To reset your password, please enter your email address or username below.

Більше не рівні: як пройшов візит Володимира Путіна до Китаю

У середині травня 2024 року президент Росії Володимир Путін, нещодавно обраний на черговий термін, вирушив із візитом до Китаю. У КНР його зустріли з помпою, і на зустрічі з главою Китаю Сі Цзіньпіном обидва лідери багато разів говорили про дружбу між двома країнами. Але чи така міцна російсько-китайська “дружба”? Чого Путіну вдалося домогтися під час візиту, і чому він дедалі менше може претендувати на статус рівного партнера для Сі Цзіньпіна?

16 травня Володимир Путін прибув із дводенним візитом до Китаю. Його приїзд був приурочений до 75-річчя від дня визнання СРСР Китайської Народної Республіки. І хоча російські лідери в минулому часто здійснювали свою першу закордонну поїздку саме до Пекіна, те, що цього разу Путін приїхав до свого східного сусіда лише через 9 днів після своєї інавгурації на черговий президентський термін, свідчить про те, що він надає відносинам з КНР особливого значення.

Про це також свідчить та обставина, що разом із Путіним до Китаю прибули високопоставлені російські чиновники та бізнесмени, включно з новим міністром оборони Андрієм Бєлоусовим, главою МЗС Сергієм Лавровим, секретарем Радбезу та екс-главою Міноборони Сергієм Шойгу, а також очільниками найбільших російських банків і держкорпорацій.

На зустрічі з головою КНР Сі Цзіньпіном Путін заявив, що «партнерство (Росії та Китаю), без сумніву, є зразком того, якими мають бути відносини між державами-сусідами». «Наша співпраця в глобальних питаннях сьогодні є одним із головних стабілізуючих чинників на світовій арені», – додав він.

Зі свого боку Сі Цзіньпін сказав, що КНР готова працювати з РФ, щоб «підтримувати чесність і справедливість у світі». «Нинішній статус китайсько-російських відносин був зароблений важкою працею, і обидві сторони повинні берегти і розвивати їх», – підкреслив він.

Під час візиту Путіна сторони виступили зі спільною заявою про «поглиблення всебічного партнерства і стратегічного співробітництва, що вступають у нову епоху». Нагадаємо, ще в лютому 2022 року, всього за кілька днів до вторгнення Росії на територію України, Москва і Пекін оголосили про своє «партнерство без кордонів». Мабуть, тепер держави вирішили «посилити і поглибити його».

Так, Росія і Китай заявили про свою «рішучість захищати свої законні права та інтереси, протистояти будь-яким спробам перешкодити нормальному розвитку двосторонніх зв’язків, втручатися у внутрішні справи двох держав, обмежувати економічний, технологічний або зовнішньополітичний потенціал РФ і КНР».

Сторони також оголосили про збіг позицій щодо більшості зовнішньополітичних питань, включно з війною з Україною, ситуацією навколо Тайваню і питанням Північної Кореї, і передбачувано розкритикували дії США. “Сполучені Штати все ще керуються категоріями Холодної війни і керуються логікою блокового протистояння, ставлячи безпеку «вузьких груп» (країн) вище за регіональну безпеку і стабільність, що створює загрозу безпеці для всіх держав регіону», – йдеться в заяві. «США повинні відмовитися від такої поведінки».

Також Росія і Китай засудили ініціативи щодо конфіскації активів і власності держав за кордоном, що явно відсилає до спроб західних країн перенаправити заморожені російські активи або прибуток від них на допомогу Україні.

Однак, як вважають експерти, найважливішою частиною і головною причиною такого швидкого візиту Путіна до Китаю стали саме питання економічного співробітництва. Російський режим відчайдушно потребує підтримки КНР для продовження війни з Україною. На користь цього свідчить та обставина, що разом із Путіним до КНР прибули міністр фінансів, голова Центробанку та економічний радник президента, а значна частина спільної заяви присвячена саме питанням економічного співробітництва.

Так, Росія і Китай заявили про прагнення збільшити частку національних валют у двосторонній торгівлі, стимулювати випуск боргових зобов’язань на ринках обох країн, а також розвивати страхові та фінансові ринки. Крім того, вони хочуть розвивати співробітництво у сфері інформаційних і телекомунікаційних технологій, включно зі штучним інтелектом, зв’язком і програмним забезпеченням, інтернетом речей, безпекою мереж і даних, і відеоіграми.

