Гаазький цінник: як 5% ВВП на оборону розкололи НАТО і змінили глобальну безпеку

Саміт НАТО в Гаазі 24–25 червня завершився історичним, але суперечливим рішенням: альянс зобов’язався довести оборонні витрати до 5% ВВП до 2035 року. Це рішення, що нагадує гонку озброєнь часів холодної війни, було прийнято під безпрецедентним тиском Дональда Трампа, але вже спровокувало розкол серед союзників і підняло питання про соціальні та геополітичні наслідки…

Згідно з Гаазькою декларацією, зобов’язання розділено на дві частини: 3,5% ВВП піде на «основні оборонні потреби» (війська, озброєння, боєготовність), а до 1,5% ВВП — на кібербезпеку, інфраструктуру, «цивільну стійкість» і оборонну промисловість. Для порівняння: у 2021 році лише 6 з 32 країн НАТО досягли колишнього нормативу в 2% ВВП. Сьогодні їх 23, але стрибок до 5% означає збільшення загального бюджету альянсу до $1 трлн щорічно — більше половини світових військових витрат. Генсек НАТО Марк Рютте назвав це «квантовим стрибком», здатним гарантувати «свободу і безпеку для мільярда громадян» альянсу. Однак за гучними словами ховається драма.

Американський президент не приховував тріумфу: «Я просив їх 5%…, і вони це роблять. Це колосальний виграш!» — заявив він на прес-конференції. Фактично, Трамп перетворив саміт на референдум про свою роль в НАТО. Його погрози переглянути прихильність до статті 5 (про колективну оборону) і натяки на можливий вихід США з альянсу спрацювали. Рютте визнав: «Без тиску Трампа така мета навряд чи була б узгоджена. Він домігся того, чого не вдавалося жодному президенту США за десятиліття». Однак ціна, щоб догодити Трампу, виявилася високою.

Іспанський прем’єр Педро Санчес відмовився від повного виконання плану, виторгувавши часткове виключення. Його аргумент прозвучав як звинувачення: «Якби ми прийняли 5%, Іспанії довелося б витратити до 2035 року додатково 300 млрд євро. Звідки їх взяти? Тільки зі скорочень охорони здоров’я та освіти!». На «сімейному фото» лідерів він демонстративно стояв осторонь. Бельгія і Словаччина також висловлювали сумніви, але в підсумку погодилися під тиском. Французький президент Еммануель Макрон вказав на абсурдність ситуації: «Ми не можемо говорити один одному: «витрачайте більше на оборону» — і одночасно вести торговельні війни. Це безглуздя». Цей дисонанс між військовими амбіціями та економічними реаліями стане бомбою уповільненої дії для ЄС.

Саміт підтвердив тривожний зсув: Україна перетворилася з центральної теми на перешкоду для діалогу з Трампом. У комюніке 2025 року:

• Росія названа «довгостроковою загрозою» лише один раз (у 2024-му — 43 рази);
• Україна згадана двічі без деталей (рік тому — 64 рази);
• Зникли згадки про її «незворотний шлях» до НАТО.

Зеленський, який був присутній як гість, відігравав «другорядну роль». Трамп у розмові з ним обмежився фразою: «Просто хотів дізнатися, як у нього справи». Єдина поступка — дозвіл враховувати допомогу Україні в оборонних витратах. Для Києва це гірка піррова перемога.

Генсек НАТО зробив ставку на «трансатлантичну оборонну інтеграцію». Його заклик усунути бар’єри в торгівлі зброєю між союзниками і «стимулювати інновації» — спроба перетворити кризу на можливість. Оборонні корпорації вже святкують: BlackRock назвав ВПК «індустрією динамічного зростання». Однак Al Jazeera попереджає: «Цей крок відволікає гроші від соціальних потреб, поглиблює кліматичну кризу і винагороджує корпорації, які наживаються на конфліктах». Військові витрати НАТО до 2030 року можуть породити 2,33 млрд тонн CO₂ — як викиди Бразилії та Японії разом узятих.

Прогноз: чотири грані нестабільності

1. Соціальний вибух: Країни на кшталт Іспанії, де 30% громадян ледве зводять кінці з кінцями, зіткнуться з хвилею протестів проти «економії заради танків»;
2. Перетягування ресурсів: Перегляд цільових показників у 2029 році стане полем битви, особливо якщо Трамп не повернеться до Білого дому;
3. Кліматична ціна: «Зелені» партії ЄС отримають новий козир, звинувачуючи НАТО в ігноруванні екології заради військових контрактів;
4. Український тупик: Зниження підтримки Києва при одночасному зростанні витрат створить парадокс: альянс озброюється, але не воює.

Гаазький саміт увійде в історію як момент, коли НАТО, рятуючись від «російської загрози» і примх Трампа, породило нові загрози всередині себе. Рютте вдалося зберегти єдність альянсу, але ціною стала стратегічна невизначеність. Як зауважив заступник директора Центру комплексних європейських і міжнародних досліджень НДУ ВШЕ Дмитро Суслов: «Формально всі погодилися на 5%, але реально ніхто не буде їх дотримуватися. Трамп же запише це в свою перемогу». Альянс отримав гігантський бюджет, але втратив частину душі.