Білорусь воювати не буде: чому це справді так

Як ми всі неодноразово чули, Білорусь не воюватиме з Україною. Точніше, відкрито не вступить у конфлікт, поки що з боку ніхто «не вчинить агресію». Щоразу, коли звучали подібні заяви, білоруси буквально молилися, щоб жоден уламок від снаряду рикошетом не занесло від сусідів на їхню територію. Здавалося, навіть цього буде достатньо, щоб «почалося». Але згодом з’ясувалося, що всі тривоги були марними. Схоже, влада відтягуватиме момент відкритого приєднання до військових дій до останнього. І ось чому…

Ще наприкінці грудня 2022 року на територію Білорусі впала ракета. Президентський Telegram-канал “Пул Першого” тоді повідомляв, що снаряд прилетів з України і був українським. Про інцидент відразу доповіли главі держави Олександру Лукашенку. А той, у свою чергу, доручив групі військових та слідчих на місці розібратися у тому, що відбувається.

Можна було б подумати, що він — привід розширити зону військового конфлікту, але ні. Тут же у ЗМІ почали гуляти кілька версій того, що відбувається. Перша, сувора: ракета летіла справді до Білорусі, але системи ППО змогли її збити. Друга, заспокійлива, яку, швидше за все, розкручували саме, щоб не «стримувати обіцянку», мовляв, просто трапилася помилка у навігації. Загалом, це не та «агресія», на яку очікують, тож спимо спокійно.

До речі, не забуватимемо і про те, що ще до прильоту ракети Білорусь мала безліч приводів «найжорсткіше відповісти». Місцевим прикордонникам регулярно доводиться відбивати атаки дронів.То за кілометр від білорусько-українського кордону в Гомельському районі зловлять квадрокоптер, за даними Держприкордонкомітету, «із системою інфрачервоного бачення, який застосовувався для тренувань переміщення та скидання вибухових пристроїв, а також ведення розвідки та зйомки технічних засобів охорони кордону на території Республіки Білорусь».

То вже за 100 км від кордону збивають подібний пристрій. Загалом, всього наприкінці 2022 року було зафіксовано три подібні випадки. Та й у 2023 році спроби таким чином отримати якісь відомості з території країни продовжуються. Тим не менш, і це все, ймовірно, розцінюється, як прикрі перешкоди спокійній службі, а не потенційні загрози, на які потрібно реагувати.

Ще одна ситуація, яка могла б «палахнути» але в результаті взагалі була примусово переведена в категорію фейків – вибухи на аеродромі у Зябрівці, Гомельській області. У серпні 2022 року в соцмережах почали з’являтися тривожні повідомлення про те, що ввечері 10 числа в небі Добрушського району був помічений дивний яскравий спалах, який залишив після себе шлейф, що світився. Звісно, ​​з огляду на напружену обстановку очевидці вважали, що це вибухнула чергова ракета.

Міноборони мовчало до наступного дня, а потім видало повідомлення про те, що спалахи в небі з’явилися в результаті займання якоїсь техніки, яку тестували після заміни двигуна:

«У зв’язку з зверненнями, що надходять до Міністерства оборони, про відбулися спалахи на ділянці місцевості Зябрівка Гомельської області повідомляємо, що 10 серпня, близько 23 години, під час контрольного пробігу однієї з одиниць техніки після проведеної заміни двигуна сталося її займання. Особовим складом своєчасно вжито заходів щодо гасіння. Постраждалих немає».

Взагалі навіть Рада безпеки Республіки вважає, що не все так спокійно, як хотілося б, мовляв, у країні орудують українські диверсанти. За словами держсекретаря Ради безпеки Олександра Вольфовича, на територію країни постійно заходять диверсійно-розвідувальні групи. Крім того, він зазначав, що ведеться інженерне обладнання ділянок кордону та його мінування. Трохи пізніше сам Лукашенко заявив, що територією Білорусі намагаються завдати удару:

«Нас провокують. Мушу вам доповісти: три дні тому, може, трохи більше, з території України намагалися завдати удару по військових об’єктах на території Білорусі. Але, дякувати Богу, протиповітряними комплексами «Панцир» вдалося перехопити всі ракети, які пустили збройні сили України».

І, незважаючи на все це, Білорусь тільки на словах готова дати відсіч. А за фактом, практично кожне подібне повідомлення про спроби атак, фіксування розвідувальних дій з боку сусідніх країн тощо. супроводжується словами про те, «що нам ця війна абсолютно не потрібна»

Припустимо, що, справді, усе перелічене вище не тягнуло на будь-яку реакцію, але наприкінці лютого відбулося дещо набагато масштабніше, що торкнулося певною мірою вже навіть Росії: трапився напад на військовий об’єкт, причому тут вже неможливо списати те, що сталося на випадковість, нібито сталася прикра помилка — летіло в один бік, а потрапило до нас. Напад було здійснено на об’єкт, що розташований неподалік Мінська, а це, на хвилинку, центральна частина Білорусі, яка не має кордонів з іншими державами.

