Тайвань знову провокує Китай: на виборах переміг прихильник незалежності

Перемога на виборах на Тайвані кандидата від правлячої партії призвела до нової напруженості в регіоні: Демократична прогресивна партія десятиліттями виступає за здобуття незалежності, але завжди залишається за крок від її проголошення. Усім зрозуміло, що після цього вибухне війна, не тільки острова з континентальним Китаєм, а й Китаю зі США. Останні вибори показують, що Пекін прагне вирішити тайванську проблему і без провокаційних заяв. 

Президентські вибори на Тайвані завжди супроводжуються зростанням напруженості в регіоні. Цього разу вони відбувалися на тлі найбільших за останні десятиліття конфліктів: російсько-української війни та зіткнення Ізраїлю і ХАМАС. Чутливою для Пекіна стала перемога кандидата від правлячої Демократичної прогресивної партії Тайваню Вільяма Лая (Лая Цінде), палкого прихильника незалежності острова. Це дало привід китайським комуністам називати його кандидатом війни і маріонеткою США.

Традиційно Пекін дотримується політики одного Китаю: зовнішньополітичного курсу, який передбачає існування тільки однієї китайської держави. Хоча Тайвань також офіційно вважає себе Китаєм, Тайбей не проти об’єднання з Пекіном як такого, але не під владою китайської компартії, що не подобається континентальному партнеру. Однак і прихильників проголошення незалежності серед тайванців майже немає, оскільки всі розуміють, що це призведе до неминучої війни з КНР.

Сі Цзіньпін розглядає Тайвань як невід’ємну китайську територію і неодноразово заявляв, що возз’єднання з ним неминуче. Голова КНР вважає, що це питання не можна залишати майбутнім поколінням і вирішувати його потрібно тут і зараз. Залишається незрозумілим, що політик має на увазі під «зараз»: спробу потужного дипломатичного тиску чи блискавичну військову операцію, що обеззброїть тайванців і зробить допомогу союзників неможливою.

Аналітики зазначають, що останніми роками Китай дедалі частіше задіює свою армію для залякування, провокаційно влаштовуючи навчання просто біля острова. Загалом експерти виділяють три ймовірні сценарії ескалації: континентальний Китай може продовжити масштабні військові навчання, блокувати острів повністю або спробувати вторгнутися. Також експерти сперечаються про терміни. За даними ЗМІ, Сі Цзіньпін вимагає від військових вирішити тайванську проблему до 2027 року.

З військової точки зору китайська і тайванська армії разюче відрізняються: добре оснащені континентальні війська протистоять погано забезпеченій, із застарілою технікою армії острова. Наприклад, двом з гаком тисячам китайських літаків Тайвань може протиставити не більше 300, переважно застарілих і зношених. Китайські винищувачі та кораблі останніми роками регулярно перетинають серединну лінію в Тайванській протоці, яка десятиліттями вважалася кордоном між сторонами.

Проблема тайванської армії полягає ще в тому, що окрім браку озброєнь існує слабка підтримка самих тайванців. Замість розмов про швидку війну та здобуття незалежності виборців більше хвилює недоступне житло, падіння рівня життя та безробіття серед молоді. А питання про визнання Тайваню їм здається другорядним. Політикам непросто відстоювати необхідність нарощувати витрати на оборону острова.

Гіпотетичний конфлікт розростеться до загальносвітового, оскільки США – головний гарант безпеки Тайваню. Війна двох найбільших економічних і військових держав обійдеться світовій економіці дуже дорого. Насамперед це торкнеться високотехнологічних галузей, оскільки 60% всіх мікропроцесорів і 90% просунутих чипів випускається на Тайвані. Це призведе до глобальної зупинки виробництва мобільних телефонів, автомобілів, електроніки, а компанії зазнають колосальних збитків.

За оцінками аналітиків Bloomberg, потенційний збиток від конфлікту може сягнути близько 10 трильйонів доларів, або 10% всієї світової економіки. Уже зараз компанії намагаються виводити гроші і виробництво з Китаю, а головний виробник процесорів у світі – тайванська TSMC – активно будує нові заводи в США. Перший майданчик уже побудовано в Аризоні, тепер на черзі другий завод.

Єдиний переконливий аргумент проти ймовірного вторгнення Китаю – це те, що Пекіну така крайня ескалація невигідна. Витрати будуть гігантськими, зокрема у формі зниження торгівлі, інвестицій і робочої сили. Ці втрати будуть для Китаю навіть вищими, ніж для Росії після вторгнення в Україну, оскільки китайська економіка набагато більш вбудована в глобальну торгівлю. Але російський приклад для Сі Цзіньпіна може бути заразливим.

«Середній варіант» блокади острова Пекін не влаштує, оскільки витрати будуть практично тими самими, що й під час вторгнення, а шанси на успіх нижчі. Затяжна блокада розтягне конфлікт територіально і хронологічно, у США буде час підтягнути сили на підмогу тайванцям. Такий варіант може бути небезпечним і для внутрішньополітичної ситуації, оскільки тривалий конфлікт із постійними жертвами сильно підірве авторитет компартії. Блискавична війна виглядає набагато привабливішою за результатами.

Головне досягнення – це підрив статусу США як гаранта безпеки і демократії у світі. Захоплення Тайваню стане нищівним ударом по іміджу американців, і прихильників китайської авторитарної моделі буде тільки додаватися. Кожен новий виборчий цикл на острові стає перевіркою на міцність балансу сил у регіоні. Обраний президент вступить на посаду тільки в травні цього року, і наступні кілька місяців стануть часом посилення напруженості. Реакція Пекіна після травня залежатиме від того, як поведеться новий глава Тайваню.