Сеул прикривається НАТО: договір між Росією і КНДР як нова загроза

Новий договір між Росією і КНДР викликав люту реакцію Південної Кореї. У Сеулі пригрозили поставками Україні та новими санкціями, оскільки побоюються, що за рахунок Москви Пхеньян зможе значно підвищити свою обороноздатність.

Президент Південної Кореї Юн Сок Йоль заявив, що обговорить з лідерами НАТО явну загрозу, яку представляє КНДР для Європи через поглиблення військових зв’язків з Росією. Юн додав, що Москва повинна зробити вибір між двома Кореями і показати свої справжні інтереси. Корейський президент пригрозив, що Сеул ухвалить рішення про військову підтримку України залежно від того, як буде реалізовано новий військовий пакт між Москвою і Пхеньяном.

У Південної Кореї не залишиться обмежень щодо допомоги Україні, якщо Росія надасть високоточну зброю КНДР, заявив начальник управління національної безпеки адміністрації президента республіки Чан Хо Чжин. Йдеться про 155-мм артилерійські снаряди і системи протиповітряної оборони. Такі поставки забороняє законодавство Південної Кореї, раніше Україні відправляли тільки нелетальну зброю.

Крім того, влада Південної Кореї має намір запровадити додаткові санкції щодо чотирьох російських кораблів, п’яти організацій і восьми приватних осіб, які причетні, на думку Сеула, до перевезень між Росією і КНДР. Також до списку експортного контролю Південної Кореї додадуть 243 нових пункти, загалом під забороною опиняться 1402 позиції.

Ці заяви були зроблені напередодні візиту президента до Вашингтона на саміт НАТО. Юн став першим південнокорейським лідером, який відвідав саміт НАТО 2022 року. Захід у Вашингтоні стане його третім візитом на подібну зустріч. Південна Корея разом з Австралією, Японією і Новою Зеландією входить до четвірки партнерів з Азіатсько-Тихоокеанського регіону, які візьмуть участь у переговорах 10 і 11 липня.

Новий договір між Росією і КНДР, підписаний у червні, призвів до зростання напруженості на Корейському півострові. Відносини між Сеулом і Москвою загострилися через військові поставки: балістичні ракети та артилерію з Пхеньяну, які мають заповнити втрати російської армії на фронті. Стурбованість Сеула також викликає співпраця в космічній сфері, яка була заявлена під час переговорів між Путіним і Кім Чен Ином.

Південнокорейська розвідка пильно стежить за поставками між Росією і КНДР. Наприклад, у березні цього року Сеул заявив, що з 2023 року Північна Корея відправила в Росію близько 7 тисяч контейнерів із боєприпасами та іншим військовим обладнанням, щоб допомогти Москві у війні в Україні. Якщо спочатку сторони використовували тільки морські шляхи доставки, то тепер основним каналом став сухопутний кордон, через який вантажі йдуть залізницею, вважають у міністерстві оборони Південної Кореї.

За даними американської розвідки, Пхеньян хотів би отримати від Москви винищувачі, ракети класу «земля-повітря», бронетехніку, матеріали та обладнання для виробництва балістичних ракет. Поставки Південної Кореї Україні непорівнянні з потенціалом КНДР: Республіка Корея посідає дев’яте місце у світі з експорту зброї і всі останні роки серйозно нарощувала свої експортні можливості. До 2027 року обсяг експорту оборонної продукції Південної Кореї становитиме близько $23,4 мільярда, тобто збільшиться на 87% порівняно з 2021 роком.

Росія у відповідь на заяви Юна назвала Південну Корею «найдружнішою з недружніх країн». Путін заявив, що було б «великою помилкою», якби південнокорейський уряд вирішив постачати зброю Україні. «Республіці Корея нема про що турбуватися, тому що наша допомога у військовій сфері згідно з договором, який ми підписали, виникає тільки в тому разі, якщо стосовно однієї зі сторін, які підписали документ, буде здійснено агресію», – сказав російський президент.

За даними Вашингтонського центру стратегічних і міжнародних досліджень, до вторгнення в Україну Росія була п’ятим за величиною експортером Південної Кореї, водночас вона була ключовим постачальником енергоносіїв у країну. Війна змінила статистику, і тепер Південна Корея зберігає стратегічну невизначеність: з одного боку, вона не йде на пряму конфронтацію з Москвою, з іншого – використовує питання постачань Україні як дипломатичних хід, що дає змогу чинити тиск на Москву задля відмови від передачі військових технологій Пхеньяну.

Інтереси Юна лежать не тільки в площині європейської безпеки та відносин із КНДР. Також мета Південної Кореї – це знизити ризики суперництва між Китаєм і США. Для цього Сеул намагається активізувати співпрацю зі структурами НАТО і сподівається на партнерство з його союзниками в регіоні, насамперед – Японією та Австралією. Наприклад, на вересень цього року вже заплановані спільні навчання з кіберзахисту за участю розвідок цих країн.

Незважаючи на невизначеність результатів президентських виборів у США, будь-яка майбутня адміністрація Білого дому навряд чи змінить свою політику в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. На це ж вказав президент Юн, зауваживши, що американо-південнокорейський альянс користувався двопартійною підтримкою протягом останніх 70 років. Курс на протистояння з Китаєм залишається актуальним і за Байдена, і за Трампа.

Отже, липневий саміт НАТО для Південної Кореї стане спробою поліпшити захист одразу від двох загроз: від активного військового партнерства Росії та КНДР, а також від посилення Китаю в Східноазіатському регіоні. При цьому Сеул не зацікавлений ескалувати ситуацію на півострові, що може призвести до швидкого переозброєння войовничого сусіда. З іншого боку, на Південну Корею тиснуть Штати, які хочуть збільшити поставки Києву за рахунок своїх союзників. Для президента Юна це буде непросте завдання: дотриматися крихкого балансу національних інтересів і національної безпеки.