Путін хоче більшого: Північна Корея як новий тил для Росії

Володимир Путін відвідує КНДР вдруге через 24 роки – перший його офіційний візит відбувся на самому початку його першого терміну, у 2000 році. Із забутого союзника Північна Корея перетворилася на головного постачальника озброєнь для російської армії.

Головною новиною візиту став договір про стратегічне партнерство двох країн. Сторони домовилися про «взаємну допомогу в разі агресії проти одного з учасників цього договору». Попередній договір було підписано 2000 року в Пхеньяні терміном на 10 років із можливістю автоматичного продовження кожні наступні п’ять років. Важливість переговорів підкреслював склад делегації: до нього ввійшли, зокрема, міністри оборони та закордонних справ Андрій Бєлоусов і Сергій Лавров, а також глави РЖД і Роскосмосу.

Експерти звернули увагу, що стаття про надання військової допомоги з нового договору практично дослівно повторює формулювання з першої статті Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, який було укладено між КНДР і СРСР 1961 року. Змінилися лише деякі деталі тексту (наприклад, «негайна» замість «негайної»). Також додано відсилання до статті 51 Статуту ООН і законодавства КНДР і РФ.

Центральною темою переговорів стали питання військового співробітництва. Після того, як війна в Україні набула затяжного характеру, Росія активно шукає постачальників озброєнь у багатьох країнах світу. З цієї точки зору КНДР виявилася ідеальним партнером: мілітаризована держава з великим військово-промисловим комплексом має великі запаси озброєнь, які можна використовувати в обмін на іншу допомогу. Аналітики вважають, що країна має в своєму розпорядженні один із найбільших у світі арсеналів снарядів і ракет.

Багато в чому північнокорейські озброєння розроблялися на основі радянських технологій. Вони використовують ті самі калібри і тому сумісні з сучасними російськими озброєннями. Іноді снаряди майже не відрізняються технологічно: наприклад, північнокорейська ракета KN-23 практично повторює російську 9M723 для ракетного комплексу «Іскандер-М». Це дозволяє застосовувати їх на полі бою без необхідності модифікувати озброєння.

Також Північна Корея виявилася ідеальним логістичним партнером, оскільки наявність спільного сухопутного і морського кордону спрощує перевезення і унеможливлює перехоплення та арешт транспортних засобів. Також практично неможливо відстежити постачання озброєнь і боєприпасів, що йдуть у порушення резолюцій ООН.

Для України і західних союзників не секрет, що Північна Корея постачає боєприпаси і ракети для використання на війні – те, що Росії необхідно насамперед. Західні аналітики уважно стежили за попередніми візитами Кім Чен Ина до Росії: востаннє він побував восени 2023 року на космодромі «Східний». Візит у відповідь Путіна свідчить про те, що відносини значно просунулися, а військові зв’язки – зміцнилися.

Сьогодні неможливо навіть приблизно назвати обсяги поставок. За даними південнокорейської розвідки, восени 2023 року КНДР відправила в Росію близько 1 мільйона снарядів. Наприклад, стільки ж обіцяли поставити Україні країни ЄС у березні 2023 року, проте через рік визнали, що не змогли виконати обіцянку. Міноборони Південної Кореї заявляє, що цього року Пхеньян поставив Росії вже 5 мільйонів артилерійських боєприпасів, а також десятки балістичних ракет.

Нарешті, The Washington Post заявила, що Північна Корея могла поставити в Росію понад 1,6 мільйона снарядів із серпня 2023 року по січень 2024 року. Такий висновок можна зробити на основі даних, які газета отримала від C4ADS – некомерційної організації з питань глобальної безпеки – і анонімного джерела в російській транспортній компанії. Загалом було доставлено на кордон з Україною 74 тисячі метричних тонн вантажів. У пунктах призначення ці вантажі позначалися як «боєприпаси».

На третьому році вторгнення Росії в Україну взаємозалежність країн посилилася. Але переговори можуть стосуватися не тільки фактичних обсягів поставок озброєнь. Деякі експерти не виключають, що Москва і Пхеньян можуть вийти за рамки короткострокових угод і домовитися про більш тісне військове співробітництво, наприклад, про спільне розроблення систем озброєнь.

КНДР зацікавлена в отриманні нових технологій, а не тільки постачанні продовольства і палива. Невдалий запуск військового розвідувального супутника в травні 2023 року говорить про те, що не зайвою може бути допомога в космічній галузі – майбутніх корейських запусках. Ще одна потенційна тема, яка цікавить Кім Чен Ина, – це технології супутникової зйомки з високою роздільною здатністю, якими володіє Росія.

Незважаючи на постійну ядерну риторику, до якої любить вдаватися Путін, ядерна зброя навряд чи стала темою для публічного обговорення сторін. Співпраця або спільне використання ядерної зброї на Корейському півострові та загалом в азіатському регіоні може викликати протидію Китаю і США.

Іншою делікатною темою може бути робоча сила, якої потребує Росія. КНДР використовує північнокорейських робітників як дешевий спосіб отримати валюту з-за кордону, оскільки країна давно перебуває під санкціями. Для Росії трудові мігранти – спосіб заповнити дефіцит робочих рук, викликаний війною в Україні та непоправними втратами. Однак резолюція Ради безпеки ООН прямо забороняє північнокорейським працівникам працювати за кордоном. Усі робітники мали бути репатрійовані до 22 грудня 2019 року. Негласні домовленості між країнами про найм мігрантів стануть порушенням санкцій ООН.

Настільки часті контакти двох країн після початку війни в Україні пояснюються обопільним бажанням отримати вигоду від співпраці. Пхеньян сподівається на відродження відносин, які нагадували б часи Радянського Союзу – з гарантіями безпеки і військового втручання в разі конфлікту з Південною Кореєю. Для Росії північнокорейський арсенал і некеровані ракети – зручний спосіб поповнювати поріділі запаси власних озброєнь.

Однак сьогодні важко передбачити, чи має нова угода про стратегічне партнерство якесь реальне наповнення. «Можливо, це буде подарунок, який не вартий Москві багато чого, без будь-якого реального змісту, але яким Кім Чен Ин міг би розмахувати перед міжнародною спільнотою», – пише південнокорейська щоденна газета Joongang Ilbo.