Непокірний принц: чому Саудити посварилися зі Штатами?

Стрімкі зміни в королівському домі Саудитів призвели до зростання впливу наслідного принца Мухаммеда ібн Салмана Аль Сауда. Замість багаторічної влади 60-річних принців на перший план вийшов представник молодшого покоління, якому немає ще й сорока років. За п’ять років наслідний принц встиг не тільки стати скандальною фігурою, а й посваритися з головним західним союзником – США. Чому саудівська політика зробила такий різкий крен?

The Washington Post із посиланням на джерела в американській розвідці заявила, що наслідний принц Саудівської Аравії Мохаммед бен Салман пригрозив розірвати відносини зі США. Видання вважає, що один із Саудитів таким чином відреагував на заяву президента США Джо Байдена про те, що на Аравію чекають «наслідки» за рішення скоротити видобуток нафти. Нібито принц заявив, що «більше не матиме справи з адміністрацією США», і пообіцяв «серйозні економічні наслідки для Вашингтона». Неясно, чи була погроза адресована американським чиновникам, чи це – перехоплення розмови розвідкою.

Ще восени 2022 року ОПЕК+ ухвалило рішення скоротити видобуток нафти для підвищення цін на енергоносії. Публічно ніщо не свідчить про загострення відносин між країнами: з моменту заяви Байдена минуло вже більше ніж пів року, а Саудівська Аравія продовжує знижувати видобуток нафти. США не наклали жодних обмежень ні на самого принца, ні на королівство. Водночас американські чиновники продовжують заявляти, що відносини між країнами на хорошому рівні. Сам бен Салман зустрівся 8 червня з держсекретарем США Ентоні Блінкеном у приморському саудівському місті Джидда.

Журналісти й політологи давно помітили, що Байден не горить бажанням зустрічатися із саудівським принцом. У цього є пояснення: ще торік The Wall Street Journal розповіла з посиланням на наближених бен Салмана, що принц у приватних бесідах насміхається з американського президента, сумніваючись у його розумових здібностях. За словами співрозмовників, йому було набагато простіше спілкуватися з попередником Байдена – Дональдом Трампом, з яким вони швидко знайшли спільну мову. З часу інавгурації Байден намагається не перетинатися з бен Салманом.

Президент США сам заявив про нібито справжню причину неприязні. Ще в липні 2022 року він заявив у Джидді, що вважає наслідного принца особисто відповідальним за смерть журналіста The Washington Post Джамаля Хашоггі 2018 року. Американські ЗМІ повідомляли, що бен Салман особисто віддав наказ знищити журналіста. Це вбивство серйозно похитнуло відносини двох країн, і Байден пообіцяв зробити країну «ізгоєм» у зв’язку з цією подією під час передвиборчої кампанії. Але минуло кілька років – і до Саудитів спокійно літає Блінкен, і намагається дружити президент Франції Еммануель Макрон. Як так вийшло?

Ще одна проблема – це відносини з Росією. Саудівську Аравію постійно критикують за складну позицію, яку вона займає в російсько-українському конфлікті. Ер-Ріяд не бажає явно стати на бік західних країн і засудити Росію. У скорочення нафтового видобутку є побічний ефект – це зниження ефективності західних санкцій щодо РФ. Насамперед йдеться про ембарго на постачання російської нафти. Зростання цін на нафту може забезпечити країні більше грошей на світовому ринку, ніж вона втрачає через американські та європейські санкції.

За збігом обставин, саме Росії Саудити зобов’язані тим, що тепер скарбниця королівства набита вщерть. Через конфлікт увесь 2022 рік нафта продавалася в середньому за 100 доларів, що призвело до серйозної енергетичної кризи в Європі та США. Тому для Байдена ціни на енергоносії – це питання його політичного виживання напередодні президентських виборів у США, які відбудуться вже наступного року. Мовчання бен Салмана стає зловісним, при цьому видобуток поступово знижується, а ціни неухильно зростають.

Натомість саудівський принц активізував відносини з Європою. Уже вдруге за рік він відвідав Францію з візитом, пробувши там рекордні десять днів – у бен Салмана є своя резиденція поруч із Версальським палацом. Представник королівства прибув на саміт щодо «нового Глобального фінансового пакту», який активно просуває Макрон. Французький лідер виступає за різке збільшення інвестицій в економіку країн, що розвиваються, для боротьби з бідністю та наслідками кліматичних змін. Але у Франції та Саудівської Аравії знайшлися і більш практичні точки дотику.

Париж і Ер-Ріяд є основними гравцями в політичному житті Лівану. У країні після закінчення повноважень попереднього президента Мішеля Ауна парламент безуспішно намагається вибрати нового лідера. 14 червня дванадцята спроба виявилася невдалою. Інше питання – це іранська ядерна проблема. Несподіване відновлення дипломатичних відносин між Саудівською Аравією та Іраном за посередництва Китаю призвели до активізації перемовин з Тегераном, і західні лідери сподіваються, що допомога Саудівської Аравії зрушить їх з мертвої точки.

