Макрон проти Шольца: як конфлікт між лідерами Франції та Німеччини заважає європейській єдності?
На початку жовтня президент Франції Емманюель Макрон прибув із візитом до Берліна, де зустрівся з канцлером Німеччини Олафом Шольцем. Під час свого візиту французький лідер висловив занепокоєння з приводу майбутнього Європи. Однак загрозу цьому майбутньому несе його власний конфлікт із німецьким канцлером. Чому у Франції та Німеччини є розбіжності щодо важливих європейських проблем? І як їхній конфлікт заважає єдності ЄС?
На початку жовтня президент Франції Емманюель Макрон прибув із четвертим за цей рік візитом до Берліна, де зустрівся з канцлером Німеччини Олафом Шольцем. Під час візиту сторони обговорили введення тарифів на імпорт китайських електромобілів, ескалацію конфлікту на Близькому Сході, а також майбутнє Європи. Зокрема, Шольц заявив про необхідність припинення вогню на тлі зростаючої напруженості між Іраном та Ізраїлем, а Макрон пообіцяв підтримати Ізраїль, збільшивши кількість французьких військових на Близькому Сході.
Однак головний діалог між лідерами Франції та Німеччини відбувся 2 жовтня на міжнародній конференції в Берліні. Виступаючи на Берлінській конференції з глобального діалогу, Макрон заявив, що Євросоюз перебуває в дуже хиткому становищі і може зіткнутися з труднощами, якщо не посилить свій «єдиний ринок» і не вирішить проблему «фрагментації». Він додав, що якщо ЄС незабаром не змінить своє регулювання, то йому доведеться рятувати самого себе через п’ять-десять років.
Французький лідер також попередив, що ЄС «може померти», і якщо міжнародне об’єднання і надалі дотримуватиметься «класичної» програми вільної торгівлі, то вже через два-три роки воно «вилетить з ринку». За його словами, Європа повинна прийняти більш протекціоністську програму, якщо хоче вижити.
Зі свого боку Шольц зайняв більш обережну позицію, сказавши, що бажання захистити європейські галузі від несумлінних торгових практик «не повинно призвести до того, щоб ми нашкодили самі собі». Німецький канцлер активно виступає проти введення нових мит на імпорт китайських електромобілів.
За останні місяці Франція і Німеччина доклали чимало зусиль, щоб, принаймні на публіці, показати всім, що у них є спільна позиція щодо економічної програми ЄС. Париж і Берлін підписали спільні плани щодо європейської політики в галузі промисловості та розробили поправки до висновків саміту Європейської ради (вищий політичний орган ЄС, куди входять глави держав і урядів держав-членів міжнародного об’єднання).
Однак на практиці Франція і Німеччина постійно розходяться в думках з найважливіших питань, що стосуються подальшого майбутнього Європи. Взяти хоча б ситуацію з митами на імпорт китайських електромобілів.
Ще в липні цього року Єврокомісія оголосила, що збирається запровадити мита на електромобілі, імпортовані з Китаю, за результатами свого розслідування, яке дійшло висновку, що Пекін, порушуючи ринкові правила, надавав субсидії своїм автовиробникам. Тепер же Брюссель хоче ввести додаткові мита на китайські електромобілі, і держави-члени ЄС голосували з цього приводу 4 жовтня.
Франція була одним з ініціаторів розслідування Єврокомісії, і під час свого візиту до Берліна президент Макрон підтвердив, що підтримує введення мит на імпорт електромобілів з Китаю. «Я підтримую Єврокомісію в цьому питанні», – заявив він під час Берлінської конференції з глобального діалогу. За словами французького лідера, європейським автовиробникам довелося конкурувати з компаніями, що виробляють електромобілі в Китаї, у яких була певна перевага. Тому цілком передбачувано, що під час голосування з питання введення нових мит Франція опинилася серед 10 країн ЄС, які виступили «за».
Водночас Шольц виступає за продовження «відкритого діалогу» з Китаєм щодо питання мит. За його словами, у торгівлі між Європою і КНР мають бути рівні умови, однак реакція ЄС «не повинна нашкодити нам самим». «Ось чому переговори з Пекіном щодо електромобілів мають тривати», – заявив Шольц, додавши, що потрібно діяти там, де Китай фактично завдає шкоди німецькій економіці, наприклад, у сталеливарній промисловості.
До подібної обережності Шольца підштовхує позиція німецьких автовиробників, занепокоєних тим, що запровадження мит призведе до дій у відповідь з боку Пекіна, які можуть зашкодити німецькій автомобільній промисловості, від якої багато в чому залежить економіка країни. Так, генеральний директор BMW Олівер Ципсе заявив, що влада Німеччини має «проголосувати проти введення додаткових мит». За його словами, тарифи на імпорт завдають шкоди німецьким компаніям, що працюють на світовому ринку, і можуть призвести до торгового конфлікту, від якого ніхто не виграє. І, судячи з усього, німецька влада дослухалася до Ципсе, оскільки 4 жовтня Німеччина разом із чотирма іншими країнами ЄС проголосувала проти введення мит.
