Байден дозволив Україні завдавати ударів по Росії: чи змінить це хід війни?
Російське Міноборони підтвердило, що ЗСУ вперше атакували російську територію шістьма американськими ракетами ATACMS. Цей удар – підтвердження заяв про те, що США все-таки дозволили Києву наносити такі удари після численних прохань Зеленського. Але довгоочікуване рішення Байдена виглядає запізнілим.
Перед своїм відходом із Білого дому Джо Байден усе-таки поступився наполегливим проханням українських політиків дозволити ракетні обстріли російської території. Йдеться про застосування далекобійних ракет ATACMS, які вже є на озброєнні української армії. За даними The New York Times, зміна політики Вашингтона стала можливою після прибуття на фронт північнокорейських солдатів, які вже беруть участь у боях у Курській області.
Аналітики вбачають у рішенні Байдена бажання підірвати наміри обраного президента Дональда Трампа досягти мирної угоди, що може бути вигідна Росії. Як зазначає Corriere della Sera, Байден у такий спосіб нагадує, що це він усе-таки досі є американським президентом, «навіть якщо всі поводяться так, наче Трамп уже в уряді». І його рішення – це непряме попередження Путіну, що позиція Вашингтона щодо підтримки України залишається незмінною.
Однак американська сторона застосувала вже знайому за час війни схему: знадобилося багато місяців, щоб задовольнити українські запити. Як у випадку з іншими озброєннями, головний аргумент Вашингтона – це побоювання ескалації, або так званих «червоних ліній» Москви. Проте всі ці лінії успішно долалися протягом трьох років війни – і глибинні ракетні удари по цілях на російській території здавалися більш-менш похованою ідеєю, аж поки врешті Білий дім її не схвалив.
Але ці послідовні коливання Вашингтона «спричинили розчарування в Києві», повідомляє The Washington Post: «Коли солдати нарешті отримують зброю або мають право використовувати її, військова перевага часто зменшувалася, бо умови на полі бою змінювалися, що призводило до ще більших смертей і військових невдач». Адміністрація Байдена і в цьому випадку обмежилася лише прифронтовою зоною, заборонивши завдавати ракетні удари на значні російські території.
Росія досі давала зрозуміти, що її пакет вимог залишається незмінним: це нейтральний статус України та передача Росії частини українських територій. Незважаючи на значні втрати в техніці та живій силі, російська армія просувається прискореними темпами, яких не демонструвала з початку вторгнення. Таким чином, вважають аналітики, Росія не має наміру зупинятися, щоб закріпити поточну лінію фронту і зупинитися в очікуванні переговорів.
Один із чинників, який значно вплине на переговорну позицію Москви, – це захоплені українською армією території в Курській області, міжнародно визнані російськими. Якщо Україні вдасться зберегти ці райони до 20 січня, дати інавгурації Трампа, то Путін перебуватиме в уразливому становищі під час потенційних переговорів. За даними ЗМІ, російська армія готує широкий контрнаступ під Курськом, щоб встигнути відвоювати ці території до приходу Трампа в Білий дім.
За оцінками військових експертів, довгоочікуване рішення Байдена виглядає запізнілим, і ці ракети «навряд чи суттєво змінять конфлікт», оскільки російська армія давно перемістила всі значущі цілі (склади боєприпасів, літаки, центри управління) за межі дальності цих ракет (близько 300 кілометрів). Згідно з відкритими даними, українська армія має в своєму розпорядженні лише кілька сотень ракет, і значних нових поставок не передбачається.
Неясно, наскільки підхід адміністрації Байдена до України збережеться після вступу на посаду Трампа. Сам політик скептично дивився на продовження військової допомоги Україні та обіцяв закінчити війну згідно зі своїм планом, про який досі нічого достеменно невідомо. Відсутність визначеності у Вашингтоні вказує на те, що зрушення в політиці Байдена спрямоване на скорочення варіантів переговорів для Трампа.
Однак простір для маневру для адміністрації Байдена обмежений, оскільки можливості для ескалації та ініціатива загалом перебуває на боці Росії. Участь військових КНДР значно змінила ситуацію, і для Вашингтона буде небажаною участь третьої країни в конфлікті поблизу кордонів НАТО. Саме цей фактор, а не посилення ракетних обстрілів української території чи прискорення темпів просування російської армії, буде вирішальним для подальшої ескалації.
У разі, якщо Росія продовжить нарощувати атаки на цивільну та енергетичну інфраструктуру в українських містах, то кількість ударів і цивільних жертв стане для нової адміністрації Білого дому вже неприйнятною, і тоді Трамп не зможе зробити серйозний відкат в обсязі допомоги Україні – йому доведеться продовжувати ту лінію, що була за Байдена. Вікно можливостей для переговорів для Трампа звужується, і ці можливості залежать не від нього.