Четвертий за рік: чи зможе новий прем’єр Франції Байру уникнути долі свого попередника?

Наприкінці грудня у Франції було сформовано новий уряд на чолі з центристом Франсуа Байру після того, як парламент висловив вотум недовіри попередньому кабінету міністрів Мішеля Барньє. Це вже четвертий уряд за рік. Байру пообіцяв сформувати «уряд в інтересах нації» з представників центру політичного спектру. Чи вдалося йому це зробити? І чи зможе новий прем’єр Франції домовитися з розділеним парламентом і уникнути долі свого попередника?

Виступаючи в середині грудня зі своєю першою промовою на посаді прем’єр-міністра Франції, політик-центрист і лідер партії «Демократичний рух» Франсуа Байру заявив, що перед ним стоїть завдання «гімалайських масштабів». І справді, на новій посаді йому доведеться об’єднати розколотий після попередніх виборів парламент і втриматися при владі достатньо довго, щоб провести серйозні реформи. Однак одразу після вступу на посаду у Байру почалися проблеми з обома завданнями.

Ставши прем’єром, Байру пообіцяв сформувати «уряд у національних інтересах» із представників центру політичного спектру, виключивши крайніх правих із «Національного об’єднання» Марін Ле Пен та ультралівих із «Нескореної Франції». Однак зрештою він, як і його попередник Мішель Барньє, який пішов у відставку після вотуму недовіри парламенту, схилився до правих консерваторів.

Частина міністрів із уряду Барньє зберегли свої посади: Жан-Ноель Барро залишився главою МЗС, а Брюно Ретайо, якого праві цінують за жорстку позицію щодо міграції, залишився міністром внутрішніх справ. Себастьян Лекорню зберіг пост міністра оборони, а Рашида Даті залишилася на посаді міністра культури.  

До уряду також повернулися відомі особистості французької політики. Колишній міністр внутрішніх справ у кабінеті Габріеля Атталя Жеральд Дарманен очолив Міністерство юстиції, а Елізабет Борн, яка очолювала уряд до січня 2024 року, стала міністром освіти. Мануель Вальс, екс-прем’єр за президентства соціаліста Франсуа Олланда, став міністром у справах заморських територій.  

Ключову посаду міністра економіки та фінансів зайняв банкір і колишній очільник Фонду депозитів і консигнацій Ерік Ломбар. Разом із відповідальним міністром Амелі де Моншален йому належить скоротити значний бюджетний дефіцит і підготувати новий бюджет на 2025 рік, через який і впав уряд Барньє.  

Призначення двох колишніх прем’єрів свідчить про прагнення Байру створити уряд «політичних важковаговиків», який міг би забезпечити стабільність. Утім, новому прем’єру не вдалося розширити підтримку кабінету, щоб уникнути можливого краху. Він намагався залучити лівоцентристів із Соціалістичної партії для створення уряду більшості, але не зміг цього досягти, і зрештою очолив уряд меншості, як і його попередник.  

У підсумку новий кабінет міністрів не сподобався нікому – ані правим, ані лівим. З боку лівих лідер Соціалістичної партії Олів’є Фор, який раніше висловлював бажання співпрацювати з новим урядом, тепер охарактеризував кабінет Байру як «провокацію», заявивши, що в ньому «крайні праві перебувають при владі під пильним наглядом ультраправих». Він також додав, що «не бачить причин не висловити вотум недовіри» уряду.  

Особливе обурення з боку лівих викликало призначення до уряду Мануеля Вальса, відомого як «найправіший із лівих». У минулому він був членом Соціалістичної партії, але розірвав із нею зв’язки, щоб брати участь у виборах від партії президента Емманюеля Макрона «Відродження». Водночас Байру заявив: «У ньому [Вальсі] є щось від камікадзе. Мені подобаються сміливі особистості, ті, хто готовий ризикувати. І він той, кого я поважаю».  

Загальну думку лівого крила парламенту радикально висловив лідер «Нескореної Франції» Жан-Люк Меланшон, сказавши, що «Франсуа Байру не переживе цієї зими».  

Що стосується правих, то у нового уряду відразу ж виник конфлікт із впливовим консерватором, давнім суперником лідера «Національного об’єднання» Марін Ле Пен і колишнім кандидатом від правоцентристської партії «Республіканці» на президентських виборах Ксав’є Бертраном. За словами самого Бертрана, йому запропонували посаду міністра юстиції, але потім цю пропозицію відкликали «через його опозицію до «Національного об’єднання». Тоді він відмовився від інших запропонованих посад, заявивши, що «не має наміру брати участь у кабінеті міністрів, сформованому за схваленням Марін Ле Пен».  

