Народний канцлер: чи з’явиться в Австрії перший ультраправий уряд

На початку січня канцлер Австрії та лідер Австрійської народної партії Карл Нехаммер оголосив про свою відставку після провалу переговорів про створення коаліції з іншими партіями центру. Тепер до влади в країні можуть прийти ультраправі з Австрійської партії свободи на чолі з Гербертом Кіклем, які здобули перемогу на минулих парламентських виборах у вересні 2024 року. Чи вдасться їм сформувати свій уряд, і як на це відреагує ЄС?

На початку січня канцлер Австрії та лідер Австрійської народної партії (АНП) Карл Нехаммер оголосив про те, що йде у відставку, після того, як його перемовини з іншими партіями центру – соціал-демократами та ліберальною партією NEOS, щодо створення правлячої коаліції провалилися. За словами лідерки NEOS Беате Майнль-Райзінгер, каменем спотикання на переговорах стали питання бюджету та конкурентоспроможності економіки. Вона також звинуватила своїх партнерів по коаліції, які не відбулися, у небажанні подумати «далі наступного дня виборів» і проводити «фундаментальні реформи».

Після провалу переговорів Нехаммер заявив, що збирається піти з посади канцлера і лідера АНП. Замість нього як тимчасового лідера консерватори обрали генерального секретаря партії Крістіана Штокера.

За цих обставин президент країни Александр Ван дер Беллен доручив створення нової коаліції та формування уряду лідеру вкрай правої Австрійської партії свободи (АПС) Герберту Кіклю. Саме ультраправі виграли минулі парламентські вибори у вересні 2024 року, набравши 28,8% голосів. Однак тоді всі інші партії виключили можливість створення коаліції з ними, і президент відмовився доручити Кіклю формування уряду, чим неабияк розлютив крайніх правих.

Натомість він доручив створення нової правлячої коаліції лідеру Австрійської народної партії Нехаммеру, чия партія посіла друге місце на виборах із результатом 26,3%. Однак після провалу переговорів АНП з іншими партіями центру у президента Ван дер Беллена фактично не залишилося іншого виходу, окрім як доручити формування уряду Кіклю. І тепер до влади в Австрії вперше з часів Другої світової війни може прийти уряд на чолі з ультраправими.

Виступаючи після зустрічі з Кіклем, Ван дер Беллен у телезверненні заявив, що той «упевнений, що зможе знайти життєздатні рішення в рамках переговорів про створення уряду і хоче взяти на себе цю відповідальність».

Ван дер Беллен, як лівий політик, який у минулому очолював партію Зелених і неодноразово критикував Австрійську партію свободи, визнав, що «цей крок дався йому нелегко». Він додав, що буде «продовжувати стежити за тим, щоб принципів і норм нашої конституції суворо дотримувалися і виконувалися».

Тепер перед Кіклем, як і перед Нехаммером до нього, стоїть складне завдання створення нової правлячої коаліції. І основним партнером для АПС якраз можуть стати консерватори з АНП. Обидві партії неодноразово співпрацювали в рамках урядових коаліцій у минулому (востаннє у 2017-2019 роках), і дотримуються схожої жорсткої позиції щодо імміграції, наприклад, з приводу політики надання притулку.

Водночас у минулому АПС завжди була молодшим партнером АНП у коаліціях, чого явно не буде в цьому випадку. Крім того, партії сильно розходяться в позиціях щодо зовнішньої політики. Так, АПС налаштована євроскептично і виступає проти санкцій щодо Росії і поставок зброї Україні, посилаючись на принцип постійного нейтралітету, прийнятий в Австрії після Другої світової війни. АНП же, зі свого боку, виступає за членство країни в ЄС, і саме за канцлера Нехаммера було запроваджено санкції проти Росії після початку її війни з Україною.

Крім того, сам Нехаммер у минулому називав Кікля «загрозою безпеці», а нинішній тимчасовий лідер АНП Крістіан Штокер під час передвиборчої кампанії 2024 року заявляв, що всі, хто голосує за АПС, «голосують за п’ять років високого ризику з радикальними ідеями». Щоправда, зараз Штокер уже каже, що його партія готова вести переговори з Кіклем.

Сам же Кікль, відомий своїми провокаційними заявами і словами про те, що хоче стати «народним канцлером» (Volkskanzler, саме так австрійські нацисти називали Адольфа Гітлера до аншлюсу Австрії 1938 року), дав зрозуміти, що зовсім не забув своїх колишніх розбіжностей з АНП.

