НАТО не знає, що робити з Україною: вступ відкладається на потім

Скепсис канцлера Шольца з приводу вступу України до НАТО викликав нову хвилю дискусій про те, як союзники бачать підтримку Києву. Суперечки про використання західної зброї у війні показують, що членство України в альянсі доведеться відкласти на потім.

«До речі, однією з причин, названих для війни в той час, було те, що Україна нібито вступає в НАТО. Ви знаєте рішення [самітів НАТО] – найближчим часом цього не очікується. Ймовірно, і в наступні 30 років», – ці слова канцлера ФРН Олафа Шольца, сказані на зустрічі з жителями Берліна, були відповіддю генеральному секретарю альянсу Єнсу Столтенбергу. Генсек – затятий прихильник якнайшвидшого прийняття України у військовий блок.

Незважаючи на дискусії, від початку війни в Україні Шольц був непохитний: за його словами, він говорив про це ще два з половиною роки тому, і тоді «це було ясно всім». У вересні 2022 року президент України Володимир Зеленський подав заявку на вступ країни до НАТО. У липні 2023 року країни G7 підписали декларацію про гарантії безпеки Києву, а також оголосили про створення Ради Україна-НАТО.

Скепсис Шольца поділяють і за океаном. Foreign Policy писала, що і США, і Німеччина хочуть відтермінувати запрошення України до НАТО. Наприклад, знизити кількість контактів на вищому рівні: східноєвропейські країни, що входять до альянсу, домагаються запрошення України на майбутній саміт блоку, який відбудеться в липні у Вашингтоні. Їхні американські та німецькі колеги проти цього.

Заяви Шольца і Столтенберга показують серйозні протиріччя в альянсі, які впливають на динаміку підтримки Києва. Генсек НАТО підтримує прохання України використовувати західну далекобійну зброю для ударів по цілях на російській території. Категорично проти цього виступає німецький канцлер, негативно до прохання ставиться й адміністрація США.

Столтенберг переконує союзників, що ситуація на фронті змінилася: наприклад, на Харківщині зникла різниця між лінією зіткнення і державним кордоном. Генсек альянсу оголосив, що «деякі союзники вже зняли подібні обмеження», хоча відомо, що на такий крок пішла тільки Велика Британія. Крім Лондона ніхто публічно не давав Києву дозволу бити своєю зброєю по цілях усередині Росії.

Після гучної заяви Столтенберга підтримав глава МЗС Польщі Радослав Сікорський. Одразу ж виступив віце-прем’єр Італії Маттео Сальвіні, який заявив, що не може бути й мови «про скасування заборони для Києва наносити удари по військових цілях у Росії», тим самим підтримавши позицію Шольца.

У Києві розуміють, що позиція країни, яка воює, має бути гнучкою, щоб завжди мати запасний варіант. Глава МЗС України Дмитро Кулеба заявив, що для оборони Харкова союзники можуть допомогти Києву або дозволом завдавати ударів по військових об’єктах у Росії, або надати країні більше комплексів Patriot та інших систем ППО. Однак для військових аналітиків слова Кулеби означали щось інше.

Оприлюднений наприкінці квітня план Німеччини щодо посилення української ППО припускав передачу ЗСУ третього комплексу Patriot зі своїх запасів із розрахунком, що інші союзники наслідуватимуть приклад Берліна. Як показали слова українського міністра, цей план провалився і союзники не знайшли для України додаткових систем ППО. Аналітики впевнені, що російська армія не здатна захопити місто. Однак і ЗСУ не може ефективно оборонятися, зокрема через розбіжності в альянсі.

Головною перешкодою залишається позиція президента США Джо Байдена. Незважаючи на тиск з боку республіканців і держсекретаря Ентоні Блінкена, Байден неодноразово давав зрозуміти, що виступає проти нанесення ударів углиб Росії. 25 травня на церемонії вручення дипломів випускникам Вест-Пойнт американський президент знову заявив, що зробить усе можливе, щоб уникнути прямого зіткнення з Росією. Додавши, що американські солдати не воюватимуть в Україні.

Для Польщі та країн Балтії членство України в альянсі – це «найефективніший і найменш витратний спосіб послабити амбіції Росії у Східній Європі». Тоді Україна перетвориться на своєрідний щит, який стримуватиме східного сусіда, і поспішають із прийняттям. Інші члени блоку вважають, що надто рано розпочинати процес прийняття України до НАТО і краще зосередитися на постачанні озброєння Києву.

У цього питання є й економічне підґрунтя: вступ України до альянсу в довгостроковій перспективі може обійтися набагато дешевше, ніж нинішня стратегія західних країн у постійному перекиданні зброї Україні. Військові бюджети поступово вичерпуються, тоді як членство України в НАТО могло б покласти край військовим діям і призвести до швидкого укладення мирної угоди.

Питання зі вступом України до альянсу нерозв’язне до закінчення бойових дій, оскільки, як зауважив очільник італійського МЗС Антоніо Таяні, усередині НАТО «кожне рішення має ухвалюватися колегіально». Якщо нескінченні суперечки викликає таке оперативне питання, як використання західної зброї, не варто очікувати швидкого вирішення стратегічної проблеми з членством України в альянсі.