«Слідами Орбана»: чому на президентських виборах у Словаччині переміг «проросійський» кандидат Пеллегріні?

6 квітня 2024 року в Словаччині відбувся другий тур президентських виборів. І після невдачі в першому турі нині перемогу все ж таки здобув «проросійський» кандидат і близький союзник прем’єра країни Роберта Фіцо Петер Пеллегріні. Як йому це вдалося, і чи чекає тепер Словаччину доля Угорщини за авторитарного режиму прем’єра Віктора Орбана?

У першому турі президентських виборів у Словаччині, що відбувався 23 березня 2024 року, більшість голосів (42,5%) набрав прозахідний кандидат та експредставник країни в ЄС Іван Корчок, тоді як спікер парламенту, голова партії «Голос – соціальна демократія» та близький союзник прем’єр-міністра Роберта Фіцо Петер Пеллегріні трохи відстав від нього з результатом у 37,03% голосів.

Обраний президент Словаччини Петер Пеллегріні

У Словаччині, яка є парламентською демократією, повноваження президента сильно обмежені і здебільшого мають церемоніальний характер. Він є верховним представником держави як усередині країни, так і за кордоном, а також верховним головнокомандувачем армії, володіє правом вето законопроєктів, підписує й оприлюднює закони.

Однак чинна президентка Зузана Чапутова, яка залишить свій пост у червні цього року, використовувала свої повноваження для того, щоб виступати важливою противагою для найбільш одіозних рішень авторитарного прем’єра Фіцо. Наприклад, вона намагалася зупинити ухвалення закону про закриття спеціальної прокуратури, яка розслідувала корупційні злочини, зокрема скоєні депутатами від правлячої партії Словаччини та союзниками прем’єра з числа представників бізнесу. На жаль, Чапутовій не вдалося домогтися успіху, і наприкінці березня 2024 року Фіцо все ж продавив закриття спеціальної прокуратури.

І жорстка передвиборча кампанія, яку вів Пеллегріні та його прихильники, показує, наскільки важливим для правлячого режиму Словаччини було отримати під контроль ще й посаду президента, щоб мати можливість проводити свої політичні рішення вже без противаг.

Після того, як Корчок обійшов його під час першого туру, Пеллегріні 24 березня дав обіцянку «зберігати порядність» і «не переходити до агресивної тактики» боротьби перед другим туром. Однак усього за два дні прем’єр Фіцо назвав Корчака «палієм війни, який без сумнівів підтримує все, що йому говорить Захід, включно із втягуванням Словаччини в (російсько-українську) війну».

А 27 березня міністр із соціальних питань Ерік Томаш, член партії «Голос», заявив під час пресконференції: «Я хочу сказати громадянам, літнім людям і соціально незахищеним, що, якщо Корчок стане президентом, і чинний уряд втратить владу, ви втратите всі свої соціальні пільги».

Прозахідний кандидат Іван Корчок

Міністр не пояснив, що опозиційний кандидат міг зробити для того, щоб уряд втратив владу, або який стосунок президент має до соціальних допомог, які контролює міністерство самого Томаша.

На тій самій пресконференції Пеллегріні пригадав часи пандемії коронавірусу, що прийшла до Словаччини за влади попереднього уряду, в якому Корчак очолював МЗС. Також висловивши занепокоєння за пенсіонерів, він сказав, що «під час пандемії їх замкнули вдома… заморозили розмір мінімальних пенсій, на які ледь можна жити, і впродовж кількох років анітрохи не підвищували їх».

Після цього Томаш оголосив, що пенсіонерам одноразово виплатять 300 євро «як компенсацію і відшкодування за всю цю шкоду», якої вони зазнали під час пандемії, а також про різдвяну виплату в розмірі 600 євро.

28 березня міністр оборони Роберт Калінак заявив, що приблизно 20 тис. солдатів і співробітників міністерства навесні отримають виплату в розмірі 500 євро. А міністр внутрішніх справ Матуш Шутай Ешток, який також входить у партію Пеллегріні, написав у соцмережах, що майже 24 тис. поліцейських і пожежників також отримають ще 500 євро до своєї наступної зарплати.

«Напевно, це сталося незадовго до другого туру президентських виборів, тому що політики так поважають наші збройні сили», – сказав депутат від опозиційної партії «Свобода і солідарність» (SaS) Юрай Крупа. «Звичайно, це не має жодного стосунку до бажання купити голоси на виборах».

