Фон дер Ляєн 2.0: голова Єврокомісії намагається залишитися на посаді
Поява колишнього німецького міністра оборони на посаді Єврокомісії виявилася несподіваною: Урсула фон дер Ляєн навіть не значилася в партійних списках. За п’ять років вона встигла стати важковаговиком європейської політики, але також отримала безліч недоброзичливців.
Висунення Урсули фон дер Ляєн на посаду глави Єврокомісії на другий термін не було несподіванкою: як глава списку Європейської народної партії, політик має намір отримати перше місце на виборах до Європарламенту. Це дасть формальне право знову керувати Єврокомісією. Однак призначення не є автоматичним, оскільки потребує політичної угоди – насамперед схвалення від Євроради, де засідають лідери провідних країн ЄС.
Напередодні виборів фон дер Ляєн намагалася заручитися підтримкою європейських важковаговиків. Для цього її риторика була присвячена двом головним страхам, які відчувають європейські політики: це російська загроза і ризик повернення Дональда Трампа в Білий дім. На цьому тлі ідея голови Єврокомісії виглядала логічною: потрібно екстрено зміцнювати обороноздатність союзу і навіть створити пост комісара з європейської оборони.
Якщо за підтримку з боку Берліна можна не хвилюватися, то за межами Німеччини ситуація не така очевидна. Фон дер Ляєн розраховує на підтримку Еммануеля Макрона в майбутньому, і її «оборонна риторика» – спроба сподобатися Єлисейському палацу, який останнім часом сприймає себе як головного європейського союзника України і посилив конфронтаційну риторику з Москвою.
Ідея створення нової посади оборонного комісара ЄС – це поступка Парижу, якому хочеться мати більше важелів впливу на Брюссель. На цю посаду пророкують нинішнього комісара з внутрішньої політики ЄС Тьєррі Бретона. Макрон розраховує, що Бретон підштовхне ЄС до купівлі озброєнь у французьких виробників і в підсумку стане «тіньовим главою» Єврокомісії.
У 2019 році саме Макрон завадив обранню Манфреда Вебера замість Жан-Клода Юнкера. Після довгих переговорів за посередництва французького президента головою Комісії стала Урсула фон дер Ляєн, яку ніхто не сприймав серйозно як ймовірного кандидата. Ця допомога обернулася для Макрона європейською невдачею: його протеже стала активно просувати інтереси Німеччини в ЄС на шкоду французьким. І відносини Брюсселя і Парижа швидко охололи.
За час передвиборчої кампанії Макрон не став відкрито підтримувати переобрання фон дер Ляєн. Замість цього французький президент, наприклад, критикував так звану систему Spitzenkandidat (дослівно «головний кандидат»): коли партії офіційно оголошують про своїх кандидатів на посаду голови Єврокомісії. При цьому у виборчих списках їхні імена не значаться. І навіть у разі перемоги тієї чи іншої партії фігура може змінитися, як сталося, наприклад, із Вебером.
Інше джерело підтримки – це італійські ультраправі на чолі з Джорджією Мелоні, які також розраховують на результати парламентських виборів, оскільки входять до альянсу Європейської народної партії. Партнерство з італійським прем’єром для фон дер Ляєн є більш проблематичним, ніж компроміс із французами: якщо вона рухатиметься далеко вправо, то політик може втратити підтримку соціалістів, які в нинішній ситуації необхідні.
Нарешті, обрання фон дер Ляєн на конференції власного альянсу, яка пройшла в Бухаресті в березні цього року, виявилося не таким гладким, як очікувалося. Із 737 делегатів 146 демонстративно не приїхали. І хоча 400 учасників проголосували за її кандидатуру, красномовна відсутність деяких політиків свідчить, що голова Єврокомісії втрачає підтримку серед своїх прихильників.
На низьку популярність серед виборців вказують і опитування служби Ipsos: 31% респондентів ставляться до роботи нинішньої Комісії негативно, 32% не мають чіткої думки з цього питання. Особливо незадоволеними політикою ЄС останнім часом є французи, чехи, угорці, угорці, словаки, болгари та австрійці. Також фон дер Ляєн стала фігурантом кримінальної справи щодо закупівель вакцин у компанії Pfizer. Цією справою нещодавно зайнялася прокуратура ЄС.
Політикиня ніколи не була улюбленицею ЗМІ, які відзначають незвичний авторитарний стиль керівництва, закритість від преси та хворобливе сприйняття критики. Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто заявив, що країна не буде підтримувати переобрання фоне дер Ляєн. Для ЄС це не новина – Угорщина залишається ізгоєм і на підозрі під час ухвалення політичних рішень. Однак відкрита критика Будапештом провалу економічної політики нинішньої Комісії викликає співчуття у решти. І показує, що другий термін для європейського очільника буде важким.