Пекін вдає, що терпить автономію Гонконгу, але її вже не існує

Масові репресії проти опозиціонерів у Гонконзі – відгомони протестів 2019 року, коли опозиція намагалася протистояти впливу Пекіна. Однак подальші події показали, що активісти пізно схаменулися: автономії регіону вже практично не існує.

Суд у Гонконзі виніс вироки лідерам протестів 2019 року. 45 осіб отримали тюремні терміни від чотирьох до 10 років: найбільше – 10 років ув’язнення – отримав колишній процесор юриспруденції Бенні Тай. Його звинуватили в тому, що він «виступив за революцію». Решту також визнали винними у змові з метою повалення влади. Двох активістів виправдали. Чотирьох осіб, зокрема австралійця Гордона Нг, суд назвав організаторами і засудив до термінів до семи років ув’язнення.

Цей судовий процес називають найбільшим після набуття чинності закону про національну безпеку. Пекін наполягав на швидкому ухваленні документа після масштабних протестів 2019 року. Тоді на вулиці Гонконгу вийшли сотні тисяч людей. Приводом для протестів став законопроєкт, який дозволяв екстрадувати з Гонконгу до материкового Китаю. Але незабаром протестувальники почали вимагати більшого – проведення великих демократичних реформ.

Один із заарештованих учасників протесту – Бенні Тай – розробив неофіційні праймеріз, попередній відбір опозиційних кандидатів на місцеві вибори, які були заплановані на 2020 рік. У підсумку вибори було відкладено через пандемію коронавірусу. Однак пів мільйона жителів Гонконгу встигли проголосувати на праймеріз. Влада Гонконгу і Китаю побачила в цьому спробу повалити владу і заарештувала безліч активістів, включно з Бенні Таєм, 2021 року.

Раніше в серпні 2024 року гонконгський суд визнав видання Stand News і двох його колишніх головних редакторів Чунг Пуй-Куена та Патріка Лама винними в підбурюванні до заколоту. Це був перший подібний вирок відтоді, як місто перейшло під владу Китаю 1997 року. Стаття про підбурювання не застосовувалася протягом десятиліть до 2020 року, коли китайська влада почала засуджувати опозиціонерів. Згідно з цим законом, редакторам загрожувало до двох років в’язниці, проте ухвалений закон про безпеку збільшив термін за підбурювання до семи років.

За угодою між британською владою і китайським урядом, Гонконг мав право дотримуватися «капіталістичної системи і способу життя» до 2047 року. За задумом, 50 років мало вистачити, щоб у Гонконзі встановилися такі самі норми, як і на іншій території країни. Ця концепція «Одна країна – дві системи» авторства Дена Сяопіна працювала протягом кількох років, і місто як спеціальна адміністративна зона користувалося відносною свободою: воно мало власну адміністрацію, валюту і податково-фіскальну політику.

Поступово Пекін почав втручатися у внутрішню політику спеціального району. 2021 року Китай скористався правом тлумачити основний закон Гонконгу і реформував виборчу систему. Відтоді брати участь у виборах дозволили тільки тим, кого визнає «патріотами» спеціальна рада, що складається з лояльних Пекіну чиновників. У підсумку на посаду глави адміністрації Гонконгу було виставлено лише одного кандидата – колишнього секретаря з безпеки і керівника силових структур Гонконгу Джона Лі.

За допомогою Лі Пекіну вдалося нав’язати Гонконгу новий закон про безпеку, який посилив покарання за дії, що загрожують громадському ладу і безпеці» аж до довічного ув’язнення. Фактично ухвалення документа знищило протестний рух у місті. Усіх значних активістів та опозиціонерів встигли заарештувати й посадити до в’язниці, решта – емігрували. Також Пекін почав переслідувати незалежну пресу.

Для продемократично налаштованої опозиції ці вироки – чутливий удар, оскільки активісти розраховували за допомогою виборчих праймеріз віднайти кандидатів, що допоможуть отримати більшість у Законодавчих зборах на наступних виборах. Однак реакція влади Гонконгу була набагато жорсткішою, ніж очікували активісти: якщо формально Гонконг пов’язаний з китайським урядом угодою, що надає напівавтономію, то фактично влада в місті перебуває під контролем Пекіна.

«Судді вирішили, що демократи мають намір сліпо накласти вето на бюджет уряду і змусити главу міста піти у відставку, якщо вони справді отримають більшість», – припускає видання Hong Kong Free Press (HKFP). Події в Гонконзі викликали занепокоєння в іншій демократичній частині Китаю – на Тайвані. «Цей вирок є серйозним порушенням прагнення народу Гонконгу до свободи і демократії. «Це не тільки порушує обіцянки [Пекіна] про «п’ятдесят років без змін» і «високий ступінь автономії», а й доводить нездійсненність принципу «Одна країна, дві системи», – заявив прес секретар офісу президента Тайваню Лі Вен.

Через 27 років після повернення колишньої британської колонії Китаю Гонконг стрімко закривається. Як пише The Washington Post, «місто стало менш автономним, більш невпевненим у своєму економічному майбутньому і більш ретельно контролюється Комуністичною партією Китаю». Усе це призвело до масового відтоку населення з міста, особливо після пандемії коронавірусу, яка була позначена драконівськими правилами для місцевих жителів. Новий закон про безпеку призвів до фактичного знищення автономії регіону, який незабаром перейде під повний контроль Китаю.