«Скандал на рівному місці»: через що стався дипломатичний конфлікт між Ізраїлем та Росією?

1 травня 2022 року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров дав інтерв’ю італійському телеканалу Rete 4, під час якого заявив про можливе єврейське походження Адольфа Гітлера. Надалі МЗС Росії також звинуватило Ізраїль у підтримці «неонацистського режиму» у Києві. Це викликало гостру критику з боку Ізраїлю, а російського посла у Тель-Авіві викликали до МЗС країни для роз’яснювальної бесіди. Так фактично на рівному місці спалахнув дипломатичний скандал, в який довелося втрутитися самому президентові Росії Володимиру Путіну. Але у чому причина конфлікту? І до чого він приведе надалі?

Пошук єврейського коріння

1 травня 2022 року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров дав інтерв’ю італійському телеканалу Rete 4. Під час цього інтерв’ю главу МЗС попросили прокоментувати заяви президента України Володимира Зеленського про те, що денацифікація його країни – одна з офіційних цілей Росії у війні з Україною, безглузда, з огляду на те, що сам він – єврей.

«Нацифікація є: захоплені в полон бойовики та батальйони «Азов», «Айдар» та інших підрозділів носять на одязі, своєму тілі символ татуювання свастики, нацистських батальйонів Ваффен-СС, відкрито читають та пропагують «Майн кампф». Він (Зеленський) висуває аргумент: яка у них може бути нацифікація, якщо він є єврей. Можу помилитися, але Адольф Гітлер теж мав єврейську кров. Це абсолютно нічого не означає. Мудрий єврейський народ каже, що найзапекліші антисеміти, як правило, євреї.”У сім’ї не без виродку”, як у нас кажуть”, – заявив Лавров.

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров

Таким чином, глава російського МЗС фактично не тільки вдався до історично недостовірної теорії про наявність у Адольфа Гітлера єврейського коріння, але й натякнув на те, що самі євреї могли брати участь у Голокості.

Ці слова передбачувано викликали гостру реакцію із боку Ізраїлю. Прем’єр-міністр країни Нафталі Беннет заявив, що заяви Лаврова «є неправдою та неприйнятними по суті»: «Метою подібної брехні є спроба направити на адресу євреїв звинувачення в скоєнні найстрашніших злочинів щодо самих євреїв та звільнити від відповідальності гонителів нашого народу».

А міністр закордонних справ Ізраїлю Яїр Лапід сказав: «Висловлювання міністра закордонних справ Росії Лаврова не лише непробачні та обурливі – вони також є жахливою історичною помилкою. Євреї не вбивали себе під час Голокосту. Звинувачення самих євреїв в антисемітизмі — це кричущий рівень расизму щодо євреїв».

Також російського посла в Ізраїлі Анатолія Вікторова викликали для роз’яснювальної бесіди, а фактично для пояснень у МЗС країни.

У відповідь російське МЗС, замість того, щоб хоча б позбутися чергових слів про те, що його главу неправильно зрозуміли, звинуватило у своєму Telegram-каналі Ізраїль у підтримці «неонацистського режиму» у Києві: «Звернули увагу на антиісторичні заяви глави МЗС Ізраїлю Яїра Лапіда, багато в чому пояснюють курс нинішнього уряду Ізраїлю на підтримку неонацистського режиму у Києві».Водночас МЗС визнало, що співпраця євреїв з нацистами була «маргінальним феноменом», проте заявила, що ця тема не табуйована і «є предметом досліджень».

Крім того, російське зовнішньополітичне відомство звинуватило Ізраїль у тому, що він не помічає махрового антисемітизму на території України.

Дипломатичний скандал, що спалахнув, вдалося погасити лише самому президенту Росії Володимиру Путіну, який 5 травня в телефонній розмові з прем’єр-міністром Ізраїлю Беннетом вибачився за слова Лаврова. «Сторони обговорили зауваження Міністра закордонних справ Росії Лаврова. Прем’єр-міністр вибачився перед президентом Путіном за слова Лаврова і подякував йому за роз’яснення свого ставлення до єврейського народу та пам’яті про Голокост», − сказано з цього приводу у повідомленні канцелярії прем’єра.

Президент Росії Володимир Путін

Однак шкода вже була завдана, і в ЗМІ з’явилася інформація про те, що Ізраїль змінив свою колишню нейтральну позицію в російсько-українському конфлікті і всерйоз розглядає питання розширення військової допомоги Києву. Але що ж спричинило несподіваний дипломатичний скандал, і до яких наслідків він призведе?

Причини та наслідки

Варто зауважити, що криза у російсько-ізраїльських відносинах з’явилася ще під час формування чинного уряду Ізраїлю на чолі з Беннетом у 2021 році. Протягом усього

минулого року напівофіційні джерела в Москві повідомляли про прагнення російського МЗС обмежити активність ізраїльських ВПС у небі над Сирією – одним із головних союзників Росії на Близькому Сході. Кульмінацією цього стало перше спільне повітряне патрулювання Росії та Сирії районів на кордоні з Ізраїлем 24 січня цього року.

У той же час після початку війни між Росією та Україною 24 лютого Ізраїль відкрито не приєднався до західних антиросійських санкцій, хоча й заявив, що Росія вторглася в Україну, порушуючи міжнародні норми, і він не допомагатиме в обході санкцій. Нейтральна позиція Ізраїлю, ймовірно, і стала причиною, через яку президент України Зеленський запропонував ізраїльському прем’єру Беннету стати посередником у конфлікті, а також заявив, що саме Ізраїль може виступити як майданчик для мирних переговорів.

