Альтернатива для Шольца: крайні праві підкорюють Німеччину
Одна журналістська стаття сколихнула всю Німеччину. Сотні тисяч людей вийшли на акції протесту проти зростання популярності вкрай правої партії «Альтернатива для Німеччини». Вплив радикалів посилюється, але правляча коаліція занадто роздроблена, щоб протистояти АДГ.
Рік почався в Німеччині з масштабних мітингів, яких країна не бачила вже кілька десятиліть. Сотні тисяч людей вийшли на демонстрації протесту проти руху ультраправих і партії «Альтернатива для Німеччини». Мітинги відбулися в Берліні, Потсдамі, Кельні та інших містах, наймасштабнішою стала акція в Гамбурзі. Організаторам навіть довелося припинити її достроково через побоювання за безпеку мітингувальників. Поліція оцінила кількість протестувальників у 50 тисяч осіб, за даними організаторів, на площу прийшли 80 тисяч.
Протести були викликані репортажем видання Corrective про зв’язки радикальної партії з неонацистами. Журналісти дізналися про секретну зустріч, на якій були присутні високопоставлені члени партії «Альтернатива для Німеччини». За даними видання, на зборах обговорювали проєкт так званої «реміграції» – депортації мільйонів людей, включно з мігрантами і «неасимільованими громадянами», навіть якщо в них є німецьке громадянство або посвідка на проживання в країні.
Журналісти використовували в розслідуванні злиті імейли від організаторів заходу, а також інформацію від співробітників, які працюють під прикриттям, і зйомку з прихованих камер. З’ясувалося, що ідею «реміграції» представив австрійський ультраправий активіст Мартін Селлнер. Що особливо вразило читачів – це нібито присутність на зборах двох членів правоцентристського Християнсько-демократичного союзу, який очолювала Ангела Меркель до 2021 року.
Створена 2013 року, АдН проголосила своїм головним завданням протистояння політичному істеблішменту та євроінтеграції. Однак досить швидко ця ідеї змінилася на жорстку антиіммігрантську риторику, яка виявилася дуже популярною на тлі міграційної кризи в Європі у 2015 році. Через два роки партія вперше потрапила до Бундестагу як провідна опозиційна сила, але залишалася маргінальною, оскільки жодна інша партія не хотіла співпрацювати з крайніми правими.
Експерти пояснюють зростання популярності АдН насамперед невдоволенням німців своїм економічним становищем: зростанням рахунків за електроенергію та продукти, високою інфляцією тощо. АдН вміло спрямувала народний гнів, пояснивши погіршення умов життя припливом мігрантів. У підсумку з маргінальної партія стрімко перетворювалася на рукопожатну, виграючи земельні та федеральні вибори.
У грудні минулого року АдН вперше виграла вибори мера в одному з міст Саксонії. Перед вересневими виборами в Саксонії, Тюрінгії та Бранденбурзі симпатії населення до крайніх правих стали особливо тривожними. Рейтинг АдН у цих землях перевищує позиції конкурентів, а в Тюрінгії і зовсім досягає 35%. Усе це може призвести до того, що главою однієї з 16 федеральних земель уперше стане вкрай правий політик.
У політичних колах Німеччини вже давно обговорюється питання, що робити з вкрай правою партією, чи можливо це юридично і до яких наслідків призведе такий крок. Праві набирають популярності, а заборона може дати зворотний ефект – зростання підтримки та екстремістських настроїв у німецькому суспільстві. За даними опитувань, сьогодні радикальна партія перебуває на другому місці в рейтингу з 23% голосів після коаліції із соціал-демократів, зелених і вільних демократів.
Сама «Альтернатива для Німеччини» обурена спробами обмежити її діяльність і називає ідею заборони партії замахом на демократію. Розголос секретної зустрічі став неприємним сюрпризом для керівництва організації, і її співзасновниця Аліса Вайдель навіть звільнила свого помічника Роланда Гартвіга, який був присутній на зборах. Вайдель заявила, що «кожен, хто має німецьке громадянство, є частиною нашого народу, (…) і саме тому німецький паспорт не можна давати будь-кому». Однак це не дуже допомогло зупинити обурення.
Незважаючи на підтримку виборців, політики досі не знають, як вчинити з бунтівною партією. З одного боку, лунають заклики перевірити АдГ на екстремізм, з іншого, ніхто не хоче брати відповідальність за заборону другої за популярністю партії в країні. Це може вийти боком на наступних парламентських виборах – ображені виборці відвернуться. Проблем додають розбіжності в коаліційному уряді Олафа Шольца. Канцлер сам з’явився на мітинг у Потсдамі, щоб ясно показати свою позицію.
Протягом десятиліть у Німеччині існував політичний консенсус, що після падіння нацистів екстремістські праві ідеології більше ніколи не стануть настільки популярними, щоб загрожувати демократії. Але результати останніх виборів свідчать про протилежне, і консенсус тепер під питанням. Шольц в інтерв’ю Die Welt заявив, що «джин вийшов із пляшки» – і федеральному уряду доведеться йти на жорсткі заходи, оскільки протягом десятиліть попередники канцлера намагалися уникати конфліктів.
Щоправда, він обмовився, що боротися потрібно політичними методами, а про заборону нехай вирішує суд. Канцлер намагається встежити за своїми прихильниками: рейтинг правлячої коаліції продовжує знижуватися, а сам Шольц став найнепопулярнішим канцлером ФРН за весь час спостережень. На цьому тлі дедалі голосніше лунають заклики до дострокових виборів і відставки Шольца. На початку січня німецькі ЗМІ повідомили, що канцлер може піти зі своєї посади і його замінить міністр оборони Борис Пісторіус.
Поява Шольца на мітингу в Потсдамі невипадкова: щоб розвіяти чутки, канцлер розгорнув бурхливу активність, запевнивши, що йти не збирається. Але тут з’явилася нова проблема: Німецький селянський союз почав «тиждень дії», виступаючи проти сільськогосподарської політики уряду. До фермерів приєдналися машиністи поїздів, а протестувальників підтримали опозиційний блок ХДС/ХСС і АдН.
Найгірше, що фермерів підтримали чотири регіональні лідери СДПН – рідної партії Шольца. Становище канцлера тепер нестійке: його політику не схвалюють не тільки політичні супротивники, а й однопартійці. З цієї ситуації плутанини вкрай праві намагаються отримати максимальну вигоду – у них ще є півроку до наступних парламентських виборів. Час грає їм на руку.