Вибори-2024 у Білорусі: чи є інтрига?

Через півроку в Білорусі вперше пройде Єдиний день голосування: за його підсумками буде сформовано новий склад Палати представників – нижньої палати парламенту і місцеві Ради депутатів. А потім зберуться Всебілоруські народні збори – таке собі віче-хурал. Редакція NewsPrice розбиралася, чи буде на цих виборах хоч якась інтрига і політична боротьба? І чи можна затіяну Лукашенком перебудову політичної системи назвати конституційною реформою з можливим транзитом влади.

Новації, що стосуються виборів, передбачені змінами до Конституції, ухваленими 2022 року на референдумі, а також законом «Про Всенародні народні збори» і поправками до Виборчого кодексу, ухваленими на початку цього року.

З кінця 1990-х років представництво опозиції в білоруському парламенті – це лише кілька депутатів. І то далеко не в кожному його скликанні: наприклад, наразі парламентаріїв, які критикують хоча б більш-менш владу – просто немає. І можна припустити, що навряд чи з’являться у 2024 році, враховуючи масштаб репресивної зачистки політичного поля за останні три роки. Річ навіть не у фальсифікаціях, звинувачення у скоєнні яких лунають на адресу Лукашенка кожної виборчої кампанії. Усе йде до того, що сама по собі участь опозиції в парламентських і місцевих виборах буде як ніколи мінімальною.

По-перше, практично вся вона або в тюрмах, або в еміграції. По-друге, виборча кампанія з альтернативним порядком денним загрожує такою ж перспективою. По-третє, з 2020 року в країні зникли сотні громадських організацій, а перереєстрації не пройшла жодна опозиційна політпартія. У легальному статусі з півтора десятка партій у країні залишилося тільки три – всі ті, хто 2020 року підтримав Олександра Лукашенка. Плюс – партія влади «Біла Русь», що з’явилася на основі однойменного громадського об’єднання. Її члени зараз обіймають понад половину місць у Палаті представників.

Ліквідація опозиційних партій досить серйозно ускладнює участь у парламентських виборах альтернативних політиків. Вони в Білорусі відбуваються за мажоритарною системою, однак членство в партії – це найпростіший спосіб висунення кандидатом у депутати. Так, процедура висунення через збір підписів громадян може закінчитися їхнім довільним вибракуванням виборчими комісіями. За прикладами далеко ходити не потрібно: з президентських виборів-2020 найрейтинговіших суперників Лукашенка – банкіра Віктора Бабарика і колишнього директора Парку високих технологій Валерія Цепкала – ЦВК зняла, «зарубавши» їм кілька сотень тисяч зібраних підписів.

У безконкурентних, по суті, умовах режим Лукашенка, травмований подіями 2020 року, більше стурбований мінімізацією будь-яких післявиборчих протестних ризиків, які можуть приховувати в собі бойкот і альтернативний громадський підрахунок голосів із метою довести фальсифікації. На випередження таких сценаріїв було скасовано поріг явки на парламентських виборах, раніше він становив 50% виборців, і запроваджено заборону на винесення з виборчих дільниць бюлетенів для голосування, а також на фото- і відеофіксацію заповнених бюлетенів. «Очевидно, ця поправка стала відповіддю на вибори президента 2020 року, коли білоруси фотографували свої бюлетені та надсилали знімки на платформу «Голос», – зазначає спецпредставник лідерки демократичних сил Білорусі Світлани Тихановської щодо виборів Олександр Шлик, який 10 років пропрацював у відділі з виборів БДІПЛ ОБСЄ. Таким чином прихильники змін тоді доводили, що офіційні результати від виборчкомів «намальовані», а Лукашенко вибори програв.

Механізм контролю і санкції за порушення знімати бюлетені поки що не прописано, проте відповідні інструкції може видати Центрвиборчком. Наприклад, кабінки для голосування будуть без шторок, а за тими, хто голосує, стануть пильно стежити як члени виборчих комісій, так і міліція. Не виключена і перевірка мультимедійних галерей у мобільних телефонах «підозрілих» виборців. За словами Шлика, у демократичних країнах, де працює право і закони, у цій нормі не було б нічого дивного і страшного. У Білорусі ж таким чином людям закривають спосіб хоч якось спробувати захистити свої фундаментальні права на участь в управлінні державою.

Що стосується заборони на винесення бюлетенів із виборчої дільниці, то в міжнародній практиці є підстави і для цього заходу: «Винесення бюлетеня пов’язане з таким явищем, як каруселі. Тобі зовні дають заповнений бюлетень, ти його підмінюєш, кидаєш в урну, а натомість виносиш свій порожній, який хтось потім заповнює. Достатньо один раз винести порожній бюлетень і цілий день можна їх так міняти. Це широко відомий феномен, який раніше багато де застосовувався».

