Кордон кризи: чому ЄС не може впоратися з потоком біженців?

Після міграційної кризи 2016 року Євросоюз приймає нову хвилю біженців з України, близькосхідних і африканських країн. Першою під удар потрапила Італія, а її сусіди поспіхом закривають кордони і посилюють міграційні законодавства. Чому проблема нелегальних мігрантів залишається невирішеною?

Італійський острів Лампедуза – невелика територія на півдні країни, яка найближче розташована до африканського узбережжя. Саме сюди прагнуть потрапити нелегальні мігранти з північноафриканських країн. Зазвичай вони переміщуються на човнах, цей небезпечний шлях часто призводить до численних жертв. Але потік не вичерпується – у пошуках кращого життя біженці намагаються потрапити до міграційного центру на острів за будь-яку ціну.

У вересні Лампедуза зіткнулася з небувалим напливом мігрантів: за кілька годин на острів прибули близько семи тисяч осіб. Людей виявилося настільки багато, що кількість прибулих перевищила кількість постійних жителів острова. Мерія публічно забила на сполох і закликала європейську та італійську владу негайно втрутитися в ситуацію й оперативно перевезти людей.

Приймальний центр мігрантів не справляється з потоком мігрантів: він розрахований на кількість людей, яка в 17 разів менша. Його офіційна місткість лише 400 осіб, тому більшості прибулих на острів доводиться спати зовні. Напруженість уже призвела до сутичок між мігрантами і поліцією, коли співробітники Червоного Хреста роздавали їжу і воду. Місцева влада не в змозі контролювати таку кількість людей.

Прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні звернулася по допомогу до Брюсселя і показала главі Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн центр із прийому біженців на Лампедузі. Мелоні заявила, що Італія не може самостійно розв’язати проблему з мігрантами – і незабаром з нею зіткнуться інші країни ЄС. Один зі шляхів розв’язання проблеми – морська блокада, яка має перешкодити прибувати човнам із мігрантами.

Міграційна проблема – одне з болючих питань в Італії. Від початку року на човнах до країни прибуло понад 120 тисяч осіб, це майже вдвічі більше за показники за той самий період минулого року. Цей потік не вичерпується і тільки збільшується: кількість човнів стає такою великою, що вони шикуються в чергу, щоб висадити мігрантів на берег. Найчастіше човни прибувають із Тунісу – найкоротший маршрут до Лампедузи.

Наплив мігрантів впливає і на сусідні країни та вже нагадує міграційну кризу 2016 року, коли в Італію прибуло понад 180 тисяч осіб – абсолютний рекорд. Європейський союз намагається допомогти італійській владі. Для цього в липні в Туніс вирушила делегація з Брюсселя, яка уклала з туніською владою пакт про стримування потоків мігрантів. 

Згідно з домовленістю з Тунісом, Євросоюз зобов’язується надати до 110 мільйонів євро на боротьбу з контрабандою людей, зміцнення кордонів і повернення нелегальних мігрантів назад. Але ефекту від цього документа не спостерігається.

По-своєму вирішують проблему сусіди Італії. Франція вже планує зміцнити кордон з Італією для припинення нелегальної міграції. Багато мігрантів, щоб уникнути проблем на кордоні, вирушають пішки через гори, що небезпечно. Міністр внутрішніх справ Франції Жеральд Дарманен заявив про дворазове збільшення кількості мігрантів, які перетинають південний кордон.

Німеччина заявила про припинення процесу відбору прохачів притулку, які прибувають у країну з Італії. Раніше німецька влада та інші країни ЄС займалися відбором на добровільній основі. Тепер же рішення викликане «сильним міграційним тиском», як повідомила міністр внутрішніх справ Німеччини Ненсі Фезер.

Велика Британія з приходом до влади консервативного уряду Ріші Сунака значно посилює міграційні правила. У парламенті обговорюють законопроект про нелегальну міграцію. Він дасть міністрам нові повноваження висилати всіх, хто прибуває в країну нелегально, і відмовляти їм у праві просити притулку. Така практика може призвести до додаткових витрат на утримання людей під вартою і заходів з висилки.

«Британський» шлях боротьби з нелегальною міграцією зацікавив сусідні країни. Сунак стверджує, що спочатку витрати дійсно можуть зрости, але надалі, коли стане зрозуміло, що нелегально приїжджати до Великої Британії вже не вдасться, кількість біженців значно впаде. Наприклад, торік кількість людей, які перепливли Ла-Манш на човнах у надії потрапити в країну, перевищила 45 тисяч осіб, найвищий показник за весь час збору даних. Кількість прохачів притулку досягла 20-річного максимуму – понад 74 тисячі осіб.

Міграційне питання для європейських країн насамперед – економічне. Події в Україні, перевороти і війни в африканських країнах, а також закінчення ковіду призвели до нової хвилі мігрантів. В умовах скорочення бюджетів і кризи, викликаної війною в Україні та санкціями проти Росії, і Брюссель, і національні уряди намагаються зменшити витрати. Першими під руку попадаються мігранти, на яких потрібно витрачати гроші платників податків.

Втім, посилення міграційних правил може вийти боком самим європейським країнам. На нещодавньому Будапештському демографічному саміті було заявлено, що жодна з країн ЄС не досягла рівня народжуваності, необхідного для збереження чисельності населення. Якщо народжуваність скорочуватиметься такими ж темпами, то до 2100 року населення ЄС скоротиться на 27,3 мільйона осіб, або на 6,1%.

Якщо 2020 року в Європейському союзі жили майже 447,5 мільйона осіб, то з початком пандемії цифра почала знижуватися. Однак уже 2022 року населення зросло до 448,4 мільйона осіб. Це пов’язано з посиленням міграційних потоків після пандемії та припливом переміщених осіб з України, які отримали тимчасовий захист у країнах ЄС, пояснили в Євростаті.

До того ж населення Європи повільно старіє. До 2100 року люди віком 65 років і старші становитимуть 32% населення (замість нинішніх 21%). Молоді стане менше (з 20% до 18%), як і людей працездатного віку (з 59% до 50%). Середній вік європейця підвищиться з 41,6 до 48,8 років. Усе це призведе до різкого збільшення навантаження системи соцзабезпечення та охорони здоров’я. Також гостро не вистачатиме кваліфікованої робочої сили.

За падіння народжуваності у країн ЄС немає іншого шляху, як вдаватися до заохочення імміграції – новим європейцям просто нізвідки взятися. За всіх економічних і політичних витрат це неминучість, з якою доведеться рахуватися. Однак сьогодні ці витрати затьмарюють демографічні аргументи: популярні праві уряди поступово закривають Європу від мігрантів, намагаючись зберегти все як було. З кожним роком це робити дедалі важче.