Візит диктатора: чим закінчилася зустріч Сі та Байдена в Сан-Франциско

Сі Цзіньпін відвідав США, де на полях саміту АТЕС зустрівся з Джо Байденом. Переговори політиків тривали близько двох годин. Їхні підсумки не були несподіваними: обидва лідери занадто зайняті внутрішніми проблемами, щоб щось змінювати у відносинах між країнами.

Китайський лідер за довгий час уперше прилетів до США на саміт організації Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС). Після показових спроб зблизитися за часів Дональда Трампа відносини двох країн помітно зіпсувалися. Багато в чому цьому сприяли прогнози експертів, які передрікали китайській економіці світову першість. Однак цього не сталося – і тепер економісти сумніваються, що Китай випередить США в найближчі десятиліття.

Підбадьорені такими прогнозами, Штати почали активно запроваджувати санкції проти китайських компаній у технологічній сфері. Обмеження болісно вдарили по найпередовішій галузі – розробці нових процесорів і створенню штучного інтелекту. Перестановки в керівництві країни також послабили переговорні позиції Сі Цзіньпіна, тож голова КНР був налаштований на нормалізацію стосунків з американцями, щоб під кінець року показати хоча б якісь плюси своєї політики.

Головне досягнення зустрічі двох лідерів – відновлення каналів прямого зв’язку між військовими двох країн. Цей зв’язок відключила китайська сторона торік після візиту спікера Палати представників Ненсі Пелосі на Тайвань. Поїздка обурила Пекін – і Китай влаштував навколо острова масштабні навчання з імітацією вторгнення на острів. Також країна наростила свій ядерний потенціал, що викликало занепокоєння за океаном.

За словами анонімних джерел у Білому домі, Сі Цзіньпін запевнив Байдена на зустрічі, що Китай не має наміру вторгатися на Тайвань і волів би вирішити конфлікт мирним возз’єднанням. Однак китайським лідер розповів американському колезі, за яких умов КНР може застосувати силу. Між політиками відбулася відверта розмова: обидва знають один одного ще з часів Барака Обами та Ху Цзіньтао, попередніх лідерів країн.

Крім того, сторони домовилися про створення робочих груп, які займуться співпрацею в галузі штучного інтелекту та боротьбою з наркоторгівлею. США хвилює наркотрафік із Китаю, який призвів до значних жертв серед наркоспоживачів. Злочинні угруповання займаються поставками інгредієнтів для фентанілу – важкого наркотику, від якого померли тисячі американців.

Попри формальні розмови про добросусідство, сторони не обійшлися без шпильок. Після саміту на запитання, чи довіряє він Сі, Байден відповів «довіряй, але перевіряй». Також американський президент назвав голову КНР «диктатором», пояснивши, що той стоїть на чолі комуністичної держави, яка не вирізняється демократичними порядками. Сі вкотре заявив, що США не повинні втручатися у внутрішні справи Китаю.

Байден підтвердив бажання США продовжити постачання зброї Тайваню для забезпечення самооборони сил острова. Хоча Штати дотримуються принципу «одного Китаю» і не виступають за незалежність Тайваню, підтримка острова залишається для американців стримувальним для китайців фактором. Прямо перед зустріччю було оприлюднено 753-сторінкову доповідь для Конгресу США щодо Китаю, в якій зазначено, що Сі готує збройні сили до війни з Тайванем.

Довгоочікувана зустріч двох лідерів не принесла кардинальних змін у відносини двох країн. Аналітики зазначають, що в ситуації, що склалася, очікувати істотного успіху нереалістично. Однак міжнародний порядок денний вплинув на дискусію: Байден очікує, що Китай скористається своїм зростаючим впливом на Іран і відрадить Тегеран від необачних дій на Близькому Сході. Раніше за посередництва Пекіна вперше за десятиліття було відновлено дипломатичні відносини Ірану та Саудівської Аравії.

Інше питання, яке хвилює Білий дім, – це вплив Китаю на Росію. В адміністрації Байдена очікують, що Пекін утримається від військової допомоги Москві, яка гостро потребує озброєння. Вашингтон не раз із роздратуванням помічав демонстративне мовчання і небажання Китаю засудити російське вторгнення в Україну. Мабуть, позиція Сі Цзіньпіна – мовчки спостерігати за виснаженням ресурсів сусіда і поступово нарощувати вплив. Максимум, на що може розраховувати Білий дім, – це невтручання Китаю в український конфлікт.

«Як би там не було, США і Китай приречені залишатися в ситуації одночасного співробітництва і суперництва. І це не схоже на стримування холодної війни», – пише Financial Times. Відмінність сучасної ситуації від минулого століття – у взаємозалежності двох держав. Якщо Радянський Союз був економічно та ідеологічно автономний, то Китай настільки включений у світову економіку, що будь-які санкції насамперед зачіпають самі Штати.

Тому замість протистояння з диктатором Байден може спробувати заручитися підтримкою в конфліктах, які розколюють саму американську політичну еліту, – українському та ізраїльському питаннях. Замість розв’язання фундаментальних суперечностей, які залишаються між країнами, обидва політики керуються короткостроковими інтересами – і це не дає просунутися справі далі розмов про партнерство та взаємоповагу.