Марін Ле Пен і криза довіри: як вирок французькій лідерці змінить політичний ландшафт Європи

31 березня 2025 року Паризький суд ухвалив історичний вердикт щодо лідера французьких ультраправих Марін Ле Пен, визнавши її винною в розкраданні коштів Європейського парламенту. Вирок – 4 роки позбавлення волі (2 з них під домашнім арештом) і п’ятирічна заборона обіймати державні посади – не тільки поставив хрест на її президентських амбіціях 2027 року, а й викрив глибокі протиріччя в європейській політиці. Цей випадок став каталізатором дискусій про межі демократії, роль судової системи та майбутнє популістських рухів.

Суд встановив, що з 2004 до 2016 року Ле Пен та її партія «Національне об’єднання» (НО) створили схему з переспрямування коштів, виділених Євросоюзом на оплату помічників депутатів Європарламенту, у партійну скарбницю. Фактичні співробітники НО значилися в документах як асистенти МЕП, що дало змогу незаконно отримати близько €4,1 млн). Особисто Ле Пен привласнила €474 тис., проте суддя Бенедикт де Пертюї підкреслила: «Збагачувалася не особистість, а партія. Це підриває принципи демократії». 

Ключовим аргументом обвинувачення стало порушення правил фінансування партій. Європейські фонди, призначені для прозорої підтримки політичних сил, перетворилися на інструмент зміцнення. «Марін Ле Пен як президент партії в 2011-2016 роках була співучасницею розкрадань на €1,8 млн», – заявила суддя. При цьому жоден з обвинувачених не отримав особистої вигоди, що, однак, не пом’якшило вердикт. 

Рішення суду миттєво розділило французьке суспільство. Прихильники Ле Пен, включно з її протеже Жорданом Барделла, назвали вирок «демократичним скандалом». Сама політик, покинувши залу суду до оголошення вироку, заявила про «політичну страту». Її племінниця Маріон Марешаль Ле Пен, депутатка Європарламенту від конкуруючої ультраправої партії «Реконкіста», звинуватила еліти в страху перед народним вибором: «Марін вела наш табір до перемоги – у цьому її єдина вина». 

Опоненти, навпаки, побачили у вердикті торжество закону. «Ле Пен не жертва, а винна в шахрайстві. Вона навіть пропонувала довічну недоторканність для засуджених політиків», – нагадав лівий депутат Франсуа Руффен. Соцопитування, опубліковане напередодні вироку, показало, що 37% виборців готові були підтримати Ле Пен у 2027 році – рекордний показник для ультраправих. Тепер її місце може посісти 29-річний Барделла, але, як зазначає Європейський центр політики (EPC), він «сприймається як недостатньо досвідчений для президентських перегонів». 

Вирок Ле Пен став приводом для консолідації правопопулістських сил globally. Угорський прем’єр Віктор Орбан написав у соцмережах «Je suis Marine!», а лідер італійської «Ліги» Маттео Сальвіні заявив: «Це оголошення війни Брюсселю». Голландський політик Герт Вілдерс назвав рішення «надмірно жорстким», висловивши впевненість, що Ле Пен «переможе на апеляції і стане президентом». 

Кремль, який традиційно підтримує Ле Пен, використав випадок для критики Заходу: «Дедалі більше європейських столиць ігнорують демократичні норми», – заявив Дмитро Пєсков. Американський контекст додав Дональд Трамп-молодший, який пов’язав справу Ле Пен зі звинуваченнями проти свого батька: «Це підтверджує правоту Джей Ді Венса про засилля еліт». 

Аналітики розходяться в оцінках наслідків. З одного боку, заборона Ле Пен позбавляє НО найпопулярнішого лідера. «Стратегія дедіаблізації (нормалізації) партії може зазнати краху без її харизми», – вважає політолог Фредерік Дабі. З іншого – суд створює ґрунт для наративу про «переслідування інакодумців». Як попереджає юрист Сара Уане, «є ризик, що Ле Пен перетвориться на мученицю, жертву системи». 

Європейський центр політики (EPC) прогнозує зростання поляризації: «Рішення суду можуть посилити антиestablishment настрої в ЄС». Уже зараз на підтримку Ле Пен висловилися лідери від Польщі до Португалії, що зміцнює мережу євроскептиків. Однак, як зазначає Яніс Варуфакіс, «ліберали лицемірять, засуджуючи репресії в Туреччині, але схвалюючи їх у Франції». 

Справа Ле Пен виходить за рамки кримінального права. Вона стала символом боротьби між популістськими рухами та інститутами ЄС, між національним суверенітетом і наднаціональним регулюванням. Навіть якщо апеляція пом’якшить вирок, довіру до європейської демократії вже підірвано в очах мільйонів. Як резюмує Euronews: «Ніхто не судив Ле Пен за політику – судили за порушення фінансових правил. Але в епоху постправди цей нюанс легко втрачається».  Поки НО готується до битви за 2027 рік, зрозуміло одне: Європа вступила в еру, де судові процеси стають інструментом політичної боротьби, а їхні наслідки – непередбачуваними.