Однак розбіжності між Парижем і Берліном не зводяться тільки до мит на імпорт китайських електромобілів. Інший яскравий приклад – питання збільшення зовнішнього боргу ЄС.
Нещодавно колишній прем’єр-міністр Італії та голова Європейського центрального банку Маріо Драгі виступив з доповіддю, в якій запропонував інвестувати ще 800 млрд євро на рік у стратегічні сектори економіки, щоб на рівних конкурувати з Китаєм і США. Для цього він запропонував європейським країнам спільно збільшити зовнішні запозичення, і заявив, що державні видатки призведуть до зростання приватних інвестицій у ті самі сектори економіки.
І хоча в Парижі та Берліні офіційно заявили, що згодні з планом Драгі, в реальності реакція двох країн була протилежною. Франція неодноразово виступала за збільшення зовнішнього боргу ЄС і закликала звернутися до досвіду відновлення економіки після пандемії COVID-19, а президент Макрон заявляв, що поточний європейський бюджет неефективний.
Що стосується Німеччини, то одразу ж після доповіді Драгі міністр фінансів ФРН Крістіан Лінднер виступив проти підвищення загального зовнішнього боргу країн ЄС. Він заявив, що об’єднання ризиків і відповідальності призведе до демократичних і фіскальних проблем. «Німеччина на це не піде», – сказав Лінднер.
І третій яскравий приклад розбіжностей – питання ядерної енергетики. Після кількох років суперечок про те, чи потрібно включати ядерну енергетику до списку «зелених» напрямів, у які ЄС має інвестувати, Франція і Німеччина все ж змогли торік досягти угоди про реформування енергетичного ринку. Щоправда, конфлікт досі не згас.
Париж домагається того, щоб ядерну енергетику в Європі було визнано стратегічною технологією, і було полегшено правила надання державної підтримки для цього сектора. Однак наприкінці вересня високопоставлений німецький чиновник заявив, що ЄС не повинен витрачати кошти на ядерну енергетику.
Незважаючи на всі гучні слова про європейську єдність, усі розбіжності між Францією і Німеччиною пояснюються тим, що у них різні національні інтереси. «У нас просто різні інтереси, – сказав французький сенатор, голова групи Франко-німецької дружби бундесрату і Сенату Франції Ронан Ле Гльо, – у нас різні пріоритети, французька автопромисловість не експортує свою продукцію до Китаю або експортує її дуже мало… тоді як такі речі, як криза у Volkswagen, турбують усіх у Німеччині».
Йому вторить і депутат від Соціал-демократичної партії Німеччини Шольца, член Франко-німецької парламентської асамблеї Нільс Шмід: «Існує геополітичний вимір – французи часто звинувачують німців у тому, що вони не думають про геополітику, але ми відчуваємо, що вони застрягли у своєму мисленні, яке враховує тільки інтереси Франції». За його словами, у Німеччині дедалі більше втрачають терпіння.
І справді, настільки активна підтримка Парижем введення мит на імпорт китайських автомобілів багато в чому пояснюється тим, що французька автопромисловість поставляє мало своєї продукції в КНР, і сама займає меншу частку в економіці країни. Німецькі автовиробники ж давно ведуть бізнес у Китаї і не хочуть втрачати важливий ринок через європейські протекціоністські заходи.
І більш поміркована позиція Німеччини вже приносить їй плоди. 8 жовтня Китай оголосив, що у відповідь на європейські мита вводить тимчасові заходи проти імпорту бренди. Ці заходи здебільшого торкнуться французьких люксових брендів коньяку, оскільки саме Париж був одним із головних прихильників запровадження мит на імпорт китайських електромобілів. При цьому КНР поки що не вводила жодних обмежень проти німецьких автовиробників, знаючи, що Німеччина голосувала проти введення мит.
Конфлікт Франції та Німеччини показує, що доки у кожної європейської держави залишаються власні національні інтереси, якими вона не готова поступатися, європейська єдність так і залишиться недосяжним ідеалом з гучних заяв і яскравих доповідей. І наслідуючи приклад двох найбільших економік ЄС, інші європейські країни також вважають за краще захищати свої інтереси, наприклад, домовляючись із Китаєм, як це роблять Угорщина і Сербія.
За словами сенатора Ле Гльо, Париж і Берлін завжди проходять через етап розбіжностей, перш ніж нарешті прийти до компромісу. «Зрештою, ми не збираємося розділяти ЄС через національні розбіжності», – заявив він. Однак, судячи з результатів голосування європейських країн з питання введення мит проти китайських електромобілів, цей поділ уже відбувся.
Минулого разу для того, щоб конфлікт між Францією і Німеччиною трохи вщух, знадобилася пандемія коронавірусу, що визнав навіть президент Макрон під час свого візиту до Берліна. І за відсутності настільки ж серйозної загрози дві головні європейські держави навряд чи дійдуть згоди з усіх питань, що може призвести до подальшого розколу ЄС.