Санду 2.0: чи перемогли європейці в Молдові

Майя Санду, проєвропейський президент Молдови, переобрана на другий термін, перемігши Олександра Стояногло, кандидата, якого підтримувала проросійська Партія соціалістів. Що ці вибори означають для майбутнього країни?

За даними молдавського центрвиборчкому, у другому турі Санду отримала 55% голосів, тоді як Стояногло – 45%. Багато в чому Санду виграла завдяки значній підтримці діаспори, тоді як Стояногло отримав більше голосів усередині країни. Також штабу Санду вдалося виправити ситуацію після першого туру і розширити електорат, мобілізувавши тих, хто не визначився. Крім того, президент показала себе впевненим оратором на дебатах з опонентом.

Передвиборча кампанія перед другим туром проходила в напруженій атмосфері. Влада Молдови звинувачувала Росію у втручанні у вибори і спробах вплинути на результат. Радник Санду з національної безпеки Станіслав Секрієру заявив про «масове втручання» Росії, включно з організацією чартерних рейсів для доправлення виборців із Росії в сусідні країни для голосування.

Також повідомлялося про погрози вибухів на виборчих дільницях у Німеччині та Великій Британії, а виборцям, які голосували в посольстві Молдови в Москві, пропонували безкоштовний обід у сусідньому ресторані. Правоохоронні органи країни заявили, що мають докази масового підкупу виборців, який організував проросійський олігарх-утікач Ілан Шор. Незважаючи на ці труднощі, явка виборців із діаспори була рекордною.

Штаб Санду навмисно позиціонував вибори як чи не найважливіші в історії Молдови: на них вирішувалося, чи продовжить країна свій курс на зближення із Заходом і реальну демократію, чи зробить вибір на користь «русского мира». Аналітики назвали цей підхід цілеспрямованою поляризацією електорату, яка веде Молдову до ще більшого розколу. Однак очікування політтехнологів виправдалися.

Свою перемогу президентка піднесла як перемогу демократії та європейського шляху для Молдови, незважаючи на передбачуване втручання Росії у вибори. Санду, колишній економіст Світового банку, виступала за прискорення руху Молдови до членства в ЄС, тоді як Стояногло, колишній генеральний прокурор, обіцяв відновити відносини з Росією, не відмовляючись від європейської інтеграції.

Хоч як дивно, але Росія навіть допомогла переобранню Санду, спровокувавши небачену в країні мобілізацію її прихильників. Нещодавні вибори, що відбулися в Грузії, показали, що може трапитися за бездіяльності виборців: країна-кандидат у члени ЄС, значний російський вплив, підтримка проросійських сил у сільських районах. Цей приклад викликав у молдаван побоювання, що їхні вибори підуть за «грузинським» сценарієм.

Однак ця перемога не була переконливою. Санду втратила голоси виборців всередині країни порівняно з виборами 2020 року, що може вказувати на зростаюче невдоволення економічною ситуацією та повільними темпами реформ. Оголошена реформа судової системи та юстиції так і не відбулася, незважаючи на активну роботу уряду.

Хоча діаспора і центр країни підтримали проєвропейськи налаштованих політиків, автономна область Гагаузія і бідні околиці Молдови досі залишаються районом проросійськи налаштованих виборців. Проросійська пропаганда і підкуп голосів, ймовірно, зіграли свою роль у підтримці Стояногло, особливо в сільських районах і на півдні країни. Результати голосування засвідчили глибокий розкол у молдовському суспільстві між прихильниками європейської інтеграції та тими, хто віддає перевагу тіснішим зв’язкам із Росією.

Перемога Санду не гарантує легкого шляху для Молдови до ЄС. Отримання статусу кандидата було радше збігом обставин, ніж планомірною роботою кабінету Санду. Після початку війни в Україні в Брюсселі не хотіли допустити виникнення ще одного проросійського плацдарму в Східній Європі – і швидке отримання статусу кандидата не конвертуватиметься в настільки ж активні переговори. Шлях Молдови до ЄС закритий до закінчення війни в сусідній країні – і всі політики це розуміють.
Майбутнє Молдови залишається невизначеним, оскільки президентські вибори не настільки важливі для внутрішньої політики, як парламентські вибори, які відбудуться наступного року.

Невдоволення молдаван політикою Санду може вилитися в підтримку опозиції – і тоді президентка втратить більшість у парламенті та буде змушена формувати хитку коаліцію. Несподіваним став фактор Стояногло: не найвидатніший політик отримав величезний кредит довіри від виборців, який необхідно конвертувати. Підсумки президентських виборів дали Молдові більше запитань, ніж відповідей.