Військова операція США в Ємені: стратегічні цілі та регіональні наслідки

15 березня 2025 року Сполучені Штати ініціювали серію авіаударів по позиціях хуситів у Ємені, що стала однією з найбільших військових операцій адміністрації Дональда Трампа в регіоні. Операція, спрямована на нейтралізацію загрози для міжнародного судноплавства в Червоному морі, викликала неоднозначну реакцію і підняла питання про довгострокові наслідки для стабільності на Близькому Сході. Ця стаття аналізує цілі кампанії, її оперативні аспекти та потенційні ризики.

Конфлікт із хуситами, шиїтським угрупованням «Ансар Аллах», загострився в останні два роки на тлі їхніх атак на комерційні та військові судна в Червоному морі. З жовтня 2023 року зафіксовано 174 удари по американських військових кораблях і 145 – по цивільних суднах, що загрожує ключовому торговому маршруту, через який проходить до 15% світової нафти. Президент Трамп позначив мету операції як «відновлення свободи судноплавства», підкресливши, що США готові застосовувати «нищівну силу» для захисту своїх інтересів. Стратегічно кампанія спрямована на три ключові завдання, ліквідація «топ» лідерів хуситів, руйнування їхньої військової інфраструктури, включно зі складами зброї та виробничими потужностями, а також стримування Ірану, основного спонсора угруповання, від подальшої ескалації.

Перебіг операції

Удари почалися в суботу 15 березня і торкнулися кількох регіонів Ємену, включно із Саною, Саадою і Аль-Байдою. В операції задіяні винищувачі F-16 і F-18, а також крилаті ракети «Томагавк», запущені з кораблів у Червоному морі. За даними Пентагону, знищено десятки цілей, включно з тренувальними таборами і системами управління безпілотниками. Міністр оборони Піт Хегсет підтвердив, що серед ліквідованих є високопоставлені командири, хоча їхні імена не розголошуються.

Хусити повідомляють про 53 загиблих, включно з цивільними особами, і понад 100 поранених. Спроба угруповання контратакувати авіаносець USS Harry S. Truman 16 березня провалилася: 11 із 18 запущених дронів було збито, а решта не досягли мети.

Реакція суспільства і ризики

Операція США посилила напруженість у регіоні. Хусити пообіцяли продовжити атаки, а Іран, хоча й дистанціюється від прямого управління угрупованням, заявив про готовність до «рішучої відповіді» в разі загрози своїм інтересам. У Ємені відбулися масові протести, що може зміцнити позиції хуситів серед місцевого населення.

З точки зору ризиків, кампанія стикається з такими викликами як: 

• Гуманітарний фактор: Високі жертви серед цивільних осіб підривають легітимність операції та посилюють антиамериканські настрої.
• Ефективність: Незважаючи на руйнування, хусити зберігають здатність до асиметричних атак, що ставить під сумнів досягнення заявлених цілей.
• Регіональна ескалація: Участь Ірану або союзних йому сил (наприклад, «Хезболли») може розширити конфлікт за межі Ємену.

За оцінками американських військових, операція триватиме кілька тижнів. Успіх залежатиме від здатності США послабити хуситів без значного залучення в наземний конфлікт, що суперечить поточній політиці адміністрації. Однак історичний досвід – включно з війною в Ємені з 2015 року – показує, що військові кампанії проти хуситів рідко призводять до стійкого результату без політичного врегулювання.

Зі свого боку представник повстанців повідомив NBC News, що угруповання відповість ще «більшою ескалацією».

«Ми відповімо на нещодавню ескалацію подальшою ескалацією. Наша відповідь не буде відкладена», – заявив Наср ед-Дін Амер, представник хуситів.

Також наголошується, що атака США сталася після того, як хусити заявили, що відновлять атаки на ізраїльські судна, що відпливають від Ємену, у відповідь на останню блокаду Ізраїлю в Газі, яка зупинила потік допомоги в анклав.

Трамп зі свого боку, віддаючи наказ про атаки, попередив Іран, щоб той припинив підтримку повстанських груп у відповідь, і пообіцяв притягнути країну до «повної відповідальності» за дії її довіреного угруповання хуситів. Зокрема, Тегеран підтримує хуситів грошима, навчанням і спорядженням.

Удари США по Ємену демонструють рішучість Вашингтона захищати свої економічні та військові інтереси, але їхній довгостроковий ефект залишається під питанням. Для досягнення стабільності в Червоному морі знадобиться не тільки військова сила, а й дипломатичні зусилля, включно з тиском на Іран і залученням регіональних гравців, таких як Саудівська Аравія. В іншому разі операція ризикує стати лише черговим епізодом у затяжній низці близькосхідних конфліктів.