Справа — труба: чи зможе ЄС відмовитися від російських нафти та газу

Керівництво ЄС постало перед складною дилемою, яка може похитнути європейські інститути: значна залежність від російських енергоресурсів зіштовхнулася з політичною волею європейських чиновників. Єврокомісія, яку підганяє критика, заявляє, що майже домовилася про енергетичне ембарго — і при цьому ЄС продовжує справно платити за російське паливо. Чи вдасться європейцям відмовитися від російських нафти та газу та знайти нових постачальників?

Справа – труба

Європейський союз планує упродовж найближчих днів узгодити ембарго на імпорт російської нафти. “Ми досягнемо прориву протягом декількох днів”, – заявив віце-канцлер і міністр економіки Німеччини Роберт Хабек. На повній відмові від російської нафти наполягає президент України Володимир Зеленський. Досі багато хто з 27 держав-членів ЄС дуже залежить від російських енергоносіїв. Києву не подобається повільність європейських структур, які досі не відреагували рішуче, як очікує українська сторона.

Лідером незгодних у ЄС стала Угорщина, яка вимагає субсидій для своєї енергетики, перш ніж погодитися на ембарго. При цьому її позиція суперечить вимогам інших членів ЄС, які наполягають на якнайшвидшому схваленні цього кроку. Угорщина спромоглася заблокувати шостий пакет санкцій проти Росії. Керівництво ЄС пішло на поступки: Єврокомісія запропонувала виділити країнам Центральної та Східної Європи, які найбільше залежать від постачання російської нафти, субсидії у розмірі до 2 мільярдів євро. Частина грошей оголошеного плану ЄС можуть піти на компенсацію Угорщини, яка залишиться без російських поставок нафтопроводом “Дружба”.

На тлі розбіжностей прем’єр-міністра Угорщини Віктор Орбан оголосив про запровадження у країні надзвичайного стану. За словами Орбана, конфлікт в Україні “ставить під загрозу фізичну безпеку, а також енергопостачання та фінансову безпеку” економіки Угорщини та її мешканців. Президент зазначив, що завдання країни – захищати фінансову безпеку угорських сімей.

Водночас, Росія сама припинила постачати газ до Польщі та Болгарії, які відмовилися платити за паливо в рублях. Президент РФ Володимир Путін оголосив про нову схему оплати газу на тлі ухвалених європейцями санкцій. Ця схема передбачає, що покупці енергоресурсів перераховують євро на спеціальний рахунок у Газпромбанку, який обмінює валюту на рублі. За оцінками російської влади, майже половина клієнтів Газпрому перейшли на нову схему оплати.

Щоб повністю відмовитися від російського викопного палива, ЄС потрібно витратити додатково понад 200 мільярдів євро до 2027 року. До початку спеціальної військової операції йшлося лише про заборону довгострокових контрактів із “Газпромом” після 2050 року. проте вже наприкінці лютого Єврокомісія почала формулювати план повної відмови від нафти та газу з Росії до 2030 року. Тепер цей план став більш конкретним та наближений ще на три роки.

Зелена перебудова

Єврокомісія посилила цілі та терміни європейської програми “зеленої” перебудови економіки RePowerEU, яка була розрахована до 2050 року. ЄС прискорюється і планує скоротити споживання газу на 30% вже до 2030 року. Частка відновлюваних джерел енергії має бути подвоєна і має досягти 45% (при попередньому плані 40%). Також необхідно скоротити споживання енергоресурсів загалом на 2%, а не на 1,5% на рік, щоб до 2030 року вийти на показник 13%, а не 9%.

Прискорення потребує рішучих дій, і Єврокомісія пропонує зробити сонячні батареї обов’язковими для всіх офісних та громадських будівель уже з 2025 року. З 2029 року – і для всіх нових житлових будинків. Газові бойлери швидше змінюватимуть на теплові насоси, будуватимуть вітряки на суші і на морі стануть за прискореною програмою. У планах – економити до 2030 року 80 мільярдів євро на імпорті газу, 12 мільярдів – на нафті та майже 2 мільярди – на вугіллі.

В умовах судомного пошуку нових постачальників, керівництво ЄС вирішило звернутися до африканських країн, щоб зменшити імпорт російського палива. Документ, прийнятий Єврокомісією, припускає, що такі країни Африки, як Нігерія, Сенегал і Ангола, “володіють значною мірою нереалізованим потенціалом у сфері зрідженого газу”. Таким чином, ЄС має намір збільшити імпорт зрідженого газу на 50 мільярдів кубометрів на рік, а постачання трубопровідного газу не з Росії на 10 мільярдів кубометрів. Також у планах постачання додаткових 15 мільярдів кубометрів зрідженого газу зі США цього року та близько 50 мільярдів щорічно до 2030 року. Також очікується до 20 мільярдів кубометрів газу із Азербайджану.

Проте скорочення обсягів закупівель російської нафти та газу ще не означає послаблення позицій Росії на ринку, чого очікують у ЄС. Зростання світових цін, яке було підстебнуте оголошеним США ембарго на російську нафту, дозволило Росії отримувати більший дохід навіть за скорочення обсягів експорту. ЄС імпортує 57,5% всіх споживаних енергоресурсів, і для нього Росія є ключовим постачальником.ЄС купує в Росії близько 40% всього газу та до 30% нафти та нафтопродуктів. Але й Росія дуже залежить від європейських постачань: половина доходів бюджету поповнюється за рахунок нафтогазового сектора, який також становить половину експорту. 70% газу та 60% нафти та нафтопродуктів Росія продає до Європи. З лютого по травень ЄС заплатив Росії понад 50 мільярдів євро за нафту та газ.

