Рівняння направо: чи загрожує ЄС ультраправе піднесення в Європі?

Наприкінці вересня на парламентських виборах в Австрії перемогла ультраправа Австрійська партія свободи. Це стало лише ще одним підтвердженням, що в Європі щосили розгортається підйом правих популістів, які перемагають на виборах одразу в кількох країнах. Але чи загрожує він Євросоюзу? І якою буде реакція Брюсселя на перемогу ультраправих в Австрії?

29 вересня на парламентських виборах в Австрії перемогла ультраправа Австрійська партія свободи (АПС). Уперше з часів Другої світової війни на загальнонаціональних виборах посіла першість партія, створена колишніми нацистами, яка сприйняла елементи нацистської ідеології.

Ультраправі посіли перше місце з результатом 28,9%, однак вони все ж не змогли набрати більшості голосів. Правляча консервативна Австрійська народна партія (АНП) на чолі з канцлером Карлом Нехаммером отримала 26,3% голосів, посівши друге місце. На третьому місці опинилися соціал-демократи з результатом 21,1% голосів, що стало найгіршим результатом в історії партії. Четверте місце дісталося лібералам із «NEOS – Нова Австрія», які покращили свій результат із попередніх виборів, набравши 9,1% голосів. А п’яте місце посіли «Зелені», які також входять до правлячої коаліції. Вони втратили значну кількість голосів з минулих виборів, набравши 8,2% голосів.

За результатами виборів Австрійська партія свободи отримає 57 із 183 місць у парламенті, консерватори – 51, а соціал-демократи – 41. Для ультраправих це значний успіх, оскільки раніше вони мали лише 31 місце в законодавчому органі.

«Результати сьогоднішнього дня не могли б бути яснішими», – заявив лідер АПС Герберт Кікль, додавши, що його партія тепер має очолити новий уряд. Перед виборами політик обіцяв, що якщо його виборці проголосують за його партію, то він стане їхнім Volkskanzler – «народним канцлером» (схожим терміном називали Адольфа Гітлера).

Популярність ультраправих в Австрії різко зросла на тлі занепокоєння виборців щодо високої інфляції, російсько-української війни, пандемії COVID-19, а також міграції. На минулих виборах АПС виступала з програмою «Фортеця Австрія», закликаючи до «рееміграції непроханих іноземців» задля побудови «однорідної» нації шляхом жорсткого контролю кордонів і призупинення права мігрантів на притулок. Також ультраправі виступають проти антиросійських санкцій і військової допомоги Україні, а також підтримують вихід Австрії з німецької ініціативи «Небесний щит Європи». Сам Кікль неодноразово критикував «еліти» в Брюсселі і закликав передати деякі повноваження ЄС назад на національний рівень, повернувши їх австрійському уряду.

Перемога ультраправих в Австрії стала лише останньою на даний момент ланкою в ланцюжку успіхів правих популістів на виборах у країнах Європи. Так, у вересні цього року «Альтернатива для Німеччини» («АдН») посіла перше і друге місце на регіональних виборах у Тюрингії та Саксонії відповідно. У червні французьке «Національне об’єднання» перемогло на виборах у Європарламенті, а в липні взяло гору в першому турі позачергових парламентських виборів, програвши лише в другому, але ставши найбільшою за кількістю місць партією в парламенті країни. Не варто також забувати про прихід до влади в Італії лідера ультраправих «Братів Італії» Джорджії Мелоні 2022 року, і перемогу Партії свободи Герта Вілдерса на парламентських виборах у Нідерландах минулого року.

Фактично в Європі триває підйом ультраправих партій, і якщо Австрійська партія свободи зможе сформувати урядову коаліцію, то ЄС ризикує зіткнутися з блоком євроскептичних держав, включно з Австрією, Угорщиною, Словаччиною, а також, можливо, Чехією, де праві популісти можуть прийти до влади на виборах 2025 року. Нагадаємо, що створена угорським прем’єром Віктором Орбаном і Гербертом Кіклем у червні цього року політична група «Патріоти Європи» вже стала третьою за кількістю місць фракцією в Європарламенті, і може впливати на рішення законодавчого органу.

Сам же ЄС поки що ніяк не відреагував на чергову перемогу ультраправих, а його представники кажуть, що результати виборів в Австрії прямо не впливають на Європу загалом. «Хоч би як склалася ситуація з коаліцією, австрійська політика навряд чи сильно зміниться, – заявив один із європейських дипломатів Politico, відображаючи загальну позицію Брюсселя, – тон може бути іншим, але фактично може бути спадкоємність політики, а не радикальні зміни».

Інший високопоставлений європейський дипломат сказав, що ЄС уже зіткнувся з подібними результатами виборів, і вони не мали прямого впливу на політику Європи. Таке нейтральне ставлення Євросоюзу до перемоги ультраправих в Австрії може бути пов’язане з тим, що досі вони справді не чинили значного впливу на рішення європейських органів. Успіх правих на нещодавніх виборах до Європарламенту не завадив Урсулі фон дер Ляєн ще раз обійняти посаду голови Єврокомісії. Самі ж праві популісти розділені на кілька фракцій, включно з «Патріотами Європи», Європейськими консерваторами і реформістами, а також «Європою суверенних націй», що заважає їм співпрацювати і спільно впливати на порядок денний Європарламенту.

