Молдова хоче в ЄС разом із Придністров’ям

У зведення світових новин повернулася ситуація в Придністров’ї. Поки що навколо невизнаної республіки гамірно лише в політичному й особливо в економічному плані. Але з’явилися алармістські прогнози, що може стати гаряче аж до військового протистояння. Адже з проросійського анклаву навіть за звичаєм пролунало: «Путін, допоможи!». Утім, це не спланований гібридний наступ Кремля, а навпаки – гучна реакція на активні дії останнім часом з боку Кишинева з реінтеграції регіону, що відколовся.

Скарбничка конфліктів уже добряче наповнилася. Останнім приводом для пікіровок стала організація в Придністровській Молдавській республіці виборчих дільниць з виборів президента Росії. Кишинів заявив протест, вказавши російському послу, що такі дії «порушують норми і принципи міжнародного права, а також підривають суверенітет і територіальну цілісність Молдови».

Росія відповіла заявою офіційного представника МЗС Марії Захарової, що в Молдові проживає близько 250 тисяч російських громадян, з яких близько 220 тисяч – на лівому березі Дністра:

«Організація голосування тільки на базі посольства Росії в Кишиневі позбавила б переважну більшість росіян, які проживають у Молдові і мають право голосу, можливості здійснити волевиявлення, гарантоване їм Конституцією Російської Федерації. Це означало б масове порушення прав людини і норм демократії, до якої «на словах» так прагне режим Санду».

Рівень напруженості відносин між Москвою і Кишиневом ілюструє хоча б конфронтаційне слово «режим»  щодо нинішньої влади Молдови. Своєю чергою її президентка Майя Санду анонсувала заходи у відповідь. Найімовірніше, вони будуть спрямовані на посилення торговельно-економічного тиску на ПМР.

Саме про такий тиск і про згадані понад 200 тисяч росіян йшлося в заявах, ухвалених наприкінці лютого на з’їзді депутатів усіх рівнів Придністров’я. Було сказано, що «Молдова фактично розв’язала проти нашого народу економічну війну, навмисно створюючи передумови для багатомільйонного дефіциту бюджету і катастрофічного зниження торгівлі». І при цьому Кишинів «здійснює прискорену мілітаризацію».

До російської влади було ухвалено звернення з проханням «про реалізацію дипломатичних заходів щодо захисту Придністров’я в умовах посилення тиску Молдови з урахуванням факту постійного проживання на території Придністровської Молдовської Республіки понад 220 тисяч громадян Росії та унікального позитивного досвіду російського миротворчості на Дністрі, а також статусу гаранта і посередника в переговорному процесі».

Напередодні з’їзду деякі аналітики вважали, що його скликано, щоб адресувати інше прохання Кремлю – про входження Придністров’я до складу Росії. На такий прогноз наводив той факт, що попередній з’їзд проходив майже 20 років тому. І як рушниця на театральній сцені з 2006 року висять результати референдуму про незалежність ПМР із подальшим її входженням до складу Російської Федерації (97,1% «за»).

Однак у підсумку заяви з’їзду придністровських депутатів більше були схожі на відчайдушну скаргу. Причому щодо негативних наслідків економічного тиску з боку Молдови вони звернулися не тільки до Росії, а й до різних міжнародних структур – від Європарламенту до ООН.

Головною метою Тирасполь і Москва в унісон називають повернення до згорнутого переговорного процесу у форматі «5+2» (Молдови, Придністров’я, ОБСЄ, Російської Федерації та України, Європейського Союзу і Сполучених Штатів). Тим часом Молдова форсовано взяла курс на вступ до Євросоюзу і справді активізувала політику реінтеграції за допомогою економічних і юридичних методів натиску. Очевидно, що використовується момент, коли Москва обмежена у своєму впливі на ситуацію навколо ПМР через тривалу війну проти України. Тим паче що за певних розкладів допомогти Кишиневу змогли б і ЗСУ, адже Придністров’я – це головний біль стосовно сфери національної безпеки, зокрема, і для Києва.

Проблеми в Придністров’ї почалися якраз 24 лютого 2022 року. До війни Україна, незважаючи на кволий міжнародно-правовий статус ПМР, входила до трійки її найбільших економічних партнерів (зазначимо водночас, що в економічних реаліях Придністров’я до останнього часу була величезна контрабандна складова).

Приблизно чверть придністровського товарообігу припадала на Україну. Але з початком війни Україна заблокувала кордон із Придністров’ям (тут дислоковано півтори тисячі російських військових). Водночас більш ніж на 20% скоротився товарообіг ПМР із Росією (до речі, тамтешній газ Придністров’я отримує безкоштовно).

Річ у тім, що торгівля з РФ велася і через українську територію. Після цього вільним коридором залишалася тільки Молдова. Але з кінця минулого року вона поступово стала піддавати санкціям придністровський експорт і обклала митами імпорт туди. Усе це відгукується зростанням цін і втратами придністровського бюджету.

Такі дії не випадково збіглися з курсом на вступ до Євросоюзу, для якого навряд чи прийнятний варіант прийняття Молдови та України з сепаратистськими територіями і на додачу з розміщеним там російським військовим контингентом. Не можна виключати й того, що до економічного примусу Кишинів через якийсь час може задіяти і мілітарі-інструментарій.

Російське угруповання в ПМР не таке численне, зі старим озброєнням і відрізане від постачання. Але молдавська армія в плані боєздатності слабка. У цьому контексті звертає на себе увагу березнева угода в оборонній сфері між Молдовою і Францією. Париж розгорне в республіці військову місію з навчанням місцевих армійців.

У будь-якому разі результативність політики реінтеграції Придністров’я в Молдову – питання не швидкого часу.  Тим більше що в суспільстві великого запиту на такий акт немає. А в електоральному плані це додасть ризиків для проєвропейських сил, бо кількість виборців зросте за рахунок проросійського придністровського населення.

Майю Санду і так цієї осені очікують непрості президентські вибори. Переобрання під великим питанням. Їхні шанси з колишнім президентом, лідером партії соціалістів Ігорем Додоном, згідно з опитуваннями, приблизно рівні. І, можна не сумніватися, що Росія спробує посприяти додонівському реваншу з подальшим заморожуванням ідеї вступу Молдови до ЄС.