«За останні п’ять років нашу країну загнали в глухий кут», – заявив він, вказавши, зокрема, на великий дефіцит бюджету країни і “величезний дефіцит довіри”, накопичений традиційними партіями. Кікль сказав, що у нього «дуже, дуже проста мета – чесно керувати Австрією».

Він додав, що простягає Штокеру як лідеру АНП руку: «І можете мені повірити, що для мене це теж нелегко – у нас було цікаве минуле – але я кажу чесно».

Водночас лідер АПС наголосив, що в нього є дуже чіткі очікування, «включно з усвідомленням того, хто виграв вибори, а хто посів друге місце, і не є переможцем». Він також зажадав «розуміння того, хто несе відповідальність за помилки минулого», і партнера під стабільним і послідовним керівництвом.

«Якщо все це не буде гарантовано… я можу сказати, що на цьому все, – сказав Кікль, – тоді будуть нові вибори, і ми до цього готові».

Фактично він дав зрозуміти, що АНП як партія, що програла вибори, в коаліції з АПС може виступати лише в ролі молодшого партнера, і повинна визначитися зі своїм лідером. В іншому разі ніякої коаліції не буде, і в країні відбудуться нові вибори. Причому шанси перемогти на них у АПС лише зросли – з вересня рейтинг партії збільшився до 37%, тоді як рейтинг АНП знизився до 19%.

Водночас є один фактор, який все ж таки може змусити АПС і АНП домовитися про створення коаліції – бюджетний дефіцит і реакція на нього з боку Євросоюзу. Наразі дефіцит бюджету Австрії становить 3,7% ВВП, що перевищує встановлений ЄС ліміт для держав-членів у 3%. І якщо Відень не надасть Єврокомісії план скорочення державних видатків до 21 січня, коли відбудеться засідання міністрів фінансів європейських країн (ECOFIN), то проти нього буде запроваджено спеціальний режим для держав із надмірними видатками.

І часу залишилося дуже мало. За словами спікера Єврокомісії, для відповідності вимогам ЄС австрійський план «має бути переконливо оголошений і достатньо конкретизований задовго до січневого засідання ECOFIN». Він додав, що ЄС за законом зобов’язаний ухвалити рішення про запуск так званої процедури надлишкового дефіциту щодо Відня до кінця січня.

І австрійські партії це добре розуміють. За словами джерела Politico, зіткнувшись із тим, що Австрія може пропустити крайній термін, АПС і АНП хочуть узгодити економічний план до середини січня.

І хоча ультраправі під час передвиборчої кампанії торік підтримували великі податкові скорочення, зараз вони виступають за те, щоб привести ситуацію з бюджетом до ладу. Так, Кікль нещодавно закликав провести «масштабну політичну пожежну операцію», щоб узяти під контроль нинішню «боргову пожежу, яка загрожує знищити все».

Для того, щоб впоратися з дефіцитом бюджету й уникнути підпадання Австрії під спеціальний режим ЄС для країн із надмірними витратами, АПС і АНП доведеться співпрацювати одна з одною, що в підсумку цілком може призвести до створення нової правлячої коаліції за їхньою участю. І тоді в Австрії вперше з часів Другої світової війни дійсно може з’явитися уряд на чолі з ультраправими.

І якщо минулого разу в схожій ситуації у 2000-х роках, коли АНП сформувала коаліцію з АПС на чолі з її тодішнім лідером Йоргом Гайдером, країни Євросоюзу запровадили проти Австрії дипломатичні санкції та навіть говорили про її виключення з міжнародного об’єднання, то нині нічого такого, найімовірніше, не буде. Ультраправі вже перебувають при владі в Італії та Угорщині, значною мірою контролюють уряд у Франції і можуть посісти друге місце на майбутніх парламентських виборах Німеччини в лютому цього року, а їхня фракція «Патріоти за Європу» є третьою за чисельністю в Європарламенті.

«Загальна тенденція очевидна: вкрай праві набирають силу», – сказав з цього приводу професор політології Амстердамського університету Маттейс Роодуйн. «Ідеї цих партій були легітимізовані багатьма традиційними правими партіями, а політичний і медійний дискурс вправо, – додав він, – те, що раніше вважалося радикальним, тепер стало новою нормою для багатьох виборців».

Тож уряд Австрії на чолі з АПС стане лише ще одним прикладом перемоги ультраправих у Європі. І ЄС, який у своїй політиці сам поступово зміщується вправо, навряд чи зробить щось, щоб завадити ультраправим прийти до влади в ще одній європейській країні.