Свій серед чужих: Макрон пішов на угоду з Ле Пен через мігрантів

Національні збори Франції ухвалили один із найжорсткіших міграційних законів у сучасній Франції. Документ схвалили 349 депутатів, проти висловилися 186 обранців. Для Макрона це піррова перемога: для міграційної реформи він пішов на угоду зі своїми політичними супротивниками. Цього не можуть пробачити макроністи.

Закон передбачає спрощення депортації нелегальних мігрантів, запровадження міграційних квот, а також можливість позбавлення французького громадянства для іноземців, яких було засуджено за злочини проти співробітників правоохоронних органів. Однак ключовим елементом документа, навколо якого розгорілися суперечки, – це посилення правил отримання соціальних допомог для мігрантів.

І це при тому, що початкова версія законопроєкту передбачала спрощення отримання посвідки на проживання для мігрантів, які працюють у секторах із нестачею робочої сили. Однак під тиском депутатів правих партій першу версію відхилили в парламенті і відправили на доопрацювання. У підсумку текст документа змінився в бік посилення міграційних правил, а ця пропозиція зникла з документа.

Якщо закон ухвалять, то безробітні іноземці зможуть розраховувати на таку допомогу не раніше ніж за п’ять років перебування у Франції, а працевлаштовані – за два з половиною роки. Для багатьох мігрантів фінансова підтримка держави дуже важлива, оскільки їхні доходи значно падають під час переїзду. Законодавство країни передбачає отримання ПМП або громадянства тільки через п’ять років.

Проти законопроекту виступили десятки французьких правозахисних організацій, зокрема Французька ліга прав людини. У спільній заяві організації назвали цей документ «найрегресивнішим за останні 40 років законопроектом про права та умови життя іноземців».

Для Емманюеля Макрона імміграційна реформа є другим великим проектом після гучної пенсійної реформи. Крен його уряду вправо французькі журналісти називають «поцілунком смерті» від ультраправих. Не володіючи більшістю в Національних зборах, Макрон був змушений включити до законопроєкту низку жорсткіших змін для того, щоб його реформу підтримали праві депутати.

Однак і відмовитися від документа було не можна, оскільки сьогодні міграційна проблема – одна з головних для французьких виборців. У підсумку цей вимушений компроміс вдарив по репутації Макрона в його рідній партії «Відродження». Заяву Марін Ле Пен, що змінена версія закону завдяки тиску її 88 депутатів тепер має задовільний вигляд, сприйняли мало не як братання з політичним ворогом.

Ультраправі вхопилися за можливість показати вразливість президента і назвали ухвалення закону «ідеологічною перемогою», оскільки документ визнає принцип «національної переваги». Це одне з положень партії «Національне об’єднання», яка виступає за захист трудових прав французьких громадян – на шкоду іммігрантам. Таким чином, макроністи мимоволі просувають порядок денний Ле Пен.

Це призвело до скандалу в самій партії «Відродження»: 20 депутатів фракції відмовилися голосувати за законопроєкт, 17 утрималися. Автор закону, міністр внутрішніх справ Жеральд Дарманен подав у відставку. Щоправда, Макрон її так і не прийняв. Тепер уряд нещадно критикують ліві. Манон Обрі з «Нескореної Франції» назвала закон «найбільш ксенофобським в історії Франції», а «зелені» вважають, що Франція стрімко мчить до «трампізму» і політика Макрона стає популістською.

Проблема з ухваленням імміграційного закону – лише наслідок специфічної ситуації, яка склалася у Франції після програшу макроністів на парламентських виборах минулого року. Якщо під час першого терміну завдяки підтримці Макрон міг довільно змінювати свою політику і привласнювати ініціативи як правих, так і лівих, то тепер його центризм не працює і доводиться обирати чиюсь сторону. Ставка на правих викликає невдоволення у прихильників президента.

У підсумку відразу кілька членів уряду пригрозили відставкою, зокрема міністр охорони здоров’я Орельєн Руссо, міністр транспорту Клеман Бон, міністр промисловості Ролан Лескюр і міністр вищої освіти Сільві Ретайо. Перед Макроном замаячила відставка всього кабінету. Ухвалення закону призведе до ще однієї реформи, вже системи охорони здоров’я. Третій непопулярний захід може стати для макронізму фатальним.