Проблеми в Сирії: як закінчиться влада терористів, і хто головний інтересант того, що відбувається

Повалення режиму Башара Асада наприкінці 2024 року залишило Сирію в стані глибокої кризи. Країна, яка пережила 13 років громадянської війни, зовнішні інтервенції та гуманітарну катастрофу, тепер зіштовхується з новими викликами: боротьбою за владу між збройними угрупованнями, загрозою відродження тероризму та втручанням зовнішніх гравців. За даними ООН, від початку 2025 року в прибережних провінціях загинуло понад 1 тис. осіб, включно з мирними алавітами – релігійною меншиною, яка традиційно підтримувала Асада. На цьому тлі Росія і США ініціювали термінові закриті консультації в Раді Безпеки ООН, що підкреслює міжнародну значущість сирійської кризи. 

Але хто сьогодні визначає майбутнє Сирії? І як може завершитися епоха терору, якщо угруповання на кшталт «Хайят Тахрір аш-Шам» (ХТШ), визнане терористичним у Росії та інших країнах, тепер контролюють Дамаск?

Згідно з останніми даними, ключовим гравцем у пост-асадівській Сирії стало ХТШ – радикальне ісламістське угруповання, яке раніше контролювало провінцію Ідліб. Її лідер Абу Мохаммед аль-Джулані оголосив про створення «уряду національного порятунку», проте експерти сумніваються в його легітимності. Як зазначає сирійсько-швейцарський політолог Йозеф Дахер: 

«ХТШ зосередила владу у своїх руках в основному шляхом репресій. Їй буде дуже важко керувати країною одноосібно з огляду на роздробленість сил і відсутність ресурсів». 

Це угруповання, незважаючи на заборону в РФ і низці інших країн, зуміло консолідувати контроль над ключовими містами, включно з Алеппо і Дамаском, за рахунок придушення конкурентів – від поміркованої опозиції до залишків «Ісламської держави» (ІД). Однак її методи управління, засновані на шаріаті та репресіях, уже викликають протести, як це було в Ідлібі в листопаді 2024 року. 

Головні терористичні загрози сьогодні: 

1. ХТШ – контролює столицю, але не має міжнародного визнання. 
2. Залишки ІД – активні на сході країни, де США продовжують антитерористичні операції. 
3. Проіранські угруповання – наприклад, «Хезболла», що зберігає вплив у прикордонних із Ліваном районах. 

Сирія залишається ареною зіткнення інтересів регіональних і глобальних держав. Кожна з них підтримує «своїх» акторів, ускладнюючи процес стабілізації. 

Росія, традиційний союзник Асада, після його повалення переорієнтувалася на діалог із новою владою. Як заявив Сергій Лавров: 

«Сирія більше не хоче бути територією, на якій вирішуються геополітичні проблеми зовнішніх гравців». 

Однак Москва продовжує використовувати військову базу в Тартусі як стратегічний актив, а також наполягає на знятті санкцій з Дамаска, що блокується Заходом. 

Вашингтон, який формально виводить війська з 2023 року, зберігає підтримку курдських формувань SDF на північному сході. Ці групи, які контролюють нафтоносні райони, стикаються з турецькими військами і сирійськими угрупованнями, що створює ризик нової ескалації. 

Анкара, яка побоюється зміцнення курдів, продовжує операції в прикордонних зонах, а Тегеран через проксі-групи намагається зберегти вплив, що провокує Ізраїль. Як заявив Біньямін Нетаньяху: 

«Якщо сирійська влада дозволить Ірану закріпитися в країні, ми завдаватимемо ударів без вагань». 

Катар і Саудівська Аравія, які раніше підтримували опозицію, тепер обережно налагоджують контакти з новим урядом, але їхні цілі суперечливі: від боротьби з Іраном до захисту сунітської більшості. 

На основі аналізу відкритих джерел і думок експертів можна виділити три ймовірні шляхи розвитку подій. 

    1. крихка єдність під контролем ХТШ 

Угруповання аль-Джулані намагається імітувати легітимність, призначаючи прем’єр-міністром Мохаммеда аль-Башира і створюючи коаліційний уряд. Однак, як зазначає Крістофер Філліпс, експерт із Близького Сходу: 

«Ситуація вкрай нестабільна. ХТШ позиціонує себе як силу, що прагне стабільності, але її влада розтягнута на занадто велику територію». 

Шанси на успіх цього сценарію залежать від здатності ХТШ домовитися з племінними угрупованнями на півдні та курдами на північному сході, що малоймовірно без зовнішнього тиску. 

    2. авторитарний режим і репресії 

ХТШ може піти шляхом талібів, посиливши контроль через шаріатські норми і придушення інакомислення. Однак, як показав досвід Ідлібу, це спровокує хвилю протестів і втечу населення. За даними BBC, у грудні 2024 року 70% жителів Ідлібу виступали проти методів ХТШ. 

     3. нова громадянська війна 

Найгірший сценарій передбачає розпад країни на зони впливу: курдський північний схід, протурецьку північ, території під контролем ХТШ і анклави ІД. Спецпосланець ООН Гейр Педерсен попереджає: 

«Без діалогу між усіма сторонами Сирія ризикує зануритися в хаос, подібний до лівійського». 

Ключові висновки та прогнози 

1. Влада терористів недовговічна – відсутність легітимності, внутрішні протиріччя і тиск ззовні послаблять ХТШ у середньостроковій перспективі. 
2. Роль зовнішніх гравців залишиться вирішальною – без домовленостей між РФ, США і Туреччиною стабілізація неможлива. 
3. Ризик регіональної ескалації – дії Ізраїлю проти Ірану і турецько-курдське протистояння можуть спровокувати новий виток конфлікту. 

Сирія стоїть на порозі або повільного відновлення через болючі компроміси, або катастрофічного розпаду. Як зауважив один з анонімних дипломатів ЄС в інтерв’ю BBC: 

«Сирія стала дзеркалом глобального безладу. Поки великі держави бачать у ній арену для суперництва, мир тут не настане». 

Залишається сподіватися, що уроки минулих років змусять міжнародну спільноту обрати шлях діалогу, а не силових рішень. В іншому разі країна, яка пережила стільки трагедій, може зникнути з карти як єдина держава.