Складний вибір Польщі

Восени в Польщі відбудуться парламентські вибори. З огляду на зростаючу геополітичну вагу Польщі в Євросоюзі, до цієї виборчої кампанії прикута досить пильна увага. Тим паче що вона вже супроводжується гучними скандалами не тільки місцевого розливу. Значне місце в передвиборчому порядку денному посідає тема російського впливу в регіоні, зокрема війни Кремля проти України. Головна ж інтрига виборів: чи вдасться втримати парламентську більшість і, відповідно, владу націонал-консервативній партії «Право і справедливість», яку звинувачують в авторитарних тенденціях.

У країні діє двопалатний парламент, що складається з Сейму і Сенату. Вибори до Сенату другопланові, і періодично навіть дискутується питання про доцільність його існування. Так, верхня палата має право заблокувати будь-який законопроєкт, ухвалений у Сеймі, однак там у відповідь можуть подолати сенатське вето простою більшістю голосів. Голова Сенату по суті є третьою особою держави після президента і спікера Сейму. І одного разу головний сенатор навіть ставав тимчасовим главою держави – після загибелі 2010 року президента Леха Качинського та відставки спікера Сейму Броніслава Комаровського.

Основна боротьба розгорнеться за 460 мандатів депутатів нижньої палати польського парламенту – Сейму: політичні сили, що мають там більшість, формують уряд.  А самі вибори проходять за партійними або коаліційними списками. У країні багато років за владу борються дві основні партії – «Право і справедливість» і праволіберальна «Громадянська платформа», причому як окремо, так і у форматі коаліцій, кістяками яких вони є. Нині ж при владі перебуває «ПіС» на чолі з Ярославом Качинським, братом-близнюком покійного експрезидента Леха Качинського. Ось уже вісім років – тобто, протягом двох парламентських каденцій.  Тріумф цієї партії стався ще 2015 року після двох термінів правління «Громадянської платформи». Перемога консерваторів тоді прогнозувалася, проте не така масштабна: вони вперше отримали одноосібну більшість у парламенті, не вступаючи ні з ким у коаліцію. На виборах-2019 успіх вдалося повторити. До того ж і нинішній президент Польщі Анджей Дуда – також політик від «ПіС».

Соцопитування останніх місяців показують, що в Польщі вельми ймовірною є зміна влади на користь «Громадянської коаліції», яку веде на вибори лідер «Громадянської платформи», що є її ядром, – колишній прем’єр-міністр Польщі та екс-голова Ради Європейського Союзу Дональд Туск. Партія має близько 35%. Як зазначають експерти, для перемоги не вистачає 5-7% – підсумкова кількість завойованих депутатських місць розраховується за складною схемою і залежить від низки чинників – починаючи з кількості партій, які подолають прохідний бар’єр. «Громадянська коаліція» – «Громадянська платформа» і ще низка дрібних політичних структур – поки набирає приблизно 25%. Але у неї, на відміну від «Права і справедливості», значно більше можливостей для формування широкої правлячої коаліції разом із лівими та центристськими силами.

Хто ще згідно з результатами соціологічних опитувань потрапляє до Сейму? Це – Польська народна партія, що позиціонується як позасистемна – «Польща 2050». Поки що вони збираються піти на вибори разом – і в цьому разі зможуть розраховувати на 15% голосів виборців і більше. Якраз вони є основними потенційними партнерами «Громадянської платформи» зі створення коаліційної більшості в парламенті. Приєднатися до них може і «Лівіца» (об’єднані ліві), яка розраховує приблизно на 10%. Ультраправій “Конфедерації” соцопитування пророкують приблизно стільки ж.

На кінець весни соціологи розрахували, що «ПіС» може отримати трохи більше 180 депутатських місць, а їхній потенційний, але малоймовірний партнер «Конфедерація» – трохи більше 30. Більшість же – це 231 голос. А ось «Громадянська коаліція» могла б узяти 125 мандатів, блок Польської народної партії та «Польщі 2050» – під 75, а «Лівіца» – близько 50. Разом 250, тобто впевнена, хоча й не монолітна більшість. Щоправда, є одна обставина, яка не дасть опозиції повномасштабно керувати країною щонайменше ще певний час навіть у разі перемоги на виборах до Сейму. Але про це трохи пізніше…

Сенсаційних результатів виключати не можна. Наприклад, відсоток голосів проросійської, антиамериканської та антиемігрантської «Конфедерації», яку вважають проросійською, антиамериканською та антиемігрантською, може виявитися несподівано високим. Багато поляків у соцопитуваннях можуть просто-напросто відкрито не висловлювати своє невдоволення великою допомогою свого уряду Україні та українцям-емігрантам. У цієї фобії як ідеологічне та економічне підґрунтя, так і суто побутове. Але якраз такі позиції партії і унеможливлюють їхнє коаліційне партнерство з нині правлячою «ПіС», яка багато уваги приділяє питанням безпеки в умовах «російської загрози». Підсумки виборів до Сейму в будь-якому разі позицію Польщі щодо російсько-українського конфлікту істотно не змінять.

Тема російського впливу на політичні процеси в регіоні – не тільки одна з ключових у виборчій кампанії, що розгортається в Польщі, а й, мабуть, найскандальніша. Усе через нещодавно ухвалений Сеймом і підписаний президентом закон, який підготувала «ПіС».

Наразі створюється парламентська комісія з розслідування російського впливу на польську політику в період 2007-2022 років. Саме з 2007 року в країні правила «Громадянська платформа», а Дональд Туск працював прем’єром. Комісія зможе ухвалювати обвинувальні рішення аж до заборони обіймати державні посади терміном до 10 років. Перші підсумки роботи, де більшість буде у «Права і справедливості», озвучать 17 вересня, приблизно за місяць до виборів, їхньої точної дати ще не призначено. І якщо навіть комусь не заборонять балотуватися в парламент, масована пропаганда може серйозно похитнути позиції потенційної коаліції центристів і лівих. З чуток, першим фігурантом розслідування стане якраз лідер опозиції Туск.

Ось що йшлося в обґрунтуванні закону: «Не можна не помітити, що уряд Дональда Туска в 2007-2014 роках реалізовував зовсім іншу політику щодо Російської Федерації. Її називають «перезавантаженням» у відносинах з Росією, концепція цієї політики була сформована в Німеччині урядом Ангели Меркель. Характерною рисою того періоду були зустрічі на різних рівнях між представниками польської та російської влади, особливо з Володимиром Путіним і Сергієм Лавровим. А підписання газового контракту з «Газпромом» стало символом тодішнього «перезавантаження».

Тим часом популярний польський портал Onet зазначає, що при цьому в обґрунтуванні законопроєкту не згадувалося, приміром, спроба поглинання польського хімічного підприємства Grupa Azoty S.A. російським підприємством «Акрон» у 2012 році. Уряд Туска заблокував цю схему, а підтримував росіян тоді польський банк Dom Maklerski WBK, яким керував нинішній прем’єр-міністр Матеуш Моравецький.

Загалом, опозиції буде чим відповісти. На польських виборців чекає війна компроматів і викриттів зв’язків потенційних депутатів із Кремлем і російським бізнесом. Закон викликав бурхливу дискусію як усередині країни, так і серед її зовнішньополітичних партнерів. «У нормальній демократичній країні людина, яка є президентом країни, ніколи б не підписала такий закон у стилі Сталіна», – так висловив позицію супротивників «Права і справедливості» депутат від «Громадянської платформи» Мартін Кервінський.

Тим часом президент Польщі Анджей Дуда запропонував створити подібну комісію і на рівні ЄС. Але в Брюсселі, м’яко кажучи, не в захваті від цієї ініціативи. Як і у Вашингтоні, хоча там останнім часом роблять велику ставку на Варшаву на противагу Німеччині та Франції. «Уряд США стурбований ухваленням польським урядом нового законодавства, яке може бути використане для втручання у вільні та чесні вибори в Польщі», – було сказано в заяві представника Держдепартаменту США Метью Міллера. Польське МЗС відповіло на це різко:

«Польща поважає думку і увагу наших союзників, які стосуються національних законів, і підкреслює, що їх ухвалення є суверенною національною компетенцією польського парламенту».

Юристи звертають увагу на відсутність чітких формулювань того, що таке російський вплив. Так за заангажованого підходу можна трактувати будь-які контакти з російською владою.  Примітно, що і президент Польщі, підписавши закон, відправив його на перевірку до Конституційного суду.  Юрист, професор Варшавського університету Марчін Матчак у зв’язку з цим зазначив:

«Якщо сам президент, підписуючи цей закон, каже, що має направити його до Конституційного суду, то це означає, що закон наскрізь просякнутий неконституційністю. У мене склалося враження, що президент рукою політика підписав закон, а рукою юриста відправив його до Конституційного суду, тому що, як юрист він знає, що цей закон – мильна бульбашка. Анджей Дуда діє в правовій шизофренії: він підписує і водночас не виключає, що це неконституційно, бо одразу каже це».

Професор Хенрік Доманьський з Інституту філософії та соціології Польської академії наук вважає, що закон «Про Держкомісію з вивчення впливу Росії на внутрішню безпеку Республіки Польща в 2007-2022 роках» не зашкодить іміджу «Права і справедливості», бо навіть якби Євросоюз вжив якихось заходів проти офіційної Варшави, це в громадській думці було б витлумачено не на користь ЄС. А як як чергову спробу Брюсселя втрутитися у внутрішні справи Польщі, щоб виключити «ПіС» із політичного життя країни. Соціолог вважає, що якщо в ЗМІ будуть постійно демонструвати фото і відео із зустрічей Туска з Путіним та інші ознаки тісної співпраці, то це точно не зіграє на користь «Громадянській платформі».

Закон про виявлення проросійських політиків – не єдиний епізод законотворчості правлячої партії, який зазнає критики в Євросоюзі. Пікіровки навколо судової реформи дійшли навіть до розмов про Полексіт і до розгляду в Суді ЄС. Остаточне рішення було винесено на початку червня. У ньому йдеться про те, що ухвалена Польщею в грудні 2019 року судова реформа суперечить європейському праву, оскільки заснована Дисциплінарна палата Верховного суду, яка має повноваження звільняти та притягати до відповідальності суддів, «не відповідає вимогам незалежності та неупередженості».

Цей конфлікт коштував Польщі втрати чималих грошей. Раніше 2021 року Суд ЄС постановив: оскільки польська система притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності несумісна із законами Євросоюзу, накласти щоденний штраф у розмірі 1 мільйона євро за невиконання Варшавою його рішення про розпуск цієї самої Дисциплінарної палати суддів. Потім цей штраф було зменшено до 500 тисяч євро на день, але Польща платити все одно відмовилася. У підсумку Брюссель став стягувати штраф із коштів, які мали б виділятися країні на різні потреби із загальноєвропейського бюджету. Судячи з усього, євроструктурам було б зручніше і передбачуваніше співпрацювати з «Громадянською платформою» на чолі з Туском, який має європейський чиновницький досвід. 

«ПіС» грає як на поміркованому євроскептицизмі частини поляків, так і на національних травмах з ідеями відродження «великої Польщі». Наприклад, планується, що армія збільшиться вдвічі і стане найбільшою в Європі. Що стосується ресентиментів, то країна наполягає на виплаті Німеччиною репарацій за Другу світову війну – понад трильйон євро. Йде калькуляція і за шкоду, завдану Радянським Союзом.

На тлі недемократичних тенденцій у політиці рівень життя поляків за правління «Права і справедливості» помітно зріс. За часткою ВВП на душу населення Польща випереджає старожилів ЄС – Португалію з Грецією і наздоганяє Іспанію. Середня зарплата з 2015 року зросла майже вдвічі – з 4 до 7,5 тисячі злотих.

Щоправда, на початку цього року розігралася пристойна інфляція, але уряд уже пообіцяв зростання зарплат і низку заходів соціальної підтримки населення, зокрема збільшення розміру допомоги на дітей з 500 до 800 злотих на місяць. Також продовжиться заплановане зростання мінімальної зарплати, проанонсовано скасування плати за рух приватними автострадами. Опоненти критикують уряд за популізм і прогнозують новий виток інфляції через нинішню політику соціальних трансфертів.

Свій передвиборчий потенціал суперники перевірили організацією 4 червня у Варшаві масової ходи протесту проти політики правлячої партії, на яку вийшло до пів мільйона людей. Утім, навіть якщо опозиція виграє вибори до Сейму і сформує свій уряд, працювати йому поки що доведеться з президентом від «ПіС» Дудою та його правом вето. Для його подолання необхідно мати в парламенті 276 голосів, а для внесення змін до Конституції – вже 307 із 460. Президентські вибори в Польщі відбудуться 2025 року: швидка можливість реваншу буде у всіх.