Проте і ультраправі не залишилися задоволені новим урядом. Президент «Національних зборів» Жордан Барделла розкритикував кабінет міністрів Байру, назвавши його «безглуздим», і заявив, що Байру «зібрав коаліцію невдах».  

Водночас лідер ультраправих Марін Ле Пен після зустрічі з новим прем’єром заявила, що він «почув» її. Вона також натякнула, що не добиватиметься падіння уряду прямо зараз, а дочекається суперечок щодо бюджету. Щоправда, ультраправі вже давали подібні обіцянки попередньому прем’єру Барньє і в підсумку проголосували за вотум недовіри його уряду навіть після поступок із його боку. І наразі немає причин вважати, що вони не вчинять так само і з Байру.

У результаті Байру не вдалося заручитися підтримкою більшості депутатів парламенту, і в своїй політиці він може розраховувати лише на голоси представників тієї крихкої коаліції, яку зібрав Барньє – центристів Макрона та консервативних «Республіканців». Проте їхніх голосів недостатньо, щоб провести важливі рішення через Національні збори.

Тепер перше випробування, яке очікує Байру, – це виступ із програмною промовою перед парламентом, запланований на 14 січня 2025 року. У той же день у Національних зборах може відбутися голосування щодо довіри уряду. Хоча прем’єри у Франції згідно з Конституцією не зобов’язані домагатися вотуму довіри, ультраліві з «Нескореної Франції» вже пообіцяли внести пропозицію про вотум недовіри, якщо Байру сам не поставить питання про довіру.

Якщо це станеться, соціалісти, незадоволені тим, що Байру відмовляється йти на компроміс за їхніми ключовими вимогами, включаючи замороження непопулярної пенсійної реформи 2023 року, можуть підтримати вотум недовіри. Ця реформа передбачає підвищення пенсійного віку з 62 до 64 років. У такому разі доля уряду знову опиниться в руках ультраправих Ле Пен, які можуть цього разу підтримати вотум недовіри, що призведе до його падіння.

Ще одне важливе питання – це бюджет, через який і було повалено уряд Барньє. Дефіцит бюджету у Франції досяг 6,2% ВВП у 2024 році, що вдвічі перевищує допустимий рівень за правилами ЄС. Брюссель уже розпочав процедуру щодо надмірного дефіциту через порушення обмежень у 2023 році.

Для зниження бюджетного дефіциту необхідно скоротити державні витрати. Саме це пропонував попередній прем’єр Барньє, який у своєму проєкті бюджету закликав до радикального скорочення витрат. Проте такі пропозиції вдарили по ключовому електорату як лівих, так і правих, тому вони спільно проголосували за вотум недовіри й повалили уряд.

Після цього відставний уряд ухвалив тимчасовий бюджет, який фактично подовжує бюджет 2024 року на 2025-й, щоб уникнути ситуації на кшталт «шатдауну» уряду США. Проте тимчасовий бюджет не вирішує проблему дефіциту, з якою зіткнеться новий уряд.

Сам Байру заявив, що хоче представити новий проєкт бюджету в середині лютого, зазначивши, що перед цим проведе «якомога ширше обговорення» питання. Він також пообіцяв, що не використовуватиме статтю 49.3 Конституції для ухвалення закону про бюджет без обговорення в парламенті, якщо не зіткнеться з «повним блокуванням» своїх пропозицій. Прем’єр наголосив, що не підтримує введення нових податків для бізнесу, але визнає, що проблему зростаючого бюджетного дефіциту потрібно вирішувати за рахунок скорочення витрат.

Загалом у Байру ще є можливості утримати владу. Його партія «Демократичний рух» висловила готовність підтримати введення податку на надприбутки великих корпорацій – популярну ідею серед опозиції. Крім того, прем’єр давно виступає за введення пропорційної виборчої системи замість нинішньої мажоритарної, яку підтримують як ультраправі, так і ліві.

Також радники Макрона сподіваються, що призначення Еріка Ломбара, схильного до лівих ідей, на посаду міністра економіки та фінансів допоможе уряду Байру налагодити відносини з лівими. Один із радників президента зазначив, що економічна доктрина Ломбара є «абсолютно соціал-демократичною». Сам Ломбар під час вступу на посаду пообіцяв «працювати над кращим розподілом доходів» і закликав до більшої «соціальної справедливості».

Наразі доля уряду Байру висить на волосині й фактично залежить від ультраправих Ле Пен, як це було і з Барньє. Якщо новому прем’єру не вдасться налагодити зв’язки з лівими в парламенті, то він цілком може повторити долю свого попередника.