцію, яку насилу збирав Нетаньяху. Під тиском протестувальників міністр фінансів та лідер ультраправої партії «Релігійний сіонізм» Бецалель Смотрич запропонував призупинити розгляд закону. Інші ультраортодоксальні партії також погодились із пропозицією Смотрича. Проти виступив лідер «Єврейської сили» та міністр нацбезпеки Ітамар Бен-Гвір, які переконував інших не піддаватися тиску протестувальників. У підсумку Бен-Гвір опинився в меншості — розгляд документа відклали.

Але міністр не забув своєї поступки — і натомість зажадав, щоб уряд створив нову національну гвардію під його міністерським контролем як компенсацію за підтримку. Ультраправий Бен-Гвір знаходиться у схожому з Нетаньяху положенні, оскільки проти нього порушено справу про підбурювання та підтримку терористів. Уряд погодився створити нацгвардію, але поки що так і не вирішив, кому доручити керівництво. Опозиціонери попереджають, що віддавати воєнізований орган Бен-Гвір небезпечно для майбутнього країни.

Іншою проблемою для Нетаньягу стала позиція міністра оборони країни Йоава Галанта, який публічно закликав уряд призупинити реформу. Галант висловив простий і переконливий аргумент: реформа викликає гігантський розкол не лише в суспільстві, а й у армії, а це вдарить із національної безпеки. Резервісти просто відмовляються йти на службу у разі ухвалення закону. Нетаньяху у відповідь заявив, що втратив довіру до міністра і відправив його у відставку. Лідер опозиції та колишній прем’єр Яїр Лапід сказав, що Нетаньяху звільнив Галанта  «тільки з однієї причини – той говорив правду».

Галант спробував виступити посередником між урядом та протестувальниками. Він закликав демонстрантів зупинити протести хоча б до 26 квітня, коли відзначається День незалежності Ізраїлю. Нічого не виходило, сторони не хотіли здавати позиції. Тоді проти Нетаньяху виступив президент Ізраїлю Іцхак Герцог.«Заради єдності з народом Ізраїлю, заради покладеної на нас відповідальності я закликаю вас негайно зупинити законодавчий процес», – сказав він.

Уявне затишшя

Чотири представники уряду та вісім представників опозиції зібралися на пропозицію Герцога в президентській резиденції в Єрусалимі. Зустріч була попередньою спробою встановити якісь виразні правила для подальшої дискусії щодо майбутнього реформи. Усі попередні спроби обговорити її в Кнесеті вилилися на вулиці і перетворилися на масштабні маніфестації — тепер непримиренні сторони вирішили піти іншим шляхом за формального посередництва Герцога, оскільки президент у політичній системі Ізраїлю — номінальна постать.

Судова реформа в Ізраїлі – не специфічна проблема близькосхідної держави. Подібну проблему вирішували раніше в Угорщині та Польщі, в яких консерватори також досягли успіхів, а суспільство виступало проти авторитарних замашок та спроб нав’язати релігійні правила. Відмінність ситуації в Ізраїлі — це активна ультраортодоксальна меншість, яка палко підтримує праву коаліцію у владі. Обмеження повноважень Верховного суду є частиною кампанії проти секуляризації ізраїльської держави, а також надання великих привілеїв ультраортодоксам.

По суті реформа не розділила ізраїльське суспільство — вона просто яскраво підсвітила ті протиріччя, які існували в Ізраїлі завжди. Традиційно ізраїльтяни поділені на дві великі групи: тих, хто хоче більш світської та плюралістичної держави, і тих, хто дотримується більш релігійних та націоналістичних поглядів. Особливо незадоволені нинішньою системою ультраортодоксальні євреї, котрі вважають Верховний суд останнім оплотом світської центристської еліти, яка панувала в Ізраїлі десятиліттями з моменту його створення.

Зараз в Ізраїлі затишшя, але воно уявне — критики Нетаньяху не вірять прем’єру, бо звикли до його приголомшливих політичних маневрів. Коаліція Нетаньяху може причаїтися на цей місяць і згодом вирішити: чи варто відновлювати капітальний ремонт судової системи — чи це буде занадто дорого коштувати для їхньої політичної єдності. Протестувальники не чекають нічого хорошого від переговорів уряду та опозиції і закликають продовжувати виходити на вулиці, доки Нетаньяху повністю не скасує розгляд законопроекту.