Україна залишилася без головного призу: навіщо був потрібен саміт у Швейцарії

Широко розрекламований саміт з мирного врегулювання війни в Україні не став дипломатичною перемогою Києва. Однак він виглядає як ще один крок до залучення Глобального Півдня на свій бік, хоча й без Китаю.

14 і 15 червня у швейцарському місті Бюргеншток відбувся саміт, ініційований Україною для обговорення «формули миру». Цей дипломатичний документ складається з десяти пунктів і пропонує план завершення російсько-української війни. На саміті обговорювали тільки три пункти ініціативи: ядерна безпека, продовольча безпека та обмін полоненими. За словами президента України Володимира Зеленського, іншу частину плану вирішили не виносити на обговорення, оскільки суперечки про ці пункти могли розділити учасників саміту.

Перед заходом з’явилися численні спекуляції про те, які країни відмовилися брати участь у саміті. Найгучнішими інфоприводами стала відмова Китаю брати участь в ініціативі Зеленського, а також відсутність на саміті президента США Джо Байдена. Нібито той надто зайнятий своєю передвиборчою кампанією і тому інтереси Штатів представила віцепрезидентка Камала Гарріс. Зеленський дозволив собі публічно висловити невдоволення таким рішенням американців.

Іншою несподіваною новиною став виступ Володимира Путіна за день до початку саміту. Російський президент запропонував свої умови укладення миру з Україною: для цього Київ має заявити про повне виведення військ із Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей і почати реальне виведення військ. Йдеться про території в межах адміністративних кордонів цих областей. Також Україна має визнати статус Криму, Севастополя і чотирьох перерахованих областей як суб’єктів РФ. Київ має заявити про відмову від планів щодо вступу до НАТО, а західні санкції проти Росії мають бути скасовані.

Також Путін заявив, що виконання запропонованих умов стане не заморожуванням конфлікту, а його «остаточним завершенням». Ці умови викликали критику як української сторони, так і її союзників. Швейцарський саміт викликав нервову реакцію Москви, і путінський план – це гра на випередження. У дипломатичному сенсі російський президент показав свою «формулу миру», додавши, що відмова України і західних країн від цього плану означатиме їхню відповідальність за продовження конфлікту.

У підсумку на саміт приїхали представники понад 90 країн. 80 із них, а також чотири міжнародні організації підтримали підсумкове комюніке конференції. Серед учасників, які підтримали документ, – США, Велика Британія, Туреччина, Грузія, Фінляндія, Молдова, Польща, ЄС. Серед тих, хто не став підписувати комюніке, – Саудівська Аравія, Таїланд, Індія, Мексика, ПАР і ОАЕ. Через велику кількість країн із різними позиціями на війну в Україні підсумкові формулювання виявилися обтічними: учасники конференції закликали до діалогу «з усіма сторонами» конфлікту.

Після закінчення саміту Зеленський заявив, що захід став великим успіхом для України й ухвалене комюніке повністю задовольняє Київ. Український президент наголосив, що наступний саміт «пройде через місяці, а не роки», і додав, що «Росія може хоч завтра почати з нами переговори, якщо її війська вийдуть із наших територій». Зеленський припустив, що на наступну таку конференцію запросять і російську сторону.

Експерти вважають, що швейцарський саміт слід розглядати не як наступний крок до встановлення миру, а як продовження зусиль України з побудови коаліції за межами західних країн. Мета конференції – схилити представників так званого Глобального Півдня до проукраїнської позиції. Цієї мети саміт не досяг, оскільки Китай відмовився в ньому брати участь, а також такі важковаговики, як Індія, Бразилія, Саудівська Аравія, ПАР – відмовилися підписувати підсумковий документ.

Відсутність на саміті Росії свідчить про план Зеленського отримати потужну міжнародну підтримку для чинення тиску на Москву. Український президент пояснював, що від участі Росії відмовилися через побоювання, що російська сторона «все заблокує, все зірве». Але у відсутності противника на дипломатичному заході була і своя вигода: це дозволило українській стороні домогтися просування своєї «формули миру» хоча б частково, але без російських застережень.

Сама «формула миру» фактично не є планом мирного врегулювання, а виглядає переговорною позицією України. Уже зараз воюючі сторони намагаються домовитися з другорядних питань. Наприклад, країни майже домовилися про безпечне судноплавство в Чорному морі, але Україна в останній момент відмовилася погодити документ. Або перемовини щодо викрадених з України дітей, які проводять у Катарі, або перемовини щодо обміну полоненими, що призвело до першого після тривалої перерви обміну. Таким чином, переговорний досвід існує, але Україна за рахунок проведення саміту намагається посилити свою позицію.

За підсумками конференції Зеленський припустив, що на наступний саміт запросять і російську сторону. У цьому зацікавлена і приймаюча сторона: Швейцарія прагне зробити із заходу щось більше, ніж зустріч проукраїнських представників. Можливо, простір для мирних переговорів, тому швейцарські представники постійно вказували на необхідність залучити до обговорення миру Росію. Однак чим саме зацікавити Росію – залишається питанням. Поки що сторони не мають стимулу йти на компроміси до початку реальних переговорів.