«Несподівана перемога»: як партія Ердогана програла місцеві вибори в Туреччині?

31 березня 2024 року правляча партія Туреччини, яку очолює президент Реджеп Таїп Ердоган, несподівано програла місцеві вибори, втративши контроль над основними містами країни. Чому це сталося, і чи означає поразка на виборах швидкий кінець довгого правління Ердогана?

На місцевих виборах, що відбулися в неділю, опозиційна Республіканська народна партія (РНП) уперше в історії взяла гору над правлячою Партією справедливості та розвитку (ПСР). Вона набрала 37,77% голосів виборців, тоді як партія Ердогана – 35,49%. Причому несподівана перемога РНП сталася всього за рік після того, як Ердоган, який перебуває при владі вже 21 рік, здобув перемогу на чергових президентських виборах, набравши в другому турі 52,18% голосів і привівши в замішання опозицію.

Однак тепер уже беззмінний очільник країни перебував у розгубленості на тлі поразки своєї партії та успіху опозиції в консервативних регіонах країни, які в минулому були оплотом його підтримки.

«Ми втратили імпульс по всій країні», – сказав Ердоган, виступаючи в Анкарі перед своїми прихильниками за результатами виборів. «Ми будемо щиро оцінювати результати виборів і сміливо займатися самокритикою».

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган

Як правитель, який спирається у своїх рішеннях на «волю народу», президент визнав поразку і заявив, що і зараз поважатиме вибір електорату. Він також пообіцяв прислухатися до думки виборців. «31 березня – для нас не кінець, а поворотний момент», – сказав Ердоган.

«Це найбільша поразка», – так оцінив результати виборів для Ердогана і його партії професор політології та міжнародних відносин Університету Озегіна в Стамбулі Мурат Сомер. За його словами, це поразка не тільки за кількістю голосів, а й з тієї причини, що «Ердоган використав усю наявну в його розпорядженні державну владу, щоб спробувати допомогти своїй партії перемогти на виборах».

Головного ж удару президенту і ПСР було завдано в Стамбулі. У місті з населенням 16 млн осіб, економічному центрі Туреччини, де сам Ердоган розпочав свою політичну кар’єру на посаді мера 1994 року, на виборах переміг його чинний очільник і кандидат від РНП Екрему Імамоглу. Він обійшов суперника від правлячої партії на більш ніж мільйон голосів, набравши 51,14%.

Виступаючи за результатами виборів, Імамоглу заявив, що вони матимуть великі наслідки для політичного майбутнього країни:

«Із завтрашнього дня в Туреччині настане нова ера демократії. 31 березня 2024 року – день, коли ерозія демократії закінчиться, і демократія почне відновлюватися. Період правління однієї людини закінчився сьогодні. Люди, яких пригнічують авторитарні режими, тепер звертають свій погляд на Стамбул.».

Імамоглу вважають головним суперником Ердогана, і перемога на виборах у місті, з якого той почав свій політичний шлях, лише зміцнила цей статус. Можливо, саме він стане основним кандидатом від опозиції на президентських виборах 2028 року, і в разі перемоги в певному сенсі повторить шлях самого Ердогана, перейшовши з посади мера Стамбула в правителі країни.«Імамоглу буде дуже грізним супротивником», – заявив CNN перед виборами політолог з Університету Бейкоз у Стамбулі Ахмет Касім Хан. Він додав, що політик «цього разу фактично балотувався всупереч усьому».

Однак ПСР програла не тільки в Стамбулі, а й у чотирьох інших найбільших містах Туреччини – Анкарі, Ізмірі, Бурсі та Антальї. Так, у столиці країни кандидат від РНП, чинний мер міста Мансур Явас набрав 60,38% голосів, а в Ізмірі опозиційний кандидат Джеміль Тугай отримав 48,96%. Ба більше, Ердоган втратив підтримку навіть у таких колись консервативних оплотах його партії, як міста Адияман, Афьонкарахісар і Зонгулдак.

Говорячи про причини поразки ПСР, експерти зазначають, що на результати виборів величезний вплив справила економічна криза в країні, з якою уряд Ердогана так і не зміг нічого зробити. Підпорядкувавши собі під час довгого правління основні державні інститути, президент став втручатися в кредитну політику Центробанку Туреччини, що в підсумку призвело в 2018 році до падіння рівня життя й економічної кризи, яка триває й досі і вже спричинила значне зниження популярності Ердогана.

У країні захмарна інфляція і величезне зростання цін, які, за офіційними даними, підвищуються на 67% на рік. На це не вплинуло навіть рішення Ердогана дозволити Центробанку підняти ключову ставку до 50%, що стало найвищим рівнем з моменту приходу до влади ПСР у 2002 році. Крім того, національна валюта Туреччини – ліра, за минулі п’ять років втратила 80% вартості.

У результаті виборці, незадоволені ситуацією в економіці, прийшли і проголосували за кандидатів від опозиції, які багато говорили про величезне зростання вартості життя в країні. «Виборці, схоже, покарали його партію і кандидатів за економічні труднощі на муніципальних виборах», – сказав про результати виборів для Ердогана директор з європейських питань Eurasia Group Емре Пекер.

Причому це стосується і консервативних виборців, які раніше голосували за правлячу партію. «Консервативні виборці покарали ПСР на виборчих дільницях за величезне зростання вартості життя», – заявив запрошений науковий співробітник Європейського інституту Лондонської школи економіки Селін Насі. Він додав, що опозиції на виборах вдалося вийти за межі прибережних турецьких міст, де вона перемагала раніше, і набрати голоси в центральних регіонах країни.

Прихильники опозиції святкують перемогу на виборах, Стамбул, 1 квітня 2024 року

«Правляча ПСР занадто пізно визнала руйнівні наслідки економічної кризи», – сказав BBC професор Бахадір Тюрк з Університету Хаджі Байрам Велі в Анкарі. За його словами, після своєї перемоги на президентських виборах минулого року Ердоган і його партія «надто оптимістично» поставилися до виходу з економічної кризи, що стало їхньою «найбільшою помилкою».

Водночас, зазначають експерти, перемога опозиції на місцевих виборах не означає кінець влади Ердогана. Ще торік він переміг на президентських виборах, і зараз виборці скоріше проголосували не проти нього особисто, а проти правлячої ПСР, яку вважають винуватцем проблем у країні.

«Для виборців не так просто зруйнувати емоційну прихильність до своїх лідерів. Але на місцевих виборах їм потрібно було голосувати не за лідера (Ердогана), а за партію. І на цих виборах вони захотіли висловити невдоволення Партією справедливості та розвитку», – розповіла професор Еврен Балта з Університету Озегіна в Стамбулі.

Сам Ердоган називав електоральну кампанію перед місцевими виборами останньою для себе, оскільки його президентський термін закінчується 2028 року. Однак перемога на нинішніх виборах, особливо в Стамбулі, могла б спонукати його внести зміни до конституції, щоб залишитися при владі. Зараз така перспектива вже виглядає малоймовірною.

Перемога опозиції на виборах не означає кінець довгого правління Ердогана в Туреччині просто зараз. Однак його режим втратив значну частину своєї популярності, і на виборах 2028 року беззмінний турецький лідер уже може зіткнутися з першою у своєму житті поразкою. Наприклад, якщо кандидатом від опозиції стане популярний нині мер Стамбула Імамоглу. Тому найбільш логічним виходом для Ердогана буде залишатися на посаді президента до наступних виборів, а потім передати владу іншому політику.

Щоправда, авторитарні лідери в прагненні зберегти владу здатні на найнераціональніші кроки, тож невідомо, як саме вчинить Ердоган, зіштовхнувшись із перспективою втратити владу. Він все ж може спробувати внести поправки до конституції, щоб балотуватися ще раз, що, своєю чергою, може призвести до масових протестів, які очолить Республіканська народна партія, що зміцнила популярність. І тоді кінець режиму Ердогана, який втрачає популярність, матиме зовсім не мирний характер.