А 5 квітня, прямо перед другим туром, члени «Голосу» опублікували фотографії літньої жінки, яка обіймає чоловіка у військовій формі, підписавши: «Ідіть і голосуйте. Не дайте своїм синам і онукам загинути на війні».

Ці залякування виборців тим, що опозиція в разі перемоги на виборах нібито відправить їх на війну з Росією, а також неприховані спроби купити їхні голоси грошовими виплатами принесли свої плоди. У другому турі президентських виборів Петер Пеллегріні набрав 53,12%, тоді як Іван Корчок – 46,88%. Відразу після своєї перемоги Пеллегріні пообіцяв «забезпечити, щоб Словаччина залишалася на боці миру, а не війни».

«Вам не потрібно турбуватися, що офіс президента, як це було останні 10 років, стане центром опозиції та опортунізму, який зашкодить уряду, зашкодить державі на зовнішній арені і буде радіти невдачам уряду Словаччини», – заявив він.

Таким чином, пост президента опинився в руках правлячої коаліції і фактично під контролем прем’єра Фіцо. Тепер очільник уряду з великою часткою ймовірності скористається цим, щоб втілити в життя найбільш непопулярні політичні рішення і ще більше зміцнити свій контроль як над виконавчою, так і над законодавчою гілками влади країни. Фактично Фіцо йде слідами авторитарного прем’єра Угорщини Віктора Орбана, який з моменту приходу до влади 2010 року під гаслами побудови «неліберальної» демократії поступово демонтував усі демократичні інститути в країні, взявши під контроль суди та ЗМІ.

Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо та його угорський колега Віктор Орбан

Фіцо «намагається створити мафіозну державу… головною метою якої є підтримання функціонування вертикалі влади», – сказав політолог із Братиславського інституту політики Міхал Вашачка.

Водночас між ними є й важливі відмінності, які можуть завадити Фіцо повторити шлях Орбана. Угорський прем’єр розпочав зміцнення своєї влади зі зміни конституції, для чого його словацький колега не має, і, ймовірно, не матиме необхідної більшості голосів у парламенті. Також, принаймні поки що, Фіцо не розробив ідеології, здатної згуртувати громадян, щоб вони в єдиному пориві підтримували його, подібно до орбанівської ідеології «скривдженої та обраної нації». Крім того, у Словаччини відсутня і велика діаспора за кордоном, яка могла б голосувати за політичний курс Фіцо. А результати першого туру президентських виборів показують, що в суспільстві існує розкол з приводу того, яким шляхом має рухатися країна, і політика прем’єра не має переважної підтримки серед виборців.

Також ЄС, з яким Орбан постійно конфліктує, зараз хоче відреагувати на побудову в Словаччині недемократичного режиму набагато швидше, щоб не допустити повторення угорської помилки. Так, віце-голова Європарламенту Мартін Хойсік вважає, що Єврокомісія поставиться до ситуації в Словаччині з усією серйозністю. «Комісія набагато більш схильна не повторювати помилок, які сталися в Угорщині в ситуації, яку занадто довго терпіли, а Орбану дозволили загострити», – заявив він.

Хойсік також наголосив, що якщо уряд Фіцо продовжить рухатися «неліберальним» шляхом, то Братислава може втратити доступ до коштів, що виділяються ЄС, яких країна відчайдушно потребує в умовах економічної кризи.

Водночас у результаті виборів до Європарламенту, які відбудуться в червні цього року, згідно з прогнозами Аналітичного центру Європейської ради з міжнародних відносин, більшість голосів можуть набрати ультраправі, багато з яких є союзниками Орбана, що неминуче позначиться на політиці ЄС. До речі, одна з трьох партій, що входять до правлячої коаліції Словаччини – Словацька національна партія, також є частиною «Ідентичності та демократії» – ультраправої політичної групи в Європарламенті. А сам Орбан у липні на півроку стане головою Ради ЄС.

Тож є ймовірність, що побудові недемократичного режиму в Словаччині ніхто за кордоном заважати не стане, ба більше, політика Фіцо зі зміною політичної картини в Європарламенті може навіть отримати підтримку в Брюсселі. І завадити прем’єру можуть лише самі словацькі виборці.