Також Москва і Пекін заявили про бажання розвивати співробітництво в галузі нафти, газу, природного і скрапленого газу, вугілля та електроенергії, і поглиблювати партнерство у сфері мирної атомної енергетики. Крім того, вони домовилися провести переговори з КНДР, щоб китайські кораблі могли проходити через її ключову річку в Японське море, в рамках подальшого розвитку торгівлі між країнами.

Однак саме економічна частина спільної заяви свідчить про те, що Росія нині все менше є рівним партнером для Китаю. Понад 16,5 тис. економічних санкцій з боку Заходу, який прагнув позбавити Москву доступу до світової системи торгівлі, лише ще більше прив’язали її до Пекіна. Так, торгівля між двома країнами зростає, досягнувши 240,1 млрд доларів 2023 року, що на 26,3% вище, ніж 2022 року, оскільки Сі Цзіньпін дозволив китайським компаніям продовжувати вести справи з російськими.

Але водночас КНР відмовляється продавати РФ зброю або надавати їй пряму державну допомогу, яку вона могла б використати для продовження війни з Україною, щоб не потрапити під західні санкції. За словами британського історика Сергія Радченка зі Школи перспективних міжнародних досліджень Джона Гопкінса, Китай «був дуже обережний, намагаючись уникнути вторинних санкцій з боку США… Але, з іншого боку, він також хоче допомогти Росії. Він не хоче, щоб Росія програла в конфлікті (з Україною). Воно не хоче зовсім кидати Путіна».

Китай також не надто зацікавлений у великих спільних інфраструктурних проєктах із Росією, імовірно, вичікуючи, чим закінчиться її протистояння із Заходом. Йдеться насамперед про російський проєкт газопроводу «Сила Сибіру-2», який зайшов у глухий кут і за яким РФ планувала щорічно поставляти в КНР 50 млрд куб. м газу. Однак доля цього проекту залежить від Пекіна, а він поки що не дав своєї згоди. І під час візиту Путіна сторони так і не підписали угоду про будівництво газопроводу, а глава російського «Газпрому» Олексій Міллер у цей момент перебував не в Китаї, а в Ірані. І хоча 16 травня віце-прем’єр РФ Олександр Новак заявив, що найближчим часом Москва і Пекін все ж планують завершити розгляд і підписати контракт, жодних рішень із цього приводу відтоді так і не було ухвалено.

За словами Наташі Курт із Королівського коледжу Лондона, між РФ і КНР «існує взаємна залежність, але російська еліта дуже великою мірою залежить від ренти від нафти і газу. Тому Росія, швидше за все, більше залежить від Китаю, ніж навпаки. У Росії немає реальних союзників».

І вже зараз КНР, зокрема під тиском США і Європи, поступово знижує темпи економічного співробітництва з РФ, щоб не потрапити під вторинні санкції. Так, за даними китайської митниці, поставки з КНР до Росії у квітні скоротилися на 10%, а в березні – на 13%, порівняно з минулим роком. Китайські банки також відмовляються від угод з російськими імпортерами, і посилюють свої вимоги до них через можливі санкції з боку США.

За цих обставин спільна заява РФ і КНР за результатами візиту Путіна нагадує угоди, підписані Сі Цзіньпіном із Сербією та Угорщиною під час поїздки до Європи на початку травня. Тоді теж було виголошено багато гучних слів про «спільне майбутнє» і «стратегічне співробітництво», але в реальності Китай погодився інвестувати гроші в економіку залежних від нього країн, щоб просувати свої інтереси, зокрема працюючи на роз’єднання європейської єдності. З Москвою склалася схожа ситуація, тільки Пекін використовує її як таран для протистояння із Заходом, водночас прагнучи мінімізувати свої втрати, в разі якщо Путін все ж таки програє. Однак це лише ще раз свідчить про те, що Росія все більше стає залежною державою від Китаю, а не рівним партнером.

І поки Путін під час свого візиту говорив, що вони з Сі Цзіньпіном «близькі як брати», а його сім’я зараз вивчає китайську мову, глава КНР у відповідь лише назвав його «хорошим другом і сусідом». Судячи з усього, надмірно хвалити свого фактично васала китайський лідер не збирався. Все одно тому, завдяки його ж власним діям, тепер нікуди подітися від Піднебесної.

Автор публікації

Коментарі: 0
Публікації: 30
Реєстрація: 21.10.2019