Коротко нагадаємо, що вранці 26 лютого було здійснено спробу підриву російського літака, розташованого на військовому аеродромі в Мачулищах. І тут показовою стала реакція білоруської влади. Як відомо, у країні жодні державні відомства нічого не коментують без чітких вказівок «згори» щодо лінії партії. Щоб було зрозуміло, навіть після не до кінця зрозумілої раптової смерті глави МЗС Володимира Макея прості співчуття були опубліковані на сайті міністерства далеко не відразу. Хоча тут начебто і привід очевидний, і слова, зрозуміло, які треба було б написати.

За ситуацією в Мачулищах мовчання зберігалося аж чотири дні. Згадаймо, що по Зябрівці пояснили те, що сталося наступного дня. Але це ще не все після того, як, так би мовити, тему знову порушили. На превеликий подив, білорусам почали говорити, що це все фейк, не було нічого такого.Більше того, було продемонстровано, що літак, який був підірваний, переміщається аеродромом, а потім і зовсім з’явилося відео, де видно, що він відлетів «виконувати завдання бойового чергування». До речі, літак у небі навіть зустрівся з боротом Лукашенка, який летів із Китаю.

При цьому, незважаючи на те, що «нічого не було», з кінця лютого почалися перевірки транспорту на дорогах, на кордонах посилено контроль. Навіть у розшук оголосили чоловіка, який причетний до інциденту, який, нагадуємо, був фейком. Далі більше, вже на початку березня президент Білорусі заявив, що… затримано співробітника українських спецслужб, а також його посібників, які причетні до спроби диверсії щодо літака А-50 на аеродромі Мачуліщі. Відповідні заяви президент зробив під час вручення державних нагород та погонів вищому офіцерському складу:

«Служба безпеки України, керівництво ЦРУ чи то збоку, чи то за спиною розробляють операцію проти Республіки Білорусь. Було підготовлено терорист. Він росіянин, із російським паспортом, має український паспорт. Народився у Кривому Розі, жив у Криму. Родичі в Австрії деякі, деякі залишилися у Києві. Він був завербований спецслужбою України у 2014 році. Айтішник або добре знається на IT-технологіях. Готувався для здійснення терористичних актів».

Так був напад на літак чи його таки не було? Зважаючи на все, все ж таки було, оскільки через деякий час було затримано вже цілу групу потенційних терористів.Ще через пару днів білоруське КДБ звинуватило Службу безпеки України в тому, що, як не дивно, заявили про непричетність:

«Викрито систему вербування спецслужбами України власних громадян для здійснення актів тероризму на території іноземних держав, встановлено організації прикриття, які використовуються для їх підготовки та навчання, вивчено тактику застосування вибухових речовин, механізми комунікації та управління агентурою, розкрито та ліквідовано канали евакуації агента».

Весь цей сніговий ком довершив сюжет в ефірі телеканалу СТВ щодо ситуації в Мачулищах, тоді як держтелеканал показував літак і транслював, що все гаразд, напад — фейк. Все як би добре, але з приводу первісних заяв ніхто жодних коментарів так і не дав, що ж, вдамо, що нічого і не було…

Вкрай непросто доводиться білоруській владі жонглювати зобов’язаннями перед Росією та небажанням брати участь у війні, а тут ще й треба підтримувати легенду про горезвісну білоруську стабільність. Напевно, тому всі очевидні наміри в країну прийнято вважати дрібницями та дрібницями. Тож правдивої інформації про Мачулищ ми досі так і не отримали.

Більше того, в Білорусі вже давно відбуваються нескінченні перевірки готовності військових, навчання, регулярно посилюються кордони та проходять наради із силовиками. Здається, що країна захищена нехай не на 100%, але щось близьке до цього є. І переживати взагалі нема за що. А виявилося, що до стратегічного військового об’єкта цілком можна підібратися. А скільки ще в Республіці зараз може перебувати недоброзичливців?

Очевидно лише одне, жодних страшних та жорстких відповідей не буде. Можна навіть припустити, що, якщо станеться щось по-справжньому страшне в якійсь частині Білорусі, її мешканцям пояснюватимуть, що їм усе здалося, це був нещасний випадок, вибух газу, відмова техніки — та що завгодно. А білорусам із інших регіонів країни розкажуть, що нічого не було.

З одного боку, це радує переважна більшість білорусів категорично проти війни, але з іншого зникло почуття хоч якоїсь, але захищеності. Плюс, виник страх провокацій з боку Москви. Якщо раптом Кремлю реально знадобляться білоруські військові сили…, а отут, навіть такі очевидні ситуації — не привід втрутитися…