Прем’єр-міністр Ізраїлю Нафталі Беннет

На початку березня Беннет прилетів до Москви, де на зустрічі із президентом Росії Путіним запропонував своє посередництво. За інформацією The Jerusalem Post, Москва не відкинула ідею переговорів у Єрусалимі. Проте сама влада Ізраїлю висловила сумнів у тому, що має проводити їх у себе. «Ми маємо зрозуміти, чи зможемо ми насправді бути корисними. Якщо можливий прорив, ми зробимо все (щоб їх організувати)», – заявило джерело видання.

На перший погляд, кандидатура Беннета є вдалою на роль посередника, оскільки він у минулому неодноразово говорив про необхідність зміцнення «теплих відносин» з Росією, а сам Ізраїль пов’язаний з Україною через економічні та ділові контакти.

Водночас, сам Беннет є вкрай недосвідченим політиком на міжнародній арені. До свого прем’єрства, яке триває менше року, він не обіймав жодних важливих постів, які дозволили б йому стати впливовим посередником в очах світової еліти. Піком його кар’єри до останніх виборів була посада міністра оборони, яку Беннет, однак, обіймав лише півроку – з листопада 2019 до травня 2020 року.

Причому сам прем’єр це цілком розуміє, судячи з його слів, сказаним ізраїльському кабінету міністрів: «Хоча шанс і невеликий, але, якщо є хоч найменша лазівка, доступ до всіх сторін і можливостей, я бачу наш моральний обов’язок у тому, щоб докласти всіх зусиль. ».

Ця обставина, як і небажання обох сторін конфлікту йти на компроміс, призвели до того, що посередницька діяльність Беннета поки що не досягла жодного успіху.

Сам же Ізраїль після початку війни між Росією та Україною заборонив постачати останній військову допомогу, включаючи навіть нелетальну зброю, обмежившись гуманітарною діяльністю. Зокрема, він поставив Україні 100 тонн гуманітарної допомоги, включаючи системи очищення води, медичне обладнання, ковдри та теплий одяг.

У країну також було направлено сотні ізраїльських медиків з досвідом роботи у військових умовах, а у селищі Мостиська у Львівській області було розгорнуто польовий госпіталь.

Крім того, міністр оборони Ізраїлю Бені Ганц схвалив постачання Києву захисного екіпірування – бронежилетів та касок.Однак наприкінці квітня Ізраїль взяв участь у масштабному саміті з довгострокової безпеки України, який проводився з ініціативи Пентагону на американській авіабазі Рамштайн у Німеччині. Понад 40 країн, включаючи 14 держав, що не входять до НАТО, зібралися для того, щоб обговорити додаткове постачання зброї Україні. Ізраїль на саміті представляв бригадний генерал Дрор Шалом.

Авіабаза Рамштайн у Німеччині

Те, що історичний демарш Лаврова зі згадкою «єврейського коріння» Гітлера стався саме після цього саміту, вказує на те, що таким чином Москва хотіла показати Тель-Авіву, що незадоволене його участю у зустрічі, проведеній з ініціативи США та за участю країн західної антиросійської. коаліції та американських союзників з різних регіонів світу, включаючи саму Україну.

Крім того, на початку травня до Москви прибула делегація палестинського угруповання ХАМАС, яке визнається терористичною ЄС та США, для зустрічі із заступником глави російського МЗС Михайлом Богдановим та іншими представниками зовнішньополітичного відомства, а також із головою Чечні Рамзаном Кадировим. У ході зустрічей було обговорено відносини між угрупованням та Росією, російську допомогу палестинцям, а також нещодавні штурми мусульманської святині Аль-Акса в Єрусалимі ізраїльськими військовими.

У спілкуванні з пресою лідер палестинської делегації – голова управління ХАМАС у міжнародних справах Муса Абу Марзук, традиційно розкритикував Ізраїль та заявив, що Москва «веде діалог з усіма палестинськими сторонами вона здатна зіграти позитивну роль в об’єднанні Палестини».

Бойовики ХАМАС

Таким чином, демарш Лаврова та російського МЗС в цілому міг мати на меті показати Ізраїлю, що у разі його приєднання до західної коаліції Москва підтримає його противників, які постійно завдають ударів і влаштовують теракти на ізраїльській території.

Однак поки що дії Лаврова мали абсолютно протилежний ефект. Так, видання Axios пише про те, що після дипломатичного скандалу з Росією влада Ізраїлю стала серйозно розглядати питання про розширення військової допомоги Україні. Відповідна пропозиція від представників США надійшла якраз під час переговорів на базі «Рамштайн». І тепер ізраїльська військова допомога Києву може стати реальністю.

Заяви представників російського МЗС впали на благодатний ґрунт, відкривши для уряду Беннета простір для мобілізації суспільства. Боротьба, нехай і символічна, із зовнішнім тиском на національному ґрунті є вкрай вигідною для ізраїльської правлячої коаліції, яка має проблеми з підтриманням єдності.

Під гаслом цієї боротьби цілком можна посилити і військову допомогу Україні. Наприкінці червня в рамках продовження свого європейського турне президент США Джо Байден має зустрітися з президентом Ізраїлю Іцхаком Герцогом і прем’єром Беннетом, де це питання, напевно, буде порушено. Ізраїль зацікавлений у «реставрації» контактів із Демократичною партією США, представником якої є Байден, які були ослаблені за попереднього уряду Біньяміна Нетаньяху.

Президент США Джо Байден

А дипломатичний конфлікт із Росією та військова підтримка України цілком вписуються у цю мету зміцнення відносин. Щоправда, чи в інтересах Росії було загострювати відносини з нейтральною країною, яка ще й пов’язана з нею цілком тісними відносинами, і яка хотіла виступити посередником у конфлікті з Україною – питання залишається відкритим.