«Вищі посади в європейських органах влади дісталися широкій коаліції консерваторів, соціалістів і лібералів, – сказала професорка політології Університету Бокконі Кетрін Де Вріс, – крім того, ультраправі політичні групи в Європарламенті часто не співпрацюють одна з одною. Тож коли йдеться про вплив крайніх правих на європейську політику, то тут загалом ситуація змішана».

У минулому навіть якщо ультраправі політики перемагали на виборах у європейських країнах, то під час формування коаліцій вони нерідко залишалися за бортом, не увійшовши до уряду, або ж змушені були пом’якшити свою риторику. Так сталося з Гертом Вілдерсом після перемоги на виборах у Нідерландах торік, який не тільки не потрапив до уряду, а й відійшов від частини своїх колишніх радикальних заяв, щоб домовитися з партнерами по коаліції.

Схожий сценарій імовірний і в Австрії, де Австрійська партія свободи, навіть незважаючи на її перемогу на виборах, може не увійти в уряд. Якщо Австрійська народна партія створить коаліцію із соціал-демократами та лібералами з NEOS, то вона сформує уряд без участі ультраправих.

Але навіть якщо АПС і увійде до уряду, то їй, найімовірніше, доведеться дистанціюватися від надто одіозного і радикального Кікля, і обрати іншого потенційного кандидата на посаду канцлера. І якщо ультраправі створять коаліцію з консерваторами з АНП, то, перебуваючи в уряді, вони можуть пом’якшити свою позицію і втратити підтримку своїх радикальних прихильників. «Вони пом’якшаться, тому що їм потрібен свого роду компроміс із партнером по коаліції», – сказала викладачка Гельсінського університету з політики Східної Європи Каталін Міклоссі.

Крім того, потрапивши в уряд, австрійські ультраправі муситимуть співпрацювати не тільки з іншими учасниками коаліції, а й з урядами інших європейських країн. І тут їм також доведеться йти на компроміс, якщо вони хочуть домогтися свого.

Яскравий приклад – прем’єрка Італії Джорджія Мелоні, яка після свого обрання у 2022 році почала успішно співпрацювати з іншими лідерами європейських держав, а також із очільниками органів влади ЄС, наприклад, з Урсулою фон дер Ляєн. А в Європейській раді (вищий політичний орган ЄС, де збираються глави держав і урядів країн-членів міжнародного об’єднання) вона не стала заважати спільним рішенням, як того побоювалися багато провідних політиків. І щоб домагатися свого, потенційному канцлеру Австрії від ультраправих доведеться наслідувати її приклад. Інакше він ризикує опинитися в такій же певній ізоляції, як інші лідери-євроскептики, включно з Віктором Орбаном і прем’єром Словаччини Робертом Фіцо.

Водночас, за словами автора книги «Нормалізація правих радикалів» Вісенте Валентима, сама перемога ультраправих на виборах у багатьох європейських країнах поступово впливає на політичну обстановку в Європі. На політичному рівні вкрай праві партії в кінцевому підсумку встановлюють порядок денний і змушують інші партії багато говорити про порушені ними проблеми, особливо після перемоги на виборах. Валентим додав, що мейнстримні партії часто проводять ту політику, яку ультраправі хотіли б пропонувати самі, що ще більше призводить до нормалізації останніх.

Минулого разу, коли ультраправі прийшли до влади в Австрії, реакція Брюсселя та інших європейських країн була зовсім іншою. 1999 року, коли Австрійська партія свободи посіла друге місце на парламентських виборах і увійшла до урядової коаліції з консерваторами, багато європейських країн вважали це порушенням «cordon sanitaire» – «санітарного кордону», що діє в Європі після закінчення Другої світової війни і забороняє формувати коаліції з правоекстремістськими партіями. Лідери інших держав-учасниць Євросоюзу пригрозили Австрії дипломатичним бойкотом і ввели проти неї санкції, скоротивши контакти до мінімуму.

У Брюсселі ці заходи підтримали, заявивши, що входження АПС до коаліційного уряду легітимізує крайніх правих у Європі. Європейські міністри відкрито обговорювали можливість виключити Австрію з ЄС. У підсумку тодішній лідер АПС Йорг Гайдер пішов зі своєї посади, а санкції проти Австрії були скасовані 2000 року.

Нині ж реакція Брюсселя і європейських країн на перемогу ультраправих в Австрії була зовсім іншою – від нейтральної до позитивної, особливо з боку лідерів інших крайніх правих партій. Це означає, що знаменитий «санітарний кордон» уже багато в чому було прорвано, якщо не в правлячих колах, то у свідомості частини виборців і політиків. І оскільки вплив ультраправих у Європі продовжує зростати, то в найближчі десятиліття вони цілком можуть кардинально змінити її політику. Навіть більше, ніж їм уже вдалося це зробити за минулі 25 років.