«Оновити Європу»: чи може коаліція Макрона виграти вибори до Європарламенту?

У червні 2024 року відбудуться вибори до Європарламенту. За результатами опитувань центристська коаліція президента Франції Емманюеля Макрона Renew відстає від ультраправих із партії «Національне об’єднання» майже на 10%. Чи зможе президент переломити ситуацію і забезпечити своїй коаліції перемогу, чи його час минув?

Прагнучи подолати відставання від ультраправих, президент Макрон зробив центральним елементом передвиборчої кампанії українське питання у спробах виставити «Національне об’єднання» «союзником» російського президента Володимира Путіна. Так, у середині березня 2024 року у французькому парламенті відбулося голосування з питання укладення угоди про безпеку з Україною, покликаної підтримати Київ у війні з Росією. На користь угоди проголосували 372 депутати парламенту, тоді як проти виступили 99, а ще 106 утрималися або були відсутні.

Найбільшу опозицію угоді склали ультраліві з партії «Нескорена Франція» Жана-Люка Меланшона, які проголосували проти, а також ультраправі з «Національного об’єднання», які утрималися. Само собою, представники макронівської партії «Відродження», яка є головним учасником центристської коаліції Renew Europe («Оновити Європу») в Європарламенті, не могли не скористатися цим шансом, щоб розкритикувати своїх політичних супротивників.
За словами представника «Відродження» і голови організації франко-української дружби Бенджаміна Хаддада, голосування в парламенті було задумано як можливість «прояснити» позицію кожної партії щодо підтримки Києва. І своїми діями «Нескорена Франція» і «Національне об’єднання» «підтвердили свою прихильність позиції Кремля», заявив він

«Ми зобов’язані зробити це перед усіма нашими французькими співгромадянами, які повинні знати без будь-якої двозначності позицію кожної партії щодо підтримки України і засудження Росії», – заявив у парламенті прем’єр-міністр Франції Габріель Атталь. «Голосувати проти – значить дати Володимиру Путіну всі аргументи і сигнал, на які він сподівається і яких він чекає».

А голова фракції Renew Europe в Європарламенті Валері Айє взагалі порівняла ультраправого політика й екс-лідерку «Національного об’єднання» Марін Ле Пен із французьким прем’єром Едуардом Даладьє, який у 1938 році підписав Мюнхенську угоду з фюрером Третього Рейху Адольфом Гітлером, передавши йому Судетську область Чехословаччини. «Ті самі слова, ті самі аргументи, ті самі суперечки. Ми зараз у Мюнхені в 1938 році», – заявила вона.

Лідер фракції Renew Europe в Європарламенті Валері Айє

«У деяких своїх діях «Національне об’єднання» виступає як представник Москви», – додала до слів Айє депутатка Європарламенту від Renew Марі-П’єр Ведренн. «Якби ми дослухалися до «Національного об’єднання», то Франція залишила б ЄС, ми були вакциновані «Супутником» і підтримали Росію» проти України, заявила вона.

Сам же президент Макрон, який лише два роки тому закликав союзників по НАТО не «принижувати» Росію, зараз намагається представити майбутні вибори до Європарламенту як екзистенціальну боротьбу за долі Європи і найважливіший фактор у російсько-українській війні. Він став використовувати раніше нехарактерну для себе «яструбину» і антиросійську риторику, кажучи, зокрема, про те, що не виключає відправки військ західних країн на територію України.

Так, у лютому цього року Макрон заявив, що «консенсус» між лідерами країн НАТО щодо відправки військ на територію України «офіційно» відсутній, але «ніщо не виключено». Надалі в інтерв’ю на французькому телебаченні він знову не виключив відправки західних військ і сказав про те, що російсько-українська війна є екзистенційною загрозою для Європи.

«Якби Росія перемогла, життя французів змінилося б, – підкреслив президент. – У Європи більше не було б безпеки».

Макрон додав, що встановлення будь-яких обмежень на те, як західні країни можуть відреагувати на дії Росії, означало б «вибір на користь поразки».

