План миру США: чим заплатить Україна за домовленості з РФ

2025 року, після повернення Дональда Трампа, дипломатичні зусилля з припинення війни між Росією та Україною активізувалися. Американська адміністрація запропонувала низку ініціатив, спрямованих на досягнення перемир’я і подальшого врегулювання конфлікту. Але наразі повернення Дональда Трампа в Білий дім лише відкрило нову главу в спробах завершити війну між Росією та Україною. Представлений США план миру обіцяє припинення вогню і шлях до стабілізації регіону, але вимагає від Києва серйозних поступок – від заморозки конфлікту і відмови від НАТО до часткової втрати економічного суверенітету. Чи зуміє Україна прийняти ці умови без розплати національними інтересами – головне питання нової геополітичної гри.

Американський план миру передбачає негайне припинення вогню вздовж поточної лінії фронту – без формального визнання Україною втрати окупованих територій, але з їх фактичним контролем Росією. Питання про вступ України до НАТО пропонується відкласти на невизначений термін, що де-факто означає відмову від прискореної інтеграції в альянс. При цьому США мають намір зберегти постачання озброєнь Києву, однак лише за умови дотримання режиму перемир’я; у разі його порушення з боку Москви Вашингтон обіцяє наростити військову допомогу. Також пропонується ввести 30-денне перемир’я з можливістю продовження за взаємною домовленістю сторін. Відповідальність за гарантування безпеки України має лягти на європейських партнерів, водночас участі американських або натовських військ як миротворців не передбачено.

Величезна плата за сумнівний «товар»

Ціна, яку Україна може заплатити за можливі домовленості з Росією, виглядає вкрай високою. Вашингтон і його союзники наполягають на припиненні бойових дій уздовж наявної лінії фронту, що фактично закріплює російський контроль над окупованими територіями. При цьому від Києва не вимагається їх формального визнання, хоча в деяких витоках фігурують побоювання про тиск на Україну з метою юридично зафіксувати російський суверенітет над цими регіонами – те, що українська сторона категорично відкидає.

Одним із найбільш спірних аспектів американського плану є втручання в економічний суверенітет України. США, за даними джерел, наполягають на отриманні контролю над стратегічно важливими енергетичними та мінеральними ресурсами країни, а також вимагають права вето на будь-які великі іноземні інвестиції, включно з європейськими. Крім того, Вашингтон наполягає на жорсткому контролі за розподілом відновлювальних фондів. Усе це викликає тривогу в Києві, де побоюються, що подібні заходи призведуть до втрати економічної самостійності та посилять зовнішню залежність від США. Деякі українські чиновники відкрито заявляють, що це може обернутися втратою контролю над національними ресурсами і виведенням прибутку за кордон.

Що стосується гарантій безпеки, то, в обмін на відмову від прагнення до вступу в НАТО, Україні пропонуються лише обмежені зобов’язання з боку європейських держав, без прямого військового прикриття з боку США або альянсу в цілому. Київ же, своєю чергою, вимагає включення до майбутніх угод не лише військово-стратегічних положень, а й зобов’язань щодо повернення полонених, депортованих дітей та розв’язання інших гуманітарних проблем, спричинених війною.

Ризики та наслідки

Прийняття умов, закладених в американському плані миру, несе для України цілий спектр ризиків – як політичних, так і економічних. Можлива фактична втрата частини територій і відмова від інтеграції в НАТО можуть спровокувати гостру внутрішньополітичну кризу і підірвати довіру до чинної влади. Особливо враховуючи, що переважна більшість українців категорично відкидає територіальні поступки, навіть якщо це загрожує зниженням підтримки з боку Заходу. В економічній площині передача контролю над стратегічними ресурсами та інвестиціями в руки США обіцяє ослаблення економічного суверенітету, втрату частини доходів і наростання зовнішньої залежності. Це може не тільки обмежити свободу Києва у виборі економічних партнерів, а й ускладнити відносини з європейськими країнами. У сфері безпеки відмова від членства в НАТО і відсутність твердих міжнародних гарантій створюють умови для повторення агресії в майбутньому, особливо з урахуванням провалу попередніх домовленостей, таких як Будапештський меморандум. Ситуацію погіршує перспектива «заморозки» конфлікту – контроль Росії над окупованими територіями без ясних шляхів до їхнього повернення загрожує Україні затяжним статусом напіввійськового існування на кшталт корейського сценарію.

Сформульований США план миру відображає спробу Вашингтона перезапустити дипломатичний процес і стабілізувати європейську безпеку з урахуванням нових політичних реалій і пріоритетів американської адміністрації. Однак він спирається на модель компромісу, в якій ключові інтереси України – територіальна цілісність, суверенітет і стратегічний курс на євроатлантичну інтеграцію – піддаються серйозному перегляду.

Фактичне заморожування конфлікту, відмова від НАТО й обмежені гарантії безпеки несуть у собі ризики не тільки для внутрішньої стабільності країни, а й для її майбутнього як повноцінного суб’єкта міжнародної політики. Україна опиняється перед жорстким вибором: або прийняти зовні нав’язаний сценарій із короткою перспективою «миру без перемоги», або продовжувати боротьбу – з невизначеними шансами на успіх, але зі збереженням морального і політичного суверенітету.

Найближчими місяцями багато чого залежатиме від стійкості внутрішнього консенсусу в українському суспільстві, гнучкості дипломатії та здатності влади утримати довіру громадян. Не виключено, що українське керівництво спробує використати сам факт обговорення мирного плану як інструмент тиску на західних партнерів – з метою домогтися вигідніших умов або додаткової підтримки. Однак за будь-якого сценарію зрозуміло одне: нав’язаний компроміс не здатний усунути першопричини війни і навряд чи принесе стійкий і справедливий мир.