МОДИфікація: Індія тіснить Китай

У 2024 році виборчі кампанії вже відбулися або ще відбудуться майже у 80 країнах. Які з них найважливіші для всього світу? Напевно більшість назвуть прийдешні вибори президента США. Тим часом нещодавні парламентські вибори в Індії вразили масштабами і за термінами, і за кількістю виборців. Але ж ще потрібно враховувати глобальні амбіції та перспективи цієї країни: вона претендує незабаром ні більше ні менше на світове лідерство.

Парламентські вибори в Індії розтягнулися на півтора місяця! Вони почалися 19 квітня, а закінчилися 1 червня. Інакше ніяк, адже йшлося про майже мільярд виборців! (Явка в підсумку склала 66%). Тому Індію і називають «найбільшою демократією світу». До речі, індійська Конституція резервує майже чверть від усіх місць у парламенті для так званих утиснутих груп суспільства – зареєстрованих каст і племен. У відповідних виборчих округах лише їхні представники можуть брати участь у виборах. А от право голосувати мають усі незалежно від походження. Політичні гарантії для вразливих індійців – це частина політики «позитивної дискримінації» нарівні з квотованим доступом до соціальних благ і служб.

Специфіка виборчого процесу в Індії полягає не тільки у великій кількості виборців, а й у тому, що голосування відбувається на величезній територія з розмаїттям «важких» ландшафтів і несприятливих погодних умов. Впливає на організацію виборів і контрастна щільність населення. На останні тижні виборів припала рідкісна спека (понад 50 градусів), від якої загинули десятки людей, зокрема серед членів виборчих комісій. Було спекотно і в політичному плані. У підсумку результати виборів піднесли великий сюрприз, хоча влада і не змінилася.

У нижню палату парламенту Індії (Лок Сабха) за мажоритарною системою оберуть 543 депутати. Конкурс – три людини на місце (1625 кандидатів). Очевидним фаворитом була правляча «Бхаратія джаната партія» (Індійська народна партія) на чолі з 73-річним Нарендрою Моді, який претендував на те, щоб залишитися в кріслі прем’єр-міністра на третій термін поспіль. До Моді лише один політик зміг так довго протриматися на найвищому щаблі влади – перший прем’єр Джавахарлал Неру, соратник батька-засновника незалежної Індії Махатми Ганді.

БДП до цих парламентських виборів зараз навіть без партій-союзниць мала 303 місця в парламенті. Тим часом як для формування уряду потрібно 272 голоси. За всіма прогнозами, вона щонайменше мала не втратити в кількості депутатських мандатів. Інтрига полягала в тому, наскільки БДП і правляча коаліція зможуть наростити успіх. У прем’єра Моді були амбітні плани отримати істотну надбавку: «Третій термін нашого уряду вже не за горами. Я не вдаюся в цифри, але бачу настрій країни. У результаті Національний демократичний альянс перетне позначку в 400 місць, а БДП безумовно отримає 370». 370 – цифра з політичним символізмом. П’ять років тому уряд резонансно скасував статтю 370 Конституції, якою позначався особливий статус штату Джумму і Кашмір (це територія застарілої суперечки між Індією і Пакистаном).

Конкуренцію правлячій коаліції становив опозиційний альянс I.N.D.I.A. (Індійський національний інклюзивний альянс розвитку). У ньому також об’єднані кілька десятків партій різного калібру, аж до регіональних. Провідна сила альянсу – Індійський національний конгрес, який мав 62 місця в парламенті до виборів. Його лідер – Рахул Ганді, представник знаменитої політичної династії Неру – Ганді. Він правнук першого прем’єр-міністра Індії Джавахарлала Неру, онук першої жінки-прем’єра Індіри Ганді та син наймолодшого прем’єр-міністра Індії Раджіва Ганді.

Серед іншого якраз за династійність опозиція і критикується владою. У той час як прем’єр-міністр Моді виріс у багатодітній родині звичайного торговця чаєм. Політик і його партія сповідують індуїстський націоналізм, який відчутно останнім часом ширився. Зокрема через цей фактор підживлювався і рейтинг особистої популярності прем’єр-міністра, який перед виборами зберігався за соцопитуваннями на рівні під 80%. Утім, основна його теза в передвиборчій риториці стосувалася значних економічних досягнень. Індійська економіка – найшвидше зростаюча і п’ята на сьогоднішній день у світі.

Нарендра Моді обіцяв, що до кінця його третього прем’єрського терміну це буде вже третя економіка світу! Після США та Китаю. Додаткові конкурентні переваги Індії полягають у багатому людському ресурсі, великому внутрішньому ринку, у меншій схильності до зовнішніх шоків, а останнім часом у зростанні інвестиційної привабливості. Зокрема, багато великих західних капіталів перетікають сюди з комуністичного Китаю, в якому спостерігається уповільнення темпів економічного зростання. Та й сам Китай для Заходу – швидше суперник, ніж партнер.

Багато в чому цей глобальний інтерес до Індії дає їй змогу утримувати реноме «найбільшої демократії світу», оскільки Захід вважає за краще особливо не акцентувати увагу на націоналізмі, проявах авторитаризму, утисках релігійних меншин, використанні адміністративного ресурсу проти опонентів з боку індійської влади. Місцева опозиція, а Індійський національний конгрес – світська, ліберальна, лівоцентристська сила, додає до цього списку претензій до правління Моді звинувачення в корупції, соціальному розшаруванні суспільства та геоекономічному розриві між багатим півднем і відсталою північчю країни.

Утім, населення здебільшого якраз, здавалося, віддавало перевагу комбополітиці масштабної модернізації країни і традиціоналізму. Тим паче зміни в соціально-економічній сфері, особливо для найбідніших верств населення, можна, так би мовити, побачити й помацати. Починаючи від електрифікації сільських населених пунктів, забезпечення їх безпечною питною водою, прямих соцвиплат і закінчуючи цифровізацією громадської інфраструктури.

Підсумки виборів такі, що Моді залишиться прем’єром Індії ще на один термін. Однак його позиції стали значно вразливішими. А партія втратила одноосібну більшість у парламенті, хоча нашкрябує її разом із союзниками: загалом завойовано 285 депутатських мандатів. За шапкозакидацького плану в 400. Можливо, далася взнаки низька явка: багато прихильників Моді, упевнених у перемозі його партії, голосувати не стали, а протестний електорат виявився як слід відмобілізованим. І опозиція вже заявила, що вибори стали «моральною і політичною поразкою» для Моді.

У глобальному ж плані згуртованість більшості населення Індії на цінностях індуїстського націоналізму, наявність харизматичного і популярного лідера, бурхливе економічне зростання плюс (не забудемо актуальний у сьогоднішніх реаліях фактор) володіння ядерною зброєю цілком можуть за десяток-два років перетворити цю країну на одного зі світових гегемонів. Контури вже змальовані.