Орбан проти Брюсселя: хто наблизить закінчення війни?

Несподіваний миротворчий вояж угорського прем’єра викликав переполох у Євросоюзі: ніхто не давав Орбану мандата на таку дипломатію в обхід Брюсселя. Проблема полягає в тому, що сам Брюссель нічого не пропонує натомість.

«Самоправство» Віктора Орбана викликало нервову реакцію Брюсселя: і в Єврокомісії, і в Європарламенті вважають, що в угорського прем’єра немає мандата на жодні дипломатичні місії. Поїздки в Росію і Китай європейські чиновники сприйняли як виклик єдності ЄС. Зустріч Обрана з Трампом показала, що хочуть того чи ні в Брюсселі, але Європі доведеться готуватися до повернення колишнього президента в Білий дім. І очікувати, що українське питання буде вирішено не на користь європейських інтересів.

«Поїздка до Москви була політичною помилкою… За десять років я ніколи не бачив такої жорсткої реакції 26 інших країн на дії однієї країни», – заявив голова Європейської ради Шарль Мішель. Окремо виглядала тільки підтримка прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо, який не тільки не засудив Орбана за спілкування з Володимиром Путіним, а й також заявив, що хотів би приєднатися до миротворчого турне свого угорського колеги.

«Він не тільки перевищує свої повноваження, коли претендує на те, щоб представляти ЄС загалом, а й активно реалізує політичний порядок денний, який суперечить спільним позиціям Євросоюзу. Він прагне підірвати наявні рішення ЄС. Не можна допустити, щоб це тривало», – звернулися євродепутати до глави Європарламенту Роберте Метсоле, голови Євроради Шарля Мішеля і глави Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн. Законодавці вимагали позбавити Угорщину права голосу в Єврораді.

Питання санкцій щодо Угорщини делікатне, оскільки вона головує в ЄС. Майже відразу ж після повернення Орбана стали лунати заклики відібрати в Угорщини право головування або максимально його обмежити одним-двома місяцями. Але Брюссель розсудливо відкинув цю ідею: Європейський суд навряд чи погодиться з такими санкціями. Загальну думку висловив канцлер Австрії Карл Нехаммер: «Потрібно протистояти Віктору Орбану за його неузгоджені дії, але не бойкотувати головування в Раді. Міністри Народної партії продовжуватимуть брати участь у радах і засіданнях, у них достатньо справ».

Свою незгоду Брюссель вирішив показати опосередковано: Урсула фон дер Ляєн скасувала традиційний візит колегії єврокомісарів до країни-головуючої. Також Єврокомісія має намір на неформальних засіданнях ради буде представлена на рівні старших чиновників, а не вищих посадових осіб. За прикладом європейських урядовців послідували решта.

На першу як голова ЄС зустріч із питань конкурентоспроможності приїхали представники лише 7 із 26 країн. Німеччина в останній момент змінила міністра на чиновника нижчого рангу. Франція прислала директора європейського департаменту МЗС. Литва і зовсім прислала свого посла в Угорщині. Цей демарш став відповіддю не тільки на зв’язки з Москвою, а й на надто теплу зустріч Орбана з Сі Цзіньпіном і заперечення Будапешта на введення підвищених тарифів на китайські електромобілі.

Низка країн відмовилася відправляти високопоставлених представників до Будапешта на зустріч із питань енергетики. Також Брюссель домагався провалу неформального саміту глав МЗС, який заплановано на кінець серпня. Щоб не приїжджати в Будапешт, європейські дипломати придумали цілу операцію. Жозеп Боррель, очільник європейського дипломатичного відомства, призначить на той самий день позапланове й офіційне (тобто обов’язкове до участі) засідання в Брюсселі.

Незважаючи на сильний тиск, Орбан, схоже, не має наміру відмовлятися від своїх планів щодо мирного врегулювання конфлікту в Україні. За підсумками турне угорський прем’єр відправив Шарлю Мішелю лист, у якому попередив, що після ймовірної перемоги Трампа на виборах американська частка в підтримці України помітно знизиться. Таким чином, основний фінансовий тягар допомоги Києву ляже на ЄС. При цьому, додав Орбан, у Трампа вже зараз є миротворчий план і він готовий його запропонувати, не чекаючи листопадових виборів.

Перспективи угорської ініціативи туманні: у листі-відповіді Мішель заявив, що «взяв до відома ідеї та пропозиції» Орбана, але категорично відкинув його заяви про «провоєнну політику» ЄС. Також голова Євроради нагадав, що зусилля Будапешта в цьому контексті нікчемні, оскільки Угорщина не отримувала жодного мандата на дії від імені ЄС. Склалася парадоксальна ситуація: хоча формально Брюссель зацікавлений у мирних ініціативах, фактично європейські урядовці блокують миротворчі спроби Угорщини і нічого не пропонують натомість.

Показовою стала зустріч Європейського політичного співтовариства в британському Вудстоку, на якій ці відмінності було видно яскравіше. Новий британський прем’єр Кір Стармер відразу позначив мету заходу як допомогу Україні. Головним критиком виступив Орбан: він заявив, що «ЄС – не виконавець зовнішньої політики США» і не згоден з думкою, що доля конфлікту має вирішитися на полі бою. З ним був згоден президент Сербії Александр Вучич: на його думку, на саміті «неможливо було почути будь-яку думку про те, як можна дійти до діалогу і розв’язання проблем».