Ердоган знову закликає до миру: чи вийде звести Київ і Москву?

Турецький президент заявив, що має намір домагатися нового переговорного процесу між Києвом і Москвою. Сторони конфлікту ніби не планують навіть обговорювати таку можливість, але обставини вказують, що прагматичний підхід незабаром може взяти гору.

«Від самого початку ми робимо все можливе, щоб покласти край війні на основі переговорів. Ми готові провести мирний саміт за участю Росії», – заявив Ердоган після зустрічі з Володимиром Зеленським. Турецький президент додав, що країна зберігає солідарність з Україною і продовжить роботу із завершення війни справедливим миром на основі переговорів. Це не перша мирна ініціатива Туреччини – попередня спроба 2022 року закінчилася провалом.

Питання викликає і нинішня заява Ердогана, оскільки у сторін конфлікту діаметрально протилежні уявлення і про обставини завершення війни, і про те, як цей справедливий мир може виглядати. Дискусія про дипломатичне вирішення конфлікту розвивається паралельно з розмовами про те, що західним союзникам потрібно більш жорстко протистояти Москві. Серед країн, що підтримують Київ, виникають ситуації, коли представники однієї й тієї самої правлячої сили можуть закликати одночасно і до війни, і до миру.

«Ми не бачимо, яким чином можна запрошувати людей, які все блокують, руйнують і вбивають. Ми хочемо отримати результат: справедливий мир, і справедливий для України. Тому нехай спочатку цивілізовані країни світу розроблять детальний план і матимуть результат, а вже потім будуть залучати представників Росії, саме тих, хто готовий до справедливого миру», – заявив Зеленський.

Українські дипломати наполягають на власній «формулі миру», яку запропонував Зеленський у вересні 2022 року. Вона містить кілька пунктів, зокрема забезпечення безпеки країни гарантіями західних союзників, відновлення територіальної цілісності України в кордонах 1991 року, повне виведення російських військ з української території та покарання Росії за вторгнення.

«Висловлюючи нашу підтримку суверенітету і територіальній цілісності України, ми вже говорили, що мирні плани, які виключають Росію, не дадуть жодних результатів», – сказав Ердоган на зустрічі з іноземними послами в Анкарі, натякаючи на запланований на кінець року «саміт миру» щодо України, на якому Росія не буде присутня.

У січні у Швейцарії відбулася четверта зустріч щодо «формули миру», в якій брали участь представники понад 80 країн. Також було оголошено, що незабаром у Швейцарії відбудеться глобальний саміт на рівні глав держав. Усі ці заходи відбуваються без участі представників Росії, яка неодноразово критикувала українську «формулу миру». Кремль вважає, що без участі Росії ініціативи Зеленського виглядають «несерйозними».

Попри жорстку риторику Зеленського, невдачі ЗСУ на фронті та перспектива подальшого погіршення ситуації для України неминуче призводить до розмов про початок переговорного процесу. Не знайшов підтримки серед союзників і французький президент Емманюель Макрон, який одержимий ідеєю відправки за певних умов військ в Україну. Колеги по НАТО одразу ж відхрестилися від заяви Макрона, тому довелося давати двозначні коментарі, що він не закликає відправляти солдатів просто зараз.

Експерти сходяться на думці, що без переконливих результатів на фронті обговорення допомоги Україні заходить у глухий кут. Міркування про гіпотетичні плани відправки західних військ відбуваються на тлі гострої нестачі боєприпасів і озброєнь, українські військові не раз попереджали, що ситуація незабаром може стати катастрофічною – і армія більше не зможе тримати оборону. Час грає на руку Москві, яка вичікує більш вигідних переговорних позицій, попутно нарощуючи військовий потенціал.

На цьому тлі повторне запрошення від Ердогана вже не виглядає побажанням. За підключення до мирного саміту Росії виступає і Швейцарія. «Мовчазний» кремлівський союзник Китай також вважає, що без залучення Росії швейцарський “саміт миру” не принесе значущих результатів. У цьому відношенні у турецького лідера практично немає альтернатив: Ердоган підтримує тісні контакти з Москвою, але паралельно залишається прийнятною фігурою для західних країн. Показово, що всі спроби Китаю брати участь у переговорному процесі залишилися на папері: Київ просто не довіряє Пекіну.

Позиція Зеленського залишається непримиренною: він категорично відмовляється розмовляти з Москвою напряму і наполягає на точному дотриманні в переговорах запропонованої «формули миру». Негнучкість цього підходу викликає поки що кулуарне роздратування серед союзників України, однак у нього є і внутрішні межі: питання про легітимність Зеленського після закінчення його офіційного президентського терміну може вплинути на рішучість політика. Після 20 травня його підтримка всередині країни очевидно ослабне.

Для Ердогана переговорна ініціатива – це можливість використовувати позицію медіатора у своїх інтересах. Туреччина одночасно обслуговує безліч військових замовлень України, при цьому виступаючи торговим «вікном» і каналом обходу санкцій для Росії. Цього року турецький лідер несподівано оголосив, що піде з політики після завершення його п’ятирічного терміну. Успішна миротворча місія для Ердогана стала б логічним завершенням кар’єри, оскільки заявлена зовнішньополітична мета всього його правління – вступ Туреччини до ЄС – так і залишилася нездійсненною мрією.