Конгрес Вільної Росії у Вільнюсі: погляд українця

Ніколи не думав, що доля мене занесе сюди – до Вільнюса на Конгрес «Вільної Росії». Але цікавість подивитися на «хороших росіян», які не сприймають Путіна, виступають проти війни та підтримують Україну, взяло гору. І ось я у Вільнюсі, представник NewsPrice з України та повноправний учасник цього Конгресу, на який мають з’їхатися з усіх країн не лише «хороші російські», а й білоруси, які розділяють антипутінські та антивоєнні погляди, як виявилося, це зовсім не однакові поняття. Серед заявлених спікерів – представники парламентів та урядів багатьох країн – посли, міністри, експерти, громадські діячі. Географія учасників та спікерів вражає: від США до Нової Зеландії, Ізраїлю, Великобританії, Польщі, усіх балтійських країн до, звісно, ​​України.

Заявлений список спікерів не міг не вражати – практично всі лідери опозиції, які відкривали перший день Конгресу: Гаррі Каспаров, Михайло Ходорковський, Дмитро Гудков, Євген Чичваркін, Альфред Кох спільно з міністром оборони Латвії, екс-послом США у Росії Майклом Макфолом та іншими політиками вирішували, як Україні швидше перемогти, щоправда, весь час тримаючись осторонь відповіді на логічне запитання «Що робити далі?».

Але з майбутнім Росії все в головах опозиціонерів було дуже туманно – навіть найрадикальніший Каспаров не зміг сформулювати контури стійких демократій на східно-північному просторі Євразії, як він це бачить у майбутньому. Татарстан, Дегестан, Чечня – це все, що може відокремитися в ході війни від Росії, на думку Каспарова. Цьому Ходорковський заперечив – Росія має бути цілісною. Розуміння того, що в нинішній конфігурації демократичної держави не може бути в принципі, немає ні в кого з опозиціонерів, як і розуміння того, що відколупування окремих територій нічого не дасть – імперія силою зажене їх назад. Як це було з Чечнею. Тут або цілісна демократична Росія, яка знову може породити дракона, або після перемоги України процес розпаду федерації на велику кількість інших менших держав, щоправда, залишається чинник ядерної кнопки в чиїх руках вона перебуватиме.

Як роботи в групах та тренінгах учасникам було запропоновано ознайомитись з діяльністю емігрантських російських ініціатив. У Вільнюс приїхали представники емігрантських спільнот із Болгарії, Іспанії, Нідерландів, Німеччини та навіть Австралії. Більшість подібних спільнот у Європі розпочали активну діяльність після арешту Навального, а війна в Україні лише посилила їхні протестні настрої. Хоча з українськими спільнотами в діаспорі, з новими українськими біженцями в Європі, ситуація в кожній країні складається по-різному – хтось порозумівся з українськими громадами, допомагає їм, проводить спільні акції і навіть спільно збирають волонтерську допомогу на ЗСУ, а хто -те – не зміг знайти порозуміння з українцями, які не можуть пробачити всім росіянам збройну агресію на нашу країну та звірства в Україні.

Детальніше про конгрес можна прочитати в матеріалі Анатолія Шалаєва.