Аналітики Citi прогнозують, що на тлі різкого зростання цін на газ Росія може отримати рекордні 100 мільярдів доларів експортних доходів від Європи цього року, що майже вдвічі більше, ніж минулого. ЄС щодня відправляє “Газпрому” 200 мільйонів доларів, незважаючи на прийняті санкції та обіцянки енергетичного ембарго. Це призвело до Єврокомісії та США до спроби обмежити світові ціни на нафту, щоб не платити величезну ціну в Європі за російські енергоносії. Як альтернативне постачання розглядаються насамперед США та Близький Схід. На підготовку терміналів, трубопроводів та іншої інфраструктури піде 12 мільярдів євро. Однак досягти зниження світової ціни буде дуже непросто. Для цього необхідно вмовити інших постачальників. “Очевидно, що це незвичайний захід, але це незвичайні часи. Цей захід спрацює лише в тому випадку, якщо до нього приєднаються багато країн… і це виявляється каменем спотикання», – заявив Роберт Хабек.

Війна танкерів

Проте чиновники ЄС побоюються, що у відповідь на введення повного нафтового ембарго Росія припинить постачання газу як відповідь.Згідно з опублікованим планом, держави-члени ЄС діятимуть солідарно, тобто віяло відключатимуть промисловість, але координуватимуть дії, щоб усі страждали однаково, а не лише ті країни, які найбільше залежать від російських постачань. Також у разі надвисоких цін ЄС субсидуватиме витрати, чого зазвичай раніше не було прийнято.

Такий підхід має і численні критики. За оцінками експертів, з вересня 2021 року Німеччина, Франція, Італія та Іспанія окремо витратили від 20 до 30 мільярдів євро на штучне стримування зростання цін на енергоносії. Все це лягає тягарем на європейських платників податків, які відчувають на собі наслідки енергетичної кризи у вигляді інфляції, що скаче, і зростання цін на комунальні послуги. Однак головний аргумент прихильників плану ЄС – це відмова від непрямого фінансування російської військової операції в Україні.

Ще до початку спецоперації, у середині лютого нафтотрейдери шукали альтернативу російській сировині. Ніхто не передбачав такого стрімкого розвитку конфлікту, але учасники сировинного ринку намагалися підстрахуватися, побоюючись антиросійських санкцій та блокування танкерів у Чорному морі. На тлі бойових дій та санкцій США та ЄС паніка серед трейдерів посилилася. Судновласники почали відмовлятися везти російську нафту, ті, що залишилися, підняли ціни в рази. Наприклад, вартість фрахту судна класу Aframax (до 120 тисяч тонн дедвейту — корисного навантаження) з Приморська до Роттердама стала близько $5 мільйонів, хоча зазвичай коштувала $600-700 тисяч.

Проблеми виникли зі страховими компаніями. Санкції проти провідного російського танкерного оператора “Совкомфлоту” та бойкот російських вантажів з боку європейських портів став наступним ударом. Парк лізингових цистерн також скоротився через санкції проти російських банків ВЕБу і Промзв’язку банку.Проте катастрофічною ситуація стала, коли західні банки перестали розуміти свої ризики через санкційну політику ЄС та США. В результаті плутанини вони почали блокувати будь-які фінансові операції з російськими контрагентами та відмовляти покупцям російської нафти.

За даними аналітичної компанії Vortexa, зараз близько 62 мільйонів барелів російської нафти марки Urals зібралося в танкерах, що знаходяться в морі. Трейдери не можуть знайти на неї покупців навіть за значного зниження ціни. Після введення американського ембарго багато країн уникають російських постачань, побоюючись майбутніх санкцій. Vortexa вказує, що обсяг російської нафти в танкерах втричі перевищує середній показник, при тому що експорт російської морської нафти в травні приблизно знизився приблизно на 15% порівняно з лютим. І нафту в морі продовжує накопичуватися.

Змішані наслідки

Наскільки відчутним стане тиск західних країн на російську нафтогазову галузь — поки що неясно. Незважаючи на санкції, у квітні середньодобовий морський експорт російської нафти виявився максимальним за останні три роки – 3,7 мільйона барелів на день. Хоча не всі танкери доходили до пункту призначення, закупівлі наростили Індія, Туреччина та Італія. З небувалим дисконтом ($30-35) російську нафту перевозили судна, зафрахтовані Shell, ExxonMobil, Total та інші. Наприклад, Shell намагалася маскувати російську нафту під “латвійську” суміш. Навіть із дисконтом європейці примудряються купувати її дорожче, ніж минулого року: за $70,5 проти $62,5.

Подібна ситуація не може тривати довго.І голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн заявила, що незважаючи на розбіжності з союзом, ЄС має намір відмовитися від російського палива. Росія є глобальним гравцем на енергетичному ринку, але час грає проти неї. ОПЕК може наростити видобуток, що вже не раз. Також відіграють роль стратегічні резерви США. На тлі “токсичності” російських енергоресурсів розраховують на послаблення санкцій Іран та Венесуела. Індія та Китай можуть легко відмовитися від російських дешевих цін, побоюючись вторинних санкцій. Наступні кілька місяців стануть вирішальними для російської економіки.