У підсумку опозиції навряд чи вдасться організувати якийсь масштабний дистанційний громадський контроль за підсумками голосування, щоб довести, наприклад, підтасовування результатів голосування на користь провладного кандидата в депутати на якомусь із виборчих округів. Утім, в історії Білорусі масові вуличні протести траплялися лише після президентських виборів. До речі, від виборів будуть повністю усунені громадяни, які залишили Білорусь. Виборчі дільниці за кордоном у Єдиний день голосування 25 лютого організовуватися не будуть.

Депутати парламенту і представники місцевих Рад депутатів стануть значною частиною делегатів Всебілоруських народних зборів – це понад півтисячі осіб. Загалом же делегатів буде до 1200. У спеціальному законі про цей орган, який претендує на статус сучасного віче, зазначено, що делегатами також стануть найрізноманітніші чиновники, починаючи з Лукашенка. Від виконавчої влади – це ще прем’єр-міністр, його заступники та інші члени Ради міністрів, голови обл- і райвиконкомів. Від законодавчої влади до ВНС потраплять судді Верховного і Конституційного судів.

400 делегатів (третину) оберуть від структур неабияк поріділого громадянського суспільства. Під контролем влади. «Що стосується делегатів від громадянського суспільства, то вони, як зазначено в документі, обираються вищими органами суб’єктів громадянського суспільства з числа своїх членів. Тобто, навіть члени організацій не голосуватимуть за вибір того чи іншого делегата зборів від своєї структури. По суті, їх призначатимуть керівні організаціями органи. При цьому складати список суб’єктів громадянського суспільства, які за законом матимуть право обирати делегатів, стане Мін’юст. Тобто, у процесі призначення делегатів від того, що влада Білорусі вважає громадянським суспільством, найважливіша роль відводиться органу виконавчої влади», – зазначає Олександр Шлик. Можна припустити, що засідання Всебілоруських народних зборів обійдуться без критичних висловлювань – у режимі загального «одобрямсу».  Сам Лукашенко так бачить спічі з трибуни ВНС:

«Там будуть різні люди. Там, я впевнений, будуть різні точки зору. Єдине, що ворогів там не буде».

Політолог Андрій Казакевич каже, що закон про ВНС дає розуміння того, як розвиватиметься політична система в Білорусі, якщо не трапиться зовнішніх впливів. За його словами, коли з’явилася ідея створити з цього форуму додатковий центр влади, підходи були різні. Але оскільки делегати призначаються безпосередньо Лукашенком, виконавчою «вертикаллю» влади або іншими призначенцями Лукашенка і цієї «вертикалі», центром політичного впливу ВНС стати не може. Як і не буде вона мати своєї внутрішньої легітимності, яка хоча б частково виходила від громадян. Схеми транзиту влади, її перерозподілу чи створення «колективного Лукашенка» не проглядається – відбувається банальна консервація старої системи на чолі з тим, хто обіймає посаду президента. До речі, до Конституції Білорусі повернуто обмеження президентства одного політика двома термінами. Щоправда, відлік почнеться з нових виборів у 2025 році. Таким чином, Лукашенко може правити республікою ще понад десять років, якщо дозволить здоров’я.

Як на такі трансформації політичного поля відреагувала опозиція? Поки що про участь у всіх виборчих кампаніях, зокрема в президентських виборах-2025, заявила тільки соціал-демократична партія. Вона просить у Мін’юсту перереєстрацію авансом, обіцяючи виконати нові, більш збільшені норми щодо кількості регіональних філій протягом року. Таким чином, якщо влада продовжить їй життя, то для створення видимості плюралізму. Решта ж опозиції напевно назве соціал-демократів спаринг-партнерами влади.

Про тактику емігрантської опозиції на виборчу кампанію 2024 року, ядром якої є Офіс Тихановської, стане відомо зовсім скоро. Її обговорюватимуть 5-6 серпня на конференції «Нова Білорусь» у Варшаві. А напередодні альтернативний уряд (Об’єднаний перехідний кабінет) нарешті прозвітує перед протопарламентом – Координаційною Радою, що мало статися ще півроку тому. Однак альтернативні інститути влади, створені опозицією, порушили ухвалений ними ж самими регламент. Залишаються питання і щодо механізмів формування цих структур: та сама Координаційна Рада, членів якої обирають не лише кулуарно, а навіть білоруською діаспорою, у цьому плані мало чим відрізняється від Всебілоруських народних зборів. Чимало політичних і фінансових скандалів останнім часом і навколо низки лідерів опозиції, зокрема «міністрів» Тихановської та її самої. Судячи з усього, на конференції опозиції, приуроченій до третьої річниці протестів 2020 року, буде гаряче і гамірно. NewsPrice обов’язково розповість про її підсумки.