Безцінна пропозиція: Фінляндія підраховує витрати на НАТО

Блискавичний вступ Фінляндії до НАТО був рішенням політичним – на нього вплинули зростаючі загрози з боку Росії. Тепер фіни виявили, що у цього кроку є технічний та економічний боки.

Фінляндія традиційно дотримувалася мовчазного нейтралітету і не вступала до Північноатлантичного альянсу. Ця позиція була продиктована її географічним положенням. Фінські президенти після Другої світової війни намагалися підтримувати теплі відносини з колишньою метрополією. Патріарх фінської політики Урхо Кекконен розумів, що є лінії, які переходити не можна – і це був вступ до НАТО.

Однак країна залишалася нейтральною і після розпаду Радянського Союзу, навіть коли в альянсі опинилися прибалтійські та балканські держави – країни колишнього соціалістичного блоку. Поштовхом до змін послужила війна в Україні – і буквально за кілька місяців питання про приєднання було вирішене, тоді як для інших кандидатів на це пішли роки переговорів.

Резони фінського уряду зрозумілі: у країни найпротяжніший кордон із Росією з усіх європейських держав, водночас він удвічі менший за російсько-український кордон. Масштабність невдалого “бліцкригу” все-таки вразила фінів. Якщо до Києва російській армії довелося добиратися через територію Білорусі, то радянсько-фінська війна зробила Гельсінкі буквально передмістям Санкт-Петербурга: звідти рукою подати до фінської столиці.

Однак вигоди від вступу до альянсу пов’язані з кількома перешкодами, які також блискавично з’явилися перед Фінляндією. У НАТО є великий список вимог до членів: це і цілі щодо витрат на збройні сили – кожна країна повинна мати у своєму розпорядженні певну кількість озброєнь, військ та інфраструктури. Усі ці вимоги визначають штабні офіцери і Північноатлантична рада. Тепер Фінляндія змушена брати додаткові зобов’язання з переоснащення армії.

Наприклад, фінська армія у складі сил альянсу має не тільки опинитися на передньому рубежі оборони, а й також за потреби бути готовою до перекидання до Норвегії, Швеції або прибалтійських країн, якщо їм знадобляться підкріплення. Крім того, Фінляндія має вирішити питання щодо своєї участі в інших програмах НАТО, як-от місія в Косово або присутність у Середземному морі.

При цьому країна дотримується незмінної доктрини самооборони: у разі нападу армія повинна обійтися своїми силами в боротьбі з ворогом. Хоча такий підхід вважається у військовій науці застарілим, це означає, що Фінляндії навряд чи буде потрібна ротаційна присутність союзних військ. Однак це не означає, що вони не знадобляться в майбутньому: з квітня 2022 року у Фінляндії постійно дислокуються кілька сотень натовських солдатів.

Інше питання, яке стало актуальним після вступу до НАТО, – це вартість присутності в альянсі. Фінляндія разом з іншими членами організації добровільно зголосилася допомагати Україні. Усі розуміють, що підтримка буде довготривала, і вже сьогодні виникають конфлікти між союзниками щодо частки допомоги. Наприклад, Угорщина навідріз відмовилася допомагати, доки не буде вирішено питання про становище закарпатських угорців. Польща погодилася підтримувати українців, але не на шкоду модернізації власної армії.

Паралельно з допомогою Україні фінському уряду потрібно виділити кошти на переоснащення власних військ відповідно до вимог альянсу. Уже зараз збільшено оборонний бюджет, щоб оплатити закупівлю винищувачів F-35 і нових кораблів для патрулювання морів і виявлення підводних човнів. Фінляндія має витрачати щонайменше 2% ВВП на збройні сили, як того вимагає статут НАТО.

Гельсінкі веде переговори зі Штатами про укладення угоди про співпрацю у сфері оборони. Вашингтон має подібні договори з багатьма країнами, що спрощує планування і прискорює проведення спільних навчань. Також в угоді буде вказано, де Фінляндії дозволить розмістити американський контингент і яке озброєння отримає від найпотужнішої країни НАТО.

При цьому договір не стосуватиметься ядерних сил США: фінські закони забороняють ввезення і зберігання ядерної зброї на території країни. Це делікатне питання ще належить вирішити. Гіпотетична поява біля російських кордонів ядерного озброєння призведе до дій у відповідь. Навіть якщо цього не станеться, Фінляндії доведеться визначитися зі своєю політикою ядерного стримування і характером участі в ядерних програмах альянсу.

Гельсінкі потрібно вирішити, який внесок зробить країна в колективну оборону альянсу. Це може бути захист Арктики, Балтійського регіону і суміжних держав. Наприклад, уже зараз Норвегія, Швеція, Фінляндія і Данія погодилися використовувати близько 250 винищувачів як спільний оперативний флот, а також забезпечити повітряну охорону Ісландії.

Атлантичний поворот у зовнішній політиці пов’язаний зі змінами у внутрішній. За підсумками квітневих виборів до коаліційного уряду увійшла права партія «Справжні фіни», яка наполягає на жорсткій риториці у відносинах з Москвою. І хоча зараз Кремль зайнятий українським порядком денним, вступ до альянсу означає для Фінляндії конфронтацію зі східним сусідом. Якщо раніше фіни скептично ставилися до вступу в НАТО, то тепер більш ніж 80% респондентів підтримують це рішення. Симпатії до Росії тепер виглядають маргінальними, чим скористається новий уряд. Від традиційних добросусідських відносин не залишилося й сліду.