Образ модернізованої та сучасної країни, який активно просуває на міжнародній арені бен Салман, не в’яжеться з численними порушеннями прав людини. За даними Amnesty International, Саудівська Аравія залишається третьою країною за кількістю приведених у виконання смертних вироків після Китаю та Ірану, де тільки минулого року було страчено 196 осіб через обезголовлення. З моменту приходу до влади бен Салмана у 2015 році в Саудівській Аравії було страчено понад 1 тисячу осіб. На додачу до цього репутацію принца значно зіпсувало вбивство Джамаля Хашоггі, яке сталося в саудівському посольстві в Анкарі.

Особливо шокуючим було відновлення страт під час проведення чемпіонату світу з футболу в Катарі. З 2020 року в країні діяв неофіційний мораторій на страти за злочини, пов’язані з наркотиками. Однак у листопаді 2022 року в Саудівській Аравії за десять днів стратили 12 осіб. Спадкоємний принц став маргінальною фігуру на дипломатичній арені: його поїздки традиційно супроводжувалися мітингами та протестами в західних виданнях, які критикували політиків за контакти з ним.

Ще одна тема для жорсткої критики – це становище жінок. Феміністські погляди в Саудівській Аравії активно переслідуються. У 2022 році Сальма Аль-Шехаб була засуджена до 34 років в’язниці за ретвіт допису на підтримку Люджейн аль-Хазлюль, однієї з найвідоміших феміністок країни. Незабаром після цього інша активістка Нура Аль-Кахтані була засуджена до 45 років в’язниці за твіти. У травні цього року Фатіма Аль-Шаварбі була засуджена до тридцяти років в’язниці за підтримку племені ховейтат, яких вигнали з їхньої землі, щоб побудувати футуристичне місто Неом – ідею-фікс бен Салмана.

Політичний режим Саудитів залишається автократичним, без будь-яких перспектив демократичних перетворень. Фактично кілька років бен Салман перебував у дипломатичній ізоляції, його вважали недоторканним західні лідери, які переживали за власну репутацію. Тому, напевно, принцу так імпонував Трамп, який не гребував зустрічатися навіть із Кім Чен Ином. Поступово політичний прагматизм узяв гору – неможливо нескінченно ігнорувати одного з головних нафтових експортерів у світі.

Поведінка бен Салмана для адміністрації Байдена виявилася несподіванкою. Саудівська Аравія – традиційний союзник США в регіоні, на якого американці завжди покладалися у своєму протистоянні з Іраном. Потепління відносин між колишніми ворогами за посередництва Китаю застало США зненацька. А рішення скоротити видобуток нафти американці сприйняли як фактичну підтримку режиму Путіна, якому експорт нафти допомагає заповнювати військовий бюджет. Чутливі до рішень ОПЕК+ Штати тепер критикують Саудитів за «союзництво» з Росією.

Виходить, що Саудівська Аравія дає зрозуміти США про рухливість своєї позиції. «Саудівська Аравія рішуче перебуває по інший бік того, що Вашингтон вважає найважливішою розділовою лінією у світовій політиці», – вважає політолог, співробітник Університету Джорджа Вашингтона Марк Лінч. На одному боці – Росія, на іншому – Україна та її західні союзники. Саудівська Аравія та країни Перської затоки вважають, що це не їхня війна і терпляче чекають, коли почнуть отримувати вигоду від такого формального нейтралітету.

Однак таке дистанціювання не є одностайним. Сама ОПЕК+ вже не завжди відповідає інтересам її членів, між якими періодично виникає напруга. Як заявив міністр закордонних справ Саудівської Аравії Адель аль-Джубейр, «нафта не є ні зброєю, ні бойовим літаком, ні танком, з якого можна стріляти». Так Саудівці посилають американцям сигнал, що рішення щодо видобутку нафти відповідало насамперед їхнім власним економічним інтересам для стабільної ситуації в країні та реалізації своїх економічних і соціальних проєктів. А війна Росії – це справа самої Росії.

Приклад відстороненого спостереження – це нещодавній візит президента України Володимира Зеленського на саміт Ліги арабських держав. Українська сторона намагається диверсифікувати підтримку, не вважаючи допомогу західних союзників достатньою. Для бен Салмана такий контакт – показник його збільшеного впливу. Навіть повернення Башара Асада в Лігу через 12 років не стало такою гучною подією. Однак підсумки саміту показали, що арабським лідерам, м’яко кажучи, байдуже на конфлікти в Європі, а логіка Москви зрозуміліша і ближча, ніж нескінченні претензії Байдена. Виявилося, що Захід, вимагаючи солідарності, не може запропонувати нічого нового.