Президент Франції Емманюель Макрон

Однак поки що яструбина риторика французького президента і його прагнення виставити ультраправих «союзниками Путіна» працює проти нього, причому як за кордоном, так і всередині країни. Союзники Франції по НАТО чітко заявили, що не збираються відправляти свої війська на територію України. «На українській землі не буде ні сухопутних військ, ні солдатів, відправлених туди європейськими країнами або державами НАТО», – підкреслив канцлер Німеччини Олаф Шольц.

Усередині країни ж рейтинг схвалення Макрона, за даними The New York Times, становить не більше 29%. А опитування громадської думки показують, що на виборах до Європарламенту «Національне об’єднання» обійде Renew щонайменше на 10% голосів. Так, за результатами нещодавнього дослідження, які наводить POLITICO, французькі ультраправі наберуть 30% голосів проти 21% у коаліції Макрона.

Ба більше, самі союзники французького президента відверто сумніваються в тому, що його наголос на ідеологічну боротьбу з ультраправими допоможе йому виграти вибори. Центристський політик, екс-міністр юстиції та один із перших прихильників Макрона Франсуа Байру заявив, що ультраправі не повинні бути «єдиною темою передвиборчої кампанії», додавши, що рішення зосередити стільки уваги на «Національному об’єднанні» було для них «подарунком»

Що стосується самих ультраправих, то вони відкинули всі звинувачення Макрона в «союзі» з Путіним. Марін Ле Пен розкритикувала заяви президента про відправлення військ на територію України як цинічний крок, покликаний драматизувати те, що поставлено на карту на виборах до Європарламенту. Себе ж вона представила захисницею миру.

Ле Пен також охарактеризувала голосування з питання угоди з Україною як «негідний вибір, який ви хочете нав’язати: або обираєте Макрона, або дружите з Путіним. Вона назвала це «презирливим», перш ніж звинуватити президента в тому, що він влаштував голосування з політичних мотивів і «намагається отримати вигоду зі страждань України».

Крім того, Ле Пен звернулася до економічних питань, які насправді хвилюють французів, і розкритикувала плани Макрона щодо реформування ринку праці. «У безробітті винні не безробітні, а такі політики, як ви, і деструктивні економічні моделі, які ви нав’язуєте, на противагу будь-якому здоровому глузду», – заявила вона.

Голова фракції «Національного об’єднання» у французькому парламенті Марін Ле Пен

А лідер «Національного об’єднання» Жордан Барделла також розкритикував політику президента, зробивши наголос у своїй передвиборчій кампанії на протекціонізм і боротьбу з імміграцією. Він назвав майбутні вибори до Європарламенту референдумом проти імміграції, запропонувавши створити «подвійний кордон: національний і європейський». Барделла також закликав правих і лівих виборців голосувати за «Національне об’єднання».

І, судячи з результатів опитувань, ультраправі мали рацію, зробивши у своїй передвиборчій кампанії наголос на внутрішньополітичних питаннях, які справді хвилюють французів, що показують нещодавні масові протести фермерів, які брали Париж у блокаду. Тоді як президент Макрон вчинив, як багато політиків, які втрачають популярність перед кінцем своєї влади, – спробував перевести увагу громадян на зовнішні питання, які, хоча й важливі, відступають на другий план перед економічною кризою і безробіттям.

Прихильники Макрона сподіваються, що йому все ж таки вдасться переломити ситуацію та знов здобути голоси виборців, коли він особисто вступить у передвиборчу боротьбу, скоріш за все, просто перед виборами в червні. Однак це може мати і протилежний ефект. «Він (Макрон) має парадоксальний вплив; він здатний мобілізувати прихильників, але водночас він сам дає аргументи, щоб люди голосували проти нього, за Барделлу», – сказав соціолог OpinionWay Бруно Жанбар.

Однак поки що опитування громадської думки свідчать про те, що навіть особистого залучення Макрона, який втрачає популярність, може бути недостатньо для того, щоб принести Renew перемогу. Ба більше, оскільки зараз він обіймає посаду президента вдруге і більше не зможе балотуватися, багато хто, включно із самою Ле Пен, розглядає червневі вибори до Європарламенту як репетицію президентських виборів у Франції 2027 року. І якщо зараз ультраправі переможуть на виборах, у них будуть хороші шанси вперше привести свого кандидата в президентське крісло і кардинально змінити французьку політику. Завдяки «вмілій» передвиборчій кампанії Макрона в